Натовп не був достойним противником Авеля. Він не робив нічого незвичного або надскладного, але вони все одно не підходили до нього. Навіть якщо хтось з них підбирав близько, то тут же зникав з одним тихим вибухом. Авель майже не витрачав сили. Він використав найпростішу магію, яка, на його думку, була більш підхожою для вбивства комарів.
— Ну і невежа... — Пробурмотала Прау.
— Я більше люблю казати « розумний» — відповів Авель, потиснувши плечима.
Магія його випаровувала всіх "комарів" в радіусі п'яти метрів. Він запалив вогонь, почав використовувати ще менше енергії і зрештою, якими б не доказались пробними противники, вони залишалися простою незнищенністю й не могли підійти ближче на п’ять метрів. Довкола почав поширюватися неприємний запах гарі.
— Как шумно.
Коли стався ще один вибух, земля затряслася. Авель похитнувся, але встояв на ногах і впав у сторону вибуху. Саме там були Владер і Сун Мін, але Авель не міг розгледіти нічого крім темряви й мілини фіолетових блискавиць.
Авель зупинився.
Повільно, дуже повільно з неба опускався Кім Джон Хен. Він подивився вниз, під свою робу, і розсміявся. Сотні зомбі вопіли, але побачивши його розійшлись по сторонах і стали навколішки. Він чекав, поки всі привітають його і повис над їхніми головами. Авель байдуже подивився на Кім Джон Хёна.
— Глава гільдиї магів.
Авель оглянув одяг Кім Джон Хена. Хоча його мантія виглядала як звичайна чорна роба, але насправді вона була зовсім не проста, а створена з використанням різних чар.
- Я пішов на кілька трюків, щоб дізнатися про тебе, але виявилося, що отримати інформацію про вас дуже важко. Ну так, коли я був головою чорної вежі, то максимум, що я чув, це твій голос.
Ти ще пам'ятаєш ті часи? Вже стільки часу пройшло. З того часу багато чого змінилося. Думаю, треба було тоді просто прикінчити тебе.
— Ха-ха-хо! - Він голосно розсміявся Кім Джон Хен.
Від його жзла виходила могутня магія. Він спокійно міг розсунути полум’я і підійти до Авеля. Той, побачивши в лівій руці Кім Джон Хьона Грімуар, згадав про Грейс, що сидів за шиворотом.
- Може тоді уявишся?
« Авель, — не відступив від відповіді.
Якщо Кім Джон Хен дізнається його ім'я, то нічого страшного не станеться.
- Ти вперше зустрічаєш мене, але ось мого брата знаєш.
— Що?. - Очі Кім Джон Хьоно заокруглювалися.
Він багато чого знав, робив і розумів, що Авель був братом Каїна.
- Я знаю, що ти був у Ормурі. Як і про те, що ти отримав сили від цього дурня Арбеса.
- Про що ти?
- Ти забув ім'я Енверуса? Або чи краще мені назвати його Каїном?
— А...
Почувши це, Кім Джон Хён відразу зрозумів про кого мова. Його очі забилися, і він розсміявся. Він відкинув капюшон і помотів головою.
- А я-то все віяв, про кого мова. Так значить ви брати? А ти знаєш, що твій брат у Ормурі повівся жахливо?
— Знаю, — кивнув Авель.
Він знав про все, що сталося в Ормурі. Енвірус не впорався з Арбесом. Звичайно, ситуація не в його бік. Через те, що він сто років не використовував магію, він застопорився, в той час як Арбес все століття розвивався, та ще й отримав сили від Ормура.
— Мій брат дивний, — Авель не поліз у сварки.
Енвірус сам вибрав таку долю, що не зміг використати магію протягом ста років. Він знав, що прийде кінець, але не готувався до нього належним чином.
— Якби в Ормурі опинився не мій брат, а я, то ви б з Арбесом обидва були мертві.
— Ха-ха-хо! — Ким Джон Хён розсміявся.
Прау прищурилась і подивилася на Кім Джон Хёна. Її очі бачили те, чого не міг побачити Авель. Всі душі, що застрягли в цьому місті пов'язані з Кім Джон Хёном.
Ти, мабуть, чув від Сун Міна про мої наміри.
Звісно. Ти збираєшся провернути по-справжньому божевільний вчинок.
- Я роблю все заради цього світу. Щоб уникнути кінця, я йду на крайні заходи.
- Ні, це брехня. Ти робиш це заради власної вигоди. Ти майже король чарівників, і як тільки Еріа з'єднається з великим магічним світом, ти отримаєш схвалення володаря магії. Ти так думаєш. Він пообіцяв тобі, що зробить тебе головним королем магів?
- Навіщо такому психу, як я, схвалення володаря магії? Мені ніхто нічого не обіцяв.
- У такому разі, ти робиш це просто заради веселощів. Але знаєш що? Якщо ми з тобою об'єднаємося, то цілком зможемо захистити цей світ від кінця навіть не зближуючи ці світи.
— Я откажусь. Ваш метод напевно нудний, - Кім Джон Хён навіть не думав про пропозицію Авеля.
— Псих... - Пробурмотів Авель, посміхаючись.
Здається, в результаті він зруйнує Ерію.
- Подивися на себе, ти дійсно справжній псих! — Сказав Авель і рушив вперед.
