Слова Ян Іль Чона зачепили почуття Мусіна. Він також думав, що їхні шляхи відрізняються, але не визнавав цього, занадто зарозуміло висловлювався голова Самарянину. Мусин подивився на нього і закликав потужним Нейгун. Сила поширилась по околиці, повітря затремтіло і навколо Мусіна з’явилася засуха.
- Думаєш, я не зможу наздогнати тебе?
— Спробуй, — відповів Іль Чон.
Не варто було навіть відповідати. Тепер потрібні не слова, а дії.
Мусин вдарив ногою по землі, і його рухи стали розмашисті. З кожним етапом з’являлися десятки видінь, які пливли по всіх напрямках. Він використав техніку ілюзії. Мусин поділився на десятки своїх копій, які витискають ворога.
Але Іль Чон в той же момент розкрив обидві руки. Один рух, але в ньому були змішані десятки технік. Це стало можливим через неймовірну швидкість.
Посередині вибухнула блискавка. Здалеку Джу Вон і Дженіелла не могли здивуватися. Оборотень глибоко зітхнув і стиснув кулаки. У думках у них було одне: « А вони справді люди? »
Джу Вон стримувався, щоб теж не кинутись в бій. Не будь Дженіелла, яка зупиняє його поруч, то він би давно вже пішов до них.
— Не можна, - пробурмотала королева вампірів.
Вона бачила це бій, і в ньому Ян Іль Чон загине. Дженіелла бачила це в майбутньому. Але як він помре? Вона бачила, як він впав кров'ю.
"Але..." - сказала Дженіелла.
Цього недостатньо. Мусину недостатньо. Він не зможе вбити Іль Чона, навпаки, при такому розкладі помре сам Мусин. Вони обидва стояли на межі людських можливостей, але Дженіелла вважала, що Іль Чон трохи сильніший за Мусіна.
Від швидкого контратаки глави Самарієн ілюзі Мусіна зазнала поразки. Образи не витримали його наступу. Мусин хитається, змінився в обличчі. Він зібрав останні сили і піднявся в повітря, а потім прийняв іншу форму.
Ян Іль Чон залишався спокійним. Він став блискавкою і проколов Мусіна, роздягнувшись на частини. Десятки блискавиць стали десятками тисяч. Мусин закричав і розкрив обидві руки.
Все навколо осяяло в білий колір, але чорна лінія висіла у повітрі. Стоячи серед блискавки, Іль Чон засміявся. Якщо Мусин покладався на ілюзію, то його перевагою була неймовірна швидкість, яка пробувала копії. Атака досягла техніки захисту Мусина. Він не міг порахувати, скільки разів йому завдали удару, але його захист був важкою і він все - таки встояв.
« Я не бачу... Не можу відразити. Повернутися? Ні. Часу немає. Нічого не видно..."
Недостачу силу він компенсував швидкістю. Усе, що він робив, компенсувало швидкість.
Важка атака знову нанесла урон. Якщо Мусинова техніка захисту є величезним каменем, то атака Ян Іль Чон — зубило і молоток. Інструменти вдаряли по каменю, кожен раз наносячись урон. Навіть покликання Нейгун втратило сенс у такій ситуації.
У небі затягалися хмари. Північне небо завжди пасмурне, і лише вночі сірість замінюється темнотою. А якщо сніг іде, то все стає білим.
Але тепер сніг не йшов, до заходу сонця залишалося ще багато часу, а небо вже було чорним. І не тільки воно, все навколо затягнулося тінню. Чорна лінія розрослася, занурюючи темряву у світ.
"Не сьогодні".
Сун Мін дивився на чорну лінію Ян Іль Чона. То вона пряма, то вигинається під кутом. Неможливо передбачити траєкторію її розростання.
Не встиг хлопець прийти в себе, як все вже підходить до кінця.
« Ага. Не сьогодні, - викликав з подивом Ходже. - Я визнаю, що Мусин теж сильний, але твій вчитель набагато сильніший. Ян Іль Чон і сам сказав, що Мусіна недостатньо.
Сун Мін закинув на знак згоди. Тепер голова Самарьону показував силу, яку не розкрив під час битви в Мурімі. Хлопець не міг поспівати за його рухами, хоча Чорний Грім був найбільш логічною технікою Ці. Скільки ще часу йому доведеться займатися списом, щоб хоча б трохи наблизитися до цього рівня?
"Такими темпами..." - Мусин стирав зуби.
Він не хотів визнавати, але це правда. Так, він не співав за Ян Іль Чоном. До яких пір він зможе оборонятися? Це не може тривати вічно.
« Я програю? Я?»
Тільки думка про це зводилася з розуму. Ні, не можна. Не можна вмирати. Мусин розкрив очі.
Від несподіваного виїзду Ян Іль Чон зупинився. Це було несподівано. Його відстежили назад. І не тільки він був здивований, Мусин теж широко розкрив очі від подиву і подивився на небо. Воль Ху була наче богиня. Її золоте волосся і блакитні очі випромінювали легке світло.
