Сун Мін збирався проігнорувати слова Володаря, але Годжу замислився над ними.
Пожирач. Король Хіщників, якого бачила Дженіелла у своєму майбутньому.
Ходжу був згоден зі словами Володаря Владера, що саме Сан Мін тепер найбільше нагадує цього самого Пожирача. За допомогою Осли він отримав величезну силу, через що його людяність поступово зникала.
« Іменно Дженіелла стала тією, через кого Кім Джон Хен, Владер і Сан Мін почали діяти".
Королева вампірів спеціально розповіла Сан Міну та Ян Іль Чону про Кім Джон Хёна. Навіть якщо вона не бачить Сан Міна в майбутньому, ніхто цього не знає. Тим не менш, навіть незважаючи на це Дженіелла відправила його сюди.
« Ця дівчинка робить все можливе, щоб її господар дійсно виявив себе. Вона продумує кожен крок, якщо вірити словам Владера ...."
Той, хто йде серед руїн Владер простягнув вперед меч. Сан Мін знав, що не зможе переконати його. Він піде на все, щоб виконати своє бажання, і Сан Мін його розумів. Він також розумів, що не може запропонувати йому нічого взамін, бо той хоче піти зі світом. Адже смерть не є смертю. Якби вони могли померти, то давно б це зробили. А зараз у Владера та інших лицарів смерті з'явився реальний шанс стати людьми, але на даний момент це неможливо. Вони не зібрали достатньо жертв. Для того, щоб Кім Джон Хен зміг зробити з лицарів смерті людей, знадобиться ще кілька тисяч душ. І якщо вони в цьому допоможуть, то Кім Джон Хёну дійсно вдасться з'єднати Еріа з великим магічним світом.
"Потому..."
Чорний туман згущався, і помахав списи Сан Міна розрізав простір. Він йшов уперед, а на його вістрі виблискували блискавки, то й вибухали. Точніше, сотні копій пронеслися на Владера, наче дощ.
Їхня зброя виникла, і Владера відкинула назад, після чого його меч поміняв форму та перетворився на сокиру. Він підняв його нагору і почав ухилятися від наступних атак Сан Міна. Але останнє спис все ж зачепило його.
Очі Владера забили. У якийсь момент в його руках виявилося по два меча, і він кинувся на Сан Міна.
Він застосував техніку захисту і зупинив атаку Владера. Його очі помітно округли. Цікаво, він здивувався, що Сан Міну вдалося зупинити потужний напад з такої відстані?
Владар кинув і пішов назад на кілька кроків.
— Так ти борешся зовсім не як людина, — пробурмотів він.
Його меч опустився і з його обладунки повзався чорний туман. Владар розставав руки, стоячи серед лицарів смерті, які покривали свої роти.
Темрява стала його мантією. Він чудово знав, що повинен робити, але навіть так він не був майстром, досягнувши кордонів правопорушень. Серед тих, хто мав справу з мечем, наприклад, Ком Джон або Ком Сон, він був ніким.
Він боровся на такому рівні лише тому, що до цих пір зберігав людський розум, як і всі його лицарі смерті. Він не міг відмовитися від цього. Хоча в їхніх тілах не текла кров, вони й далі прагнули стати людьми.
Для Владера, який вже встиг воювати з натовпом противників, Сун Мін був тим, хто вважає його важким. Тепер він зрозумів, що людськими хитрощами його не зловити. Так, Владер хотів побачити як отримає верх над Сан Міном. Нехай він усе життя захищає інтереси чужих і ставить їх вище себе, але тепер все по-іншому.
« Нужно змінити позицію».
Авель почув сигнал і відразу кивнув. Владар і лицарі смерті були дуже небезпечними, але Авель залишив це на Сан Міна.
Авель пішов до Терези. Вона ж з блискучим у погляді допомагала всім нужденним, зокрема священикам.
« Пора» — передав Авель сигнал Прау.
