Його не вперше нудило кров’ю.
Але цього разу кров, яка підходила до горла була надзвичайно огидною. Диявол, який був божевільний, зрозумів, що смерть близько. Він отримав силу, яка перевершує Цзоу лише завдяки Вродженому Майстра.
— Що?.
Ззоу в заціпенінні підняв руки, щоб прикрити обличчя. Перед ним, зігнувшись, стояв Божевільний Диявол. Ззоу, дивлячись на кров'ю чоловіка, що б’є його, не розумів, як це відбувається. Якщо так продовжуватиметься, то він помре від рук Сугаса Диявола.
— Що?. — переспитал Цзоу.
Диявол, який був божевільний червоними очима, дивився на монстра, але не відповідав.
Він відчував біль, який можна прирівняти до розриву внутрішніх органів. Диявол стримував свій крик, а його губи тремтіли. Хто б зараз не подивився на Диявола, який зійшов з розуму?
"Невже..."
Нелюд вважав це дивним. Його супротивник раптово розбудив силу. Нічим не видатний чоловік несподівано отримав величезну силу, яка могла перевершити його.
Не можна було і подумати, що він міг просто приховувати цю силу. Ні, він чимось пожертвував, щоб дістати її.
Обличчя Цзоу перекосилося.
— Ха-ха-хо! — Він голосно розсміявся і пішов до Сумасшнього Диявола.
І, побачивши наближення Цзоу, той стояв на хитких ногах. Зібрав Нейгун. Хоч тіло його і не рухалося через біль, Нейгун все ще корилася йому.
Техніка захисту зіткнулася з кулаком Цзоу. Полум’я поглинуло захист і відштовхнуло Боже ім'я назад.
— Для людини ти непоганий! — Закрикнув Цзоу, який кілька секунд тому мало не помер.
Диявол, який був божевільний, вклав силу в ноги. Його тіло не прислухалося, і здавалося, що нервові закінчення горять від болю. Ще трохи, ще зовсім небагато і він зміг би вбити Цзоу, помстившись за Терсію та жителів села.
— Ха-ха-хо!
Разом із сильним сміхом Цзоу направив руку до Сумасшнього Диявола. Червоне полум’я розжарилося до краю.
Накатований кульок підійшов до Сатани, який був Сатаною. Але він швидко відреагував на небезпеку. Час затягнувся, наче на нього вплинула Рубі. Саме такий ефект мав принести Боже ім’я Диявол.
Він вперше бачив такий вираз обличчя у Рубі, а він знав багато її настрою: радість, злість, образу, страх. В основному вона виражала такі емоції.
Але цього разу все відрізнялося. Здавалося, ніби вона на щось зважилася. Божевільний Диявол зустрівся з Рубі очима. Та відкрила рот, щоб щось сказати, але перш ніж вона встигла це зробити, полум'я накрило її.
В крайній мірі, це виглядало так, ніби її накрило.
Як тільки кулю торкнувся її, тіло Рубі засвітилося. Всередині нього з’явилося сліпуче світло. Він зсунув вогонь Цзоу, який збирався іспепел її. Рубі був штучним духом Енвірусом. Королева духів допомогла йому з цією справою, перш ніж Енвірус передав себе, а саме Каїна, Еребріса.
Хоч королева духів і доклала руку для створення фамільєра, вона була слабша за всіх інших. Рубі могла використовувати різну магію, але не на високому рівні. Спочатку її не використовували для бітів. Королева створила Рубі, щоб та могла померти за Енвіруса.
« Пробачте, господаре» — звернулася вона до Енвіруса, заплющивши очі.
Сила, якою королева духів надала Рубі, розлилася за межі її тіла. Вона спорудила стіну, яка загородила полум’я Цзоу. Рубі застила і, розтягнувши руки, замкнула собою Боже ім’я Диявола.
Той тільки мовчки дивився на неї.
- Що за...
— Я... — Я заговорила Рубі, — була рада подорожувати з Вами і Сан Міном. Спочатку я була з вами за наказом господаря, і мені це не подобалося, але... Минуло вже понад рік, і я звикла до нових обставин. З вами двоє було так весело.
- Ні, що ти робиш?
— Хіба не зрозуміло? — Усміхнулась Руби. — Закрию Вас.
Стіна зі світу зруйнувалася.
Рубі впала на землю. Божевільний Диявол дивився як вона ледве дихала, ляга на землі.
Це трохи впав у ступор через те, що фамільяр, на якого він зовсім не звертав увагу, зміг зупинити його атаку, але побачивши, як Рубі без сил впала на землю, він досить посміхнувся.
- Ти відродила його смерть!
— Біжіть... — Майже чутно проговорила Рубі.
Диявол засоромився, коли побачив її.
Бігти? Він не може виконати це прохання.
Він не може пожертвувати чиєсь життям, щоб втекти.
— Надармо ты так... — Пробурмотів Божевільний диявол.
Це не він повинен був бігти, а Рубі.
Цзоу наближався.
« Двигайся!» — Диявол, який вів боротьбу зі своїм тілом.
Підходячи, Цзоу готував ще один заряд. Після того як він раптово вдарить фамільєра, то візьметься за Сумаска Диявола.
Смерть близька, але він ще не помер. Цезоу направив руки в сторону Рубі. Полум’я на його ладонах поклалося на неї.
«Будь ласка!» — Диявол, що був божевільний, не міг поворухнутися і вже благав своє тіло.
Ще не пізно. Кончики пальців затряслися, і тремтіння пропало від ніг до спини. Зламане тіло заірвалося лише завдяки силі волі. Біль, який передвіщав близьку смерть, зник.
Диявол, що зумів, заревів і попрямував до Цзоу. Той засміявся, побачивши, як його противник, з яким, на його думку, вже було покінчено, пішов до нього. Він швидко напустив полум'я.
Диявол, який був божевільний і не спинився на своєму шляху, прийняв вогонь. Жаркове полум’я підпалило тіло, але бажання вбити Цзоу було більшим за нестерпний біль. Цзоу повинен померти не тільки через помсту.
Якщо він помре зараз, то й Рубі. Диявол, який був божевільний, не хотів цього.
— Псих! — Закрикнув Цзоу Сумашед нашому Дияволу.
Той стиснув кулак.
Від удару голова Цзоу відкинулася назад, