Головний біль пройшла. Білий шип без жодного опору увійшов у груди Сун Міна.
— Нет! — Закричав вдалеке Пожирач.
Хоча болю не було, сили покинули його тіло. У чорному просторі з'явився білий розкол. Тріщини пішли по просторі, наче склу. Так почав руйнуватися світ.
— Нерозумний!.
Ходжу наздогнав Пожирача і той перестав чинити опір. Як тільки Сун Мін проколов груди, Пожирач нічого не міг вдіяти. Він просто втомився пробурмотів:
- Ти хоч уявляєш, що ти накоїв?
— Нет.
Сун Мін, сівши на підлогу, дивився, як порушився його світ, його підсвідомість.
"За ідею я маю втратити свідомість, ні? Ох, не знаю...»
Але одне він міг сказати точно: Пожирач відступив.
— Білий шип... Мистелтейн... Коп'є з абсолютною силою, на яке не діють жодних обмежень.
Насправді, йому більше підходило слово "штик" ніж "піп'є". Пожирач розсміявся і додав:
- Ця штучка, як і Грейс з Грімомаром, не підкоряється загальним правилам. Святий дух передав її Мусіну. Він повинен був, використовуючи його, вбити Ві Джі Хюн.
Але, як сказав Пожирач, доля - величезний потік з багатьма змінними, через які її неможливо повністю контролювати.
Саме Мусин дав шипу його ім'я і вручив Ам Джону, щоб заробити його довіру. Зрештою Містелтейн опинився у Сан - Міна.
— Ти сам себе вбив, — виплюнув Пожирач. - Не знаю звідки у тебе шип, ймовірно, темний дух знову втрутився... Але ти, дурню, і не уявляєш наслідків того, що ти зробив.
— Я просто хочу зупинити тебе.
У груди Сун Міна шип перетворився на попіл і розчинився у просторі.
- Зупинити мене? Ти про що? Невже ти не розумієш, що це означає? Я є ти, ми – Пожирач. З моменту, як ти повернувся в минуле тобі було призначено стати Пожирачем.
— Мені все одно визначено померти.
Можливо, через велику кількість змінних або через щось ще, але після того, як Сун Мін опритомнів Пожирачем, його свідомість не зруйнувалося, хоча повинно було.
— Випадковостей не буває. І це може бути частиною долі, яку я вибрав сам. Оскільки я не помер, то все ще хочу зупинити кінець. І я не збираюся ставати "жирачем".
— Тому вбиваєш себе? Ха-ха! Який у цьому сенс?
- Краще я помру так, ніж остаточно втратив себе.
Пожирач розсміявся. Його тіло повільно перетворювалося на попіл.
- Темний дух досяг успіху. - Пробурнил он. — Переміни зробили твою свідомість занадто сильною. Темний дух зміг зрозуміти Пожиратель. Але далі... Що ж буде далі?. — Стався питанням Пожирач, продовжую перетворюватись на пил. - Кінець продовжиться. У цьому світі, наповненому змінними, з'явиться інший погубитель, який займе місце Пожиратель. А незабаром почнеться королева духів, і з його голосу зникла сміх. - Тоді королева вампіра почне діяти. В її руках є Хімера, яка зможе зайняти місце Пожирач. Думаєш, Ви Джі Хюн зможе зупинити її? Ха-ха-хо! Як необдумано ти вчинив...
Він договорив останню фразу з посмішкою на обличчі і його більше не було чути.
Ходжу повільно піднявся. Він підійшов до Сун Міну, сумно опустивши погляд. Почувши базікання Пожираеля, Ходжу зрозумів, що відбувається. Він подивився на дірку в грудях Сан Міна і помотів головою.
— Прости.
- Чому ти вибачаєшся?
- Бо я не зміг зупинити тебе.
- Ні, ти зробив більше ніж потрібно. Якби ти не зупинив його, я б нічого не зміг зробити.
Почувши це, Ходжу гірко посміхнувся. Світ остаточно зруйнувався. Сун Міну допоміг йому піднятися, але потім забрав його назад. Він подумав, що причин немає. Сун Мін руйнувався через те, що на підсвідомому рівні вчинив самогубство.
— Не йдеш? — запитав Сан Мін у Ходжу.
— Куди мені йти?
- Пожирач сказав, що ти відправишся за вчителем. Ти ж хотів піти цим шляхом.
— Так, я вперше побачив цей шлях у Ормурі.
— То чому не йдеш?
— А куди поспішати? - Пробнил Блуджу і почесал затилок.
Він був настільки паршивим, що хотів випити. Сун Мін подивився на Годжу, який сидів поруч і злегка посміхнувся.
— Якщо не хочеш поспішати, то йди повільно.
— Я піду, коли ти зникнеш, — відповів Годжу.
Зараз Сан Мін, так само як і Пожирач до цього, перетворювався на попіл повільно зникаючи. Сан Мін подивився на себе і сказав:
— Коли я зникну, почекай ще трохи, а потім йди.
— Зачем?