Вогонь, який обкрутив його. Ким Джон Хён подивився, як змінюється простір навколо Авеля, і розсміявся. Навколо нього не було жодної душі.
Зомбі, які постійно схилялися і кинулися вперед.
— Прау! - Сказав Авель.
Він підняв обидві руки, і та зітхнув. Її волосся почало повільно підніматися в повітря. Відмовитися було занадто пізно. Насправді, вона шкодувала, що прив'язалася до всього цього. Алладур, який стояв позаду неї, трохи відступив. Прау підняла руки вгору, а Кім Джон Хён прищурився.
Прау. Велика заклиначниця.
Він знав про це, але не розумів її силу.
Земля під ногами Прау затряслася і незабаром з'явилося сіре світло. Вона повільно простягнула руку і послала її в сторону зомбі. Десятки духів, що напали на зомбі, не мали фізичного тіла, через яке вони не змогли розірвати їх.
Примари протихотали, летаючи між зомбі. Ті зомбі, яких доторкнулися злі духи, затремтіли. Вони захопили й розвернулись, почав кусати інших зомбі. Побачивши це, Кім Джон Хён заусміявся.
« Якби вона увійшла у ворота першої, то легко б піддала зомбі».
Але вона прийшла аж сюди. Кім Джон Хен не міг ігнорувати факт того, на що здатна Прау. Вони захопили Гермуд, а Прау приберегли до цього часу.
- На що дивишся? — Почувся голос Авеля.
"Точно" - Кім Джон Хён звинуватив себе в неуважливості.
Зараз не час думати про Прау. Йому набагато важливіше розібратися з головою гільдії магів, про якого не було абсолютно ніякої інформації.
Ким Джон Хон схопив за жезл і підняв його вгору. Коли він був у Гермуді, то не лінився і готувався. Спочатку він хотів, щоб з цим розібрався Владер, але на всяк випадок сам підготувався. Жезл Кім Джон Хьона задрижав.
"Пора за справу».
Він розподілив магію по всій території замку і найменший рух Кім Джон Хьона активувало її. Не дивно, що люди радять не переходити дорогу магам. Він не витрачав часу на те, щоб розвернути магію і просто робив усе наперед.
Авель добре знав це, а Кім Джон Хьон не знав його. Він відрізнявся не лише від енвіруса, але й від способу мислення.
Ніхто не знає, про що б у такій ситуації думав Енвірус, але Авель, мабуть, зцілив би це. Йому не подобалося, що брат мав талант, яким він не користувався, але ще більше йому не подобався.
— Тупица...
Авель обрубав брата, якого тут немає, і широко розкрив очі. Він кращий, ніж будь-хто знав, чого варто остерігатися у битві з магом. Майже все життя Авеля було на тлі магії, через що інші чарівники вважали магію своїм життям.
Очі Авеля заблудлі. Він визначив розташування визначеної Кім Джон Хёном магії ще до того, як він встиг її активувати.
Авель був готовий діяти. Він облизнув губи і втрутився ще до того, як спрацювала перша пастка. На обличчі Кім Джон Хьона було відобразено здивування через те, що заклинання не спрацювало. Хтось зміг втрутитися у його магію. У теорії він знав, що це можливо або принаймні не неможливо, але далеко не так вже й просто. Він деактивував дев'ять магічних пасток і це ще не кінець. Авель вже закінчив шукати всі пастки довкола і зрозумів, наскільки важливо добре спрацювати. Справа за малим — знешкодити їх. Для Авеля це було простіше. Він вже давно послуговується магією, тому вмів поводитися з такими штуками.
***
— Тьфу-ух!. — Важко выдохнув Сан Мін.
Він повільно опустив протягнуте вперед спис. Перед ним стояв продиряваний Владер. До цього він без зупинки атакував його списами.
Владер, в найпряміший спосіб цього слова, розбився від атаки Сан-міна, а його обладнання і зовсім нічого не залишилося.
« Але він ще живий» — Годжу клацнув мовою.
Це важливо. Владер не помер. Він від самого початку всього лише мертве тіло, тому йому більше підходить слово не "вмерти" а « розбитися".
— А... - З-під шолома донісся стогін.
Владар повільно поворухнувся і підняв голову. Вогонь знову запалився в погаслих очах.
— Краще б я був людиною... - Пробурмотів він і зробив крок.
Розлагоджені озброєння відновилися. Він зробив ще кілька кроків, і його тіло почало формуватись. Будучи лицарем смерті, він не відчував ні втоми, ані болю.
— Тоді я б зробив тобі честь і просто помер.
"Як же це втомлює" - пробурнив Ходжу.
Сан Мін також добре себе почував і нормально рухався. Сили нелюд і Нейгун були заможними, а фізична втома — це не проблема.
Сан Мін повільно підняв спис.
"Навіть, це добре."
Сан Мін дійсно так вважав.
Чим більше він буде намагатися, щоб прикінчити Владера, тим швидше він звикне до сил Ян Іль Чона.
« Але це небезпечно. Ти не вічний. І чим більше ти повторюєш ці дії, тим більш схожий на нелюдя".
Люди не можуть вічно відновлюватися.
— Знаю, - Сан Мін дістав копальню.
« Я можу здатись Владер чи я?» — подумав Сун Мін, обертаючи зброю в руках.