Ян Іль Чон здивовано подивився на неї.
— Воль Ху?
- Чому ти тут?
Мусин не міг повірити своїм очам. Воль Ху ніколи не виходила з палацу на горі Юзукі. Вона складалася в Чон Ве Чоне, але була загадковіше всіх. Навіть Мусин не міг віддавати їй накази. Чому вона спустилася з гори Юзукі?
— Сестра попросила мене, — заговорила Воль Ху.
"Сестра". Мусин задрожав. Тільки він знав, що Воль Ху і медіуми були сестрами. Воль Ху приєдналася до Чон Вен Чон, бо вона привела її і познайомила з Мусіном. Ім’я дівчини, яка була в Чон Ве Чоне, не підкоряла навіть наказам медіума.
Але врешті - решт вона знизила гору. Воль Ху подивилась на главу Самарієн і Мусіна, а потім сказала:
- Треба вбити Ян Іль Чона.
Мусин здригнувся від її байдужого тону. Коли він вступив у бій, то вже вирішив вбити голову Самарян, але противник був занадто сильний. Мусин навіть не думав, чи вдасться йому це зробити.
— Я приєднуюсь, — Воль Ху не змінилася в обличчя.
Мусин широко розкрив очі.
— Ха-ха-хо!
Перед тим, як він встиг щось сказати, почувся сміх Ян Іль Чона.
— А удвох справитеся?
"Ні, не вийде" - Мусин щиро так вважав.
Навіть якщо не розрахувати гордість, Ян Іль Чон стояв набагато вище Мусина. Тому він не був упевнений, що їм вдасться це навіть за допомогою Воль Ху.
Мусин добре знав її навички. Король Копій так благав, що Воль Ху погодилася і провела з ним бійок. Вона була одним з найсильніших майстрів вищості, але вся її сила була на рівні короля Копій. Проти Ян Іль Чона цього мало.
— Вийде, — відповіла Воль Ху.
Вона наче прочитала думки Мусіна, і повільно підняла руки.
Ян Іль Чон нахмурився. Сун Мін вже втік до свого вчителя. Воль Ху, несподіване втручання, не було для нього жодної користі.
Світло в руках Воль Ху збільшувалося, і Ян Іл Чон інстинктивно відчув це. У цей момент він подумав, що йому слід або йти, або відбити атаку.
Але насправді він повівся зовсім по - іншому.
Голова Самар'єн почав діяти. Він націлився не на Мусіна чи Воль Ху, а на наближення Сун Міна. Той і подумати не міг, що Іль Чон використовує всю силу проти нього.
— Вчителю... — Покликав він.
Але Іль Чон не відповідав, він просто посміхнувся і подивився на Сан Міна. Світло в руках Воль Ху вибухнув, і простір затремтіло. Земля покрилася тріщинами, наче павутина.
Сун Мін рвав з місця і почав бігти. У нього було погане передчуття. Хлопець біг з усієї сили, але зіткнувся із невидимим муром в просторі.
- Це ще що? А-а! — Заволив Сун Мін і помахнув списом.
Він з усіх сил намагався подолати стіну.
Ян Іль Чон повільно оглянувся. Пейзаж не змінювався, але його земля була дуже гарна.
— Це....
Сильних змін не було, але Мусин помінявся в обличчі. Він знав це місце, тому що кілька місяців був замкнений у цьому клятому світі. Да. Ма Рен на горі Хюджель. Це місце було схоже на те.
— Как... Звідки у тебе така сила?
— Це не моя сила, — відповіла Воль Ху. — Ян Іль Чон повинен померти, тому Бог нагородив мене цією силою.
Мусин відкрив очі, почувши її відповідь. Тільки посередники могли зв’язуватися з Богом, і це робилось не за її бажанням. Бог несподівано примирився з нею і показував, що має зробити Чон Ве Чен. Але тепер Бог дав Воль Ху силу, щоб убити Ян Іл Чона. Це було вперше за сотні років існування Чон Ве Чона.
Глава Самарьонов тим часом повільно оглянувся. Воль Ху повернулася до нього.
- Ти не зможеш втекти звідси. Ніхто не зможе сюди зайти чи вийти. Цей світ створений Божою силою.
— Так, бачу. Іль Чон повільно кивнув.
Йому сподобалося те, що ніхто не зможе проникнути всередину.
- Це так важливо? — запитав Мусин.
— Да, — Воль Ху не сумнівалась.
Мусин стиснув кулаки. Нічого не поробиш. Напивши на гордість, він об’єднався з Воль Ху.
- Не соромтеся, Мусін.
Той не відповів, і Воль Ху продовжила:
— Ян Иль Чон и є конец.
- Що?
— Так сказав Бог. Він передав, що, вбивши Ян Іль Чона, апокаліпсис не закінчиться, але його існування є однією з головних причин на близьке знищення.
— Ха-ха-хо! - Ян Іль Чон розсміявся від слів Воль Ху. - Я і є апокаліпсис? Що за нісенітниця?