Вона стояла і переносила чотки, а почувши сказане згідно кивнула. Давши дзвінок підзатильник Аладура, який, здавалося, був готовий втекти в будь-який момент, вона сказала:
— Идем.
« Так », — відповів він, постукавшись показав, що не хоче втекти.
Авель, Прау та Аладур пішли в місце, де, як вони встигли з'ясувати, лежав Кім Джон Хён.
Той, хто піднісся до неба Сун Мін, більше не думав про них і повністю поринув у темряву. Темнота, в якій він зараз перебував, була самим Владером. Сун Мін розгорнув Ветер і Грім та прорізав свідомість, пересунувшись у зовсім інше місце.
- Не хочеш показувати їм свою смерть? - Чув голос Владера з темряви.
Сан Мін зробив ще один стрибок. Він побачив під ногами будівлі і шалену нежити, яка навіть віддалено не нагадувала людей. Його спис почав обертатися і з'являються на його вістря блискавки розірвали простір.
Темрява стала ще більшою. Її було настільки багато, що Сун Мін згадав, як через Прескана їм вдалося наблизитися до сил короля магів.
« Так і є. Тому що Владер використовує сили Короля магів."
Небо навколо оксамиталося в чорний, а від безпросвітної темряви по шкірі пішли мурашки. У повітрі відчувалося напруження, як і в його перше зустрічі з Комоном.
Все це насаджується одне на інше і Сун Мін, що в повітрі, міцніше стиснув спис. Він повторював порядок виконання Чорної Гому, якого навчився від Ян Іль Чона.
Лінія. Потрібно бути прямою, продовженням свого списа і стати прямим.
Він повторював все точно за Ян Іл Чоном і діяв дуже обережно. Сун Мін зібрав Нейгуна в животі, а слідом піднялась і сила нелюдя. Не можна допустити, щоб стався вибух. Сон Мін глибоко вдихнув і відчув смак крові. Сила розлилась.
Він відчув, як Нейгун і сила нелюдя наповнили його тіло, а зіниця швидко поросла у золотий колір. Сан Мін перехопив спис і відштовхнувся від повітря. Він помахнув на наступаючу темряву і спис створив фіолетову блискавицю. Точніше, кілька фіолетових блискавиць, які наповнили чорне небо. Це виглядало так, ніби сам Господь розгнівався. Але, незважаючи на грім, темрява більше не рвалася. Лінії Сун Міна було мало, щоб завдати шкоди темряві Волдера.
Сан Мін це знав. Він знав, що він далеко не Ян Іль Чон, хоча і хотів бути схожим на нього. Хоч би скільки він намагався, йому не вдавалося стати ближче до вчителя.
Він відкрив шлях до спадщини Ян Іль Чона, який зберігся в його свідомості і схопив списа двома руками. Хоча вчитель не користувався списом, для Сун Міна це була звичайна зброя. Так, в цей момент почалася різниця у тому, як вони використовують технології. Сан Міну нічого не залишалось, крім як підлаштувати її і діяти так, як йому зручно.
Кості тріскалися, тіло ламало. Сон Мін був на низькому рівні, щоб розкрити спадщину вчителя.
Кров під доспехами виявилася теплою. Головний біль не було, точніше, він ігнорував її. Адже так чи інакше, а рани відразу затягувалися. Владар перестав битися на людському рівні і Сун Мін зробив те ж саме.
Вони зіткнулися. Темрява розірвалася, і через пробиту дірку здалося небо, але розкол відразу затягнувся. Енергія витіснила його з усіх боків. Вибігти її було неможливо, і Сан Мін почав діяти. Він провернувся і запустив по сторонах списа. Потім він створив фіолетові лінії у темряві. Їхня енергія продовжувала тиснути на нього, але в якийсь момент вона впала, а простір навколо виявилося повністю зруйновано. Так, повернутися назад не страшно, адже тут більше нічого немає, а вулиці наповнювали його. У повітрі стояв сильний запах крові.
