Він відчував, як темний маг йде. Але пішов він не один, а з Айне.
Сон Мін, зтиснувшись, сидів і відновлював подих, відчуваючи, як хтось поступово віддаляється.
« Чому він не напав на мене? »
Сан Мін думав про це, але був радий, що маг пішов. Він ніколи б не подумав, що після поглинання серця дракона відчуватиме такий біль.
До цього часу він пробував різні еліксири, і кожного разу чорне серце без проблем приймала силу, але в цей раз все пішло не так. Біль у тілі був настільки сильний, що він не міг поворухнутися.
Енвірус попереджав, що серце може вибухнути, і тоді він помре, але його серце витримало. З часом біль вщухав, а сила повернулася. Коли біль послабився, Сан Мін піднявся. Він довірився Чорному серцю, і воно, як очікувалося, могло поглинути серце дракона.
« Ні...» — підвівшись, Сан Мін розгубився.
Він не відчув особливої різниці, хоча він без сумнівів заковтнув серце дракона. Коли він тільки випив його, то відчував неймовірну силу.
Але зараз?
Він нічого не відчував. Сан Мін оглянув Нейгун, але не відчув силу серця дракона.
Що пішло не так? — Невпевнено Сан Мін запитав у Ходжу.
"Відимо, його сила занадто велика для людини".
Я сам не розумів, що сталося, тому його голос був непевним.
- І де ефект?
« Не знаю, я ніколи не їв драконового серця... але тобі самому здалося, що цього разу все не так? Може, є щось, чого ти не знаєш»
— Королева духів мене обдурила?
« Можливо. Але ти точно з'їв серце дракона."
І що тепер? Серце не принесло жодного ефекту. Сун Мін ще раз перевірив Нейгун, але, як і минулого разу, сили серця дракона не було.
Він згадав Айну. Вона знала, як потрібно їсти серця і отримувати Ці. Сон Мін намагався пригадати, як це відбувалося, але на думку не приходило нічого пов’язаного з магією дракона.
— Що не так?
Ніхто не міг відповісти на питання Сан Міна, і ні Енвіруса, ані королеви фей не було поблизу. Тому спершу він вирішив піти на центральну площу.
***Засуд Арбеса в Ормурі не справдився.
Сун Мін так і не дізнався про його задум, але тепер йому не потрібно залишатися на цьому місці. Він попрямував вперед.
Спершу йому треба зустрітися з Рубі, щоб більше дізнатися про Енвіруса.
« Хочеться вона сама трохи сказати» — подумав Сун Мін і пішов до лісу.
Мабуть, Рубі і Божевільний Диявол вже повернулися. Він жалкував, що покинув їх і йому було дуже важко, бо вони, мабуть, турбувалися про нього.
Сун Міну здалося кумедним, що він переживав про це. Якщо подумати, він не вперше подорожував з кимось.
Як і в попередньому житті він почав з безкласового, увійшов у ряди найманців С-ранга. Але він не був товаришем іншим найманцям. А зараз? Через шалений диявол Рубі минуло більше року з їхнього знайомство.
Завдяки їхній подорожі його розум став більш стабільним у світі свідомості.
"Що сказати Рубі?."
Вона чекала зустрічі з Енвірусом більше нікого не було. Але він зник на очах у Сун Міна. Як пояснити це Рубі?
- Прийшов?
Він зіткнувся з Прау. Її вигляд відрізнявся від того, що вони бачили в публічному домі. Сан Мін не думав, що Прау вміє носити одяг. Більшість її тіла все ще була обголена, але вона була прикрита наскільки це можливо. Але, аксесуарів на ній було вже занадто багато.
Сан Мін, нарешті, запитав у неї:
- Навіщо Ви тут?
— Я чекала на тебе, — байдуже відповіла Прау, оглядаючи Сан Міна зверху вниз. - Ми бачилися кілька днів тому, але ти став ще дивнішим. Твоє тіло вже майже як у нелюдяного, а розум все ще людський?.. — Пробурмотіла Прау і засміялася. - Але тут є дещо більш дивне.
- Що ще?
— Поговоримо про це пізніше, — сказала Прау і повернулася. - Йди за мною. Ти маєш дещо побачити.
Сан Мін не думав, що зустрінеться з Прау. Але він прослідкував за нею всередину.
— Що?.
Посередині кімнати лежало обгоріле тіло. Ні, не "тело". Він все ще слабо дихав.
Сан Мін зблід.
« Не може бути...» — подумав він і підійшов до чоловіка, який лежить.
— Це Ви?.
— Не підходь, — сказала Прау.
Сан Мін зупинився. Він подивився на неї, і та бездушно похитала головою.
- Він спалив свою життєву силу, але його тіло було поранене від полум'я Цзоу. Він ще дихає, але скоро помре.
— Цзоу?.
- Ти не знав? Поки ти був на головній площі, він ... Я зіткнувся з Цзоу.