- Є припущення, яке хочу перевірити.
Сун Мін встромив Білий шип собі у груди спонтанно. Але, почувши крик Пожирача, він почав думати про невелику можливість.
« Якщо це станеться...»
- Це все? Ти мені нічого не поясниш?
Сан Мін хотів би щось залишити після себе, але не міг.
— Скільки часу я маю чекати? Зачем? Придурок, вчися пояснювати нормально! Чому тобі все щось пояснюють, а ти мені нічого нормально не говориш?
— Ну вистачить...
Сан Мін зітхнув. На щастя, його тіло поки що не пропало.
- Під час випробувань Теніра моя свідомість кілька разів руйнувалась і помирала, але згодом я відновився.
— А... — погляд Ходжу тренув.
- Я не впевнений, чи зможе моя свідомість викарабуватися ще раз, але раптом... Хто знає? Якщо я раптом повернуся, а тебе не буде, то я заграю.
- Не соромся мене.
— Ні, я щиро кажу.
— Засранец, — тихо пробурнил Блуджу.
Він відкинувся назад так, щоб рана не хворіла.
— Поспи трохи, — сказав Сон Мін і злегка усміхнувся.
- Якщо тебе не буде занадто довго, то я просто піду.
— Я спробую повернутися.
Сан Мін став пуром і розчинився в повітрі. Ходжу подивився на те місце, де тільки що був його друг, і цокнув мовою.
— Вот же... Кілька сотень років я і сам був дуже добре організований.
З цими словами Ходжу закрив очі.
***
— Ласкаво просимо, — сказала медіум.
Вона повільно обернулася і подивилася на Мусіна. Він став ще виснаженішим, худшим і неохайним. Через те, що медіум був сліпим, вона не помітила всіх цих зовнішніх змін, але замість цього вона відчувала незручність, яку він відчуває.
Після подій на півночі Мусин повертався сюди протягом останніх кількох місяців. Якби він хотів, то міг би поквапитися, але не робив цього. Він забув про їжу, питво і миття. Тепер він виглядав настільки неохайно, що можна було порівняти його з бродгою і таким жахливим стало для Мусіна події на півночі. Ян Іль Чон виявився набагато сильнішим, ніж він міг подумати. Коли вони зустрічались минулого разу, то обидва були помітно слабшим, але цього разу Іль Чон став непереборним стіною, горою ... Ні, навіть чимось набагато вище. Мусина повністю впровадила у ступор останню використану ним техніку.
— Справу зроблено?
— А Бог не повідомив? - відповів питанням на питання Мусин.
Він поворухнув лівим рукавом. Тепер у нього не було руки, але біль продовжував боліти. Він відчував її останні кілька місяців.
- Повідомив. Він сказав, що найбільш значущий знищувач, а саме Ян Іл Чон, впав. Але цей світ не був звільнений від кінця.
— Знаю, — відповів він і підійшов ближче.
Мусин прикусив нижню губу і подивився вниз. У невеличкому лісовому ставку плавали карпи.
— Но... Чон Ве Чон втратив силу, а Квон Джон, Ком Джон і Ам Джон померли. Король Копій і Чорний Дракон зрадили Чон Ве Чен.
У результаті він не зміг вбити цих двох. У вирішальний момент вони втекли, а він через втому не зміг наздогнати їх.
— И... Воль Ху. Навіть Ваша сестра мертва.
— Ні, — з усмішкою помочила головою медіума. - Моя сестра не мертва.
- Що це означає? — На обличчі Мусина відбивалося непорозуміння.
Він був упевнений, що Воль Ху мертва. Вона розлетілася на шматочки прямо перед Ян Іль Чоном.
- Вона точно померла.
— Не умерла. Точніше, може вона і померла там, але з Божим благословенням вона воскресла.
- Що це за маячня?
Мусин ніяк не міг зрозуміти слова посередника, але її це не турбувало, вона просто посміхнулася і помочила головою.
- І що тепер робити? — порожнім тоном запитав Мусин. « Треба було дізнатися про кінець від Бога, але він так і не дав повної відповіді. Ян Іль Чон, одна з причин кінця світу, мертвий. Но... Що тепер робити? Адже кінець світу не скасувався. Для того, щоб врятувати цей світ... Що мені тепер для цього потрібно зробити?
« Почекай, — сказала вона. — Від посередників назавжди відчинила ».
Її очі горіли так, ніби входили у себе весь світ. Але, маючи такі гарні й світлі очі, вона нічого не бачила. Однак вони мали такий пронизливий погляд, що коли побачили їх, то серце пропускали удар.
— Бог говорить чекати. Ще рано. Мусин, ти не готовий.
Мусин пошевелил рукавом. Він розумів значення цих слів. Битва з Ян Іль Чоном показала, що світ набагато ширший від нього. Він думав, що він сильніший за всіх людей, але це виявилося не так. Йому ще є куди рости. Мусин кивнув і розвернувся.
"Кінець..."
Мусин випустив з кулака порожній рукав. Він дійсно хотів зупинити кінець.