Його рани швидко затягувалися, але якась частина крові все ж встигла витікти і насочити одяг. Кров випаровувалась від його тіла і наповнювала собою повітря.
Хоча він і знав, що не може нормально використовувати сили Ян Іл Чона, але його енергія була ще достатньою, щоб продовжити свої спроби. Він знову підняв Нейгун, і цього разу це була Нейн Ян Іль Чона, що розлетілася по тілу блискавками.
Швидше, швидше.
Він ще раз розгорнув Безкінченність Коп'я Дев’яті Небес. На це пішло сім секунд.
Простір знову розірвався, і від руїн навколо не залишилося й сліду. Сан Мін і Владер опинилися за межами Гермуда, на тихій безлюдній рівнині. Владар затрясся, а лицарі смерті втупилися прямо на Сун Міна, почав бігти на нього.
« Що в його руках? Меч? Спис? Топор?»
« Не думай про це»
Сан Міну було все одно, яку зброю використовує Владер. Достатньо лише бути швидше за нього. Ще швидше.
Коп'є Владера без усякого звуку впилося у плече Сан Міна. Його рука розірвалася, а з другого удару почали тріскатися кістки. Інший би давно загинув від таких ран, але Сун Міна не можна назвати людиною. Однак, незважаючи на це, його тіло охопила жахлива біль.
У якийсь момент зброя Владера просто зникло, а Сан Мін зробив кілька кроків і відновився. Його тіло продовжувало рухатися за рахунок сили нелюдя. Сан Мін почув сміх і жарт свого « Я». Він проігнорував його і продовжив йти, знову виставивши вперед спис. Ніякого звуку не пішло, копіє виявилося швидше.
Нога Владера розкрилася. Навіть якщо він використовував силу короля магів, його швидкість була дуже великою, щоб наздогнати Сун Міна. Він намагався рухатися швидше, ніж може, через що його тіло просто почало руйнуватися. Але при всьому цьому Сун Мін відчував себе добре і спокійно.
Ще крок і ще. Ян Іль Чон був швидше, ніж він. Його рух був природним і плавним. Тіло почало пурхати і Сун Мін відчув біль, але рухатися не перестав. Він повинен стати учнем, за якого Ян Іль Чону не буде соромно.
« Я отримав все, що він знав і вмів. Тому я повинен зайти ще далі, ніж зайшов він".
***
— Как шумно... - Пробурмотів Кім Джон Хён, дивлячись на магічну кулю.
Шум від битви Гермудів, яка сталася за ним, доходив навіть до нього. Але зараз не час про це думати.
Бой між священиками і лицарями смерті в самому розпалі. Якщо подивитися на це з боку, то видно, що лицарі смерті мають перевагу, але сила священиків більше спрямована не на бій, а на блокування сил ворога. До того ж, у битву скоро втрутиться міські але лицарі смерті просто так не здадуться. Вони повинні взяти верх.
« Я хочу втрутитися... але не можна" - Кім Джон Хен наробив робу.
Він обхопив однією рукою жезл, а другий взяв Грімуар, накинувши на голову капюшон. Йому подобалося, як він зараз виглядає: ніби темний маг, яких описують в історіях і легендах. Идеально.
« Що ж вони задумали? »
Про Прау він знав, як і про те, що вона володіє машинами повернення душі. Вона мала напрям, який дещо відрізняється від некроманії. Можна сказати, що вона зовсім протилежна всьому святому і некромантії одночасно.
« А глава гільдії магів має Грейс".
Він не встиг дізнатись, яким магієм володіє цей сувій. Від цього йому було трохи сумно, але в цей раз він точно все з'ясується. Кім Джон Хен у своїй чорній робі йшов назустріч Прау та Авелю. За його спиною тихо завибрувала чорна сфера.
"Я хочу, щоб вони розрахувалися".
Але він не мав наміру здаватися. Він просто хотів як слід розважитися, поки є можливість.