- Що сталося?
— Цзоу мертвий, — відповіла Праа. - Разом з ним був ще фамільяр із котячими вухами, її закликали у світ духів. Мабуть, щось сталося з господарем.
Сан Мін прикусив губу. Він ніяк не міг полагодити свої думки.
Енвірус - господар Рубі. Він пішов у світ духів разом з королевою, і Рубі теж слідувала за ними?
А що сказати про Боже Царство? Мабуть, він використовував Вроджене мистецтво. Ні, ну чому, чому Цзоу повернувся в Ормур?
- Його... Не можна врятувати?.
— Ні, — без сумніву відповіла Прау. — Я постаралася трохи відстрочити його смерть, але ненадовго. Він уже не має життєвої сили. Навіть еліксир його не врятує.
- Ви тільки скажіть, я зроблю все...
- Ніщо на світі не поверне його. Маг, як я, може лише віддалити його смерть, — сказала Прау.
Сон Мін відкрив рот, щоб щось сказати, але слова у нього ніяк не складувалися. Він також був майстром Ці, тому знав, що таке Вроджений Майстер і чим його можна використати.
Він не міг зрозуміти, що́ Диявол зробив з цим світом і пригадав його прохання не втручатися в справи Сатани. Сун Мін був зайнятий на головній площі, поки Диявол утілив свою помсту.
- Будь ласка... — Сам того не зауважив Сан Мін.
Їхня дружба з цим нікчемним Дияволом не була такою тривалою, як тільки трохи більше року. І їхня перша зустріч не була радісною.
Але потім? Диявол, який був божевільний, намагався допомогти йому кілька разів. Під час битви з Дияволом, Шам’явний Диявол став на його бік, як і допоміг у битві проти Ам Джона.
— Я ж сказала, що не можу на це вплинути, — промовила Прау.
Сун Мін з щирою сумою в очах подивився на неї.
Прау вже зробила так, що Божевільний Диявол прожив довше відкладеного. Прау мовчки дивилася на нього, і після довгого мовчання вона нарешті відповіла:
- Що ж, я не даю ніяких гарантій...
Спосіб все-таки був. Хоча його важко назвати справжнім способом. Спочатку вона навіть не збиралася про нього розповідати.
Прау цокнула мовою. Вона відчула себе належною Сон Міну за те, що він розібрався з справами на центральній площі.
- Насправді, це не можна назвати рішенням. Та і в ефективності я не ручаюсь...
- Що це?
— Ма Лін, — відповіла Прау. - Я й сама не знаю, що таке "Ма Лін" але... Зрозуміло одне: Ма Лин... Несправжній. І це "незастійність" робить неможливе можливим, Прау нахмурилась. — Яна змогла стати куміхо за короткий час завдяки Ма Лін. Звичайно, її сила з'явилася не через нього. Просто час був відповідний. Зараз Яна пішла, щоб зустрітися з ним... Якщо ти відправишся зараз, то, можливо, й тобі пощастить.
— Де знаходиться Ма Лін?
— Дуже далеко, — сказала Прау і мигцем подивилась на Сумасорущого Диявола. - Я не можу давати ніяких гарантій. Я спробую утримати його душу в цьому світі, але ... Я не знаю на скільки, все залежить тільки від нього... І ти знаєш, що навіть якщо ви зустрінетесь з М'ю Лін, то не знатимете чи він послухає вас взагалі.
- Чи є тільки цей спосіб?
— Да. Я більше не можу згадати.
— Тоді я поїду прямо зараз...
Сун Мін не хотів залишити Немилого Диявола помирати. Навіть якщо надія не є надійною, то вона зміцнила серце.
Прау подивилася Сан Міну в очі і продовжила:
— Ма Лін на горі Хюджел. Звідси це три-чотири дні шляху, але ти не відразу зможеш зустрітися з Ма Лін.
— І що ж робити?
Яна голодує і молиться десять днів та ночей. Розумієш, так? Вам потрібно чекати принаймні десять днів, але навіть на зібранні не відомо, чи він вислухає ваші прохання. Може це займе і більше десяти днів.
- Але є тільки цей спосіб, так?
— Да, верно... — Нерозгадано вимовила Прау.
Цього було достатньо. Сан Мін прикусив губу.
Рубі покинула його, товариш по мандруванню зник. Це вдарило по Сон Міну сильніше, ніж очікувалося. Але більше не можна марнувати часу. Сан Мін піднявся.
- Мені потрібна карета.
Він не міг понести Дияволового ворога на руках, а для більшої безпеки потрібна карета. Шлях на кареті до гір займе більше часу, але вибору не було.
Сан Мін попросив одну біля заїжнього двору. Прау разом з Сумасшедшим диявола сіли ззаду, а Сан Мін зайняв місце кучері.
- Я покажу напрямок.
Прау роздратовувала, що її втягнули у цю виснажливу справу, але Сун Мін не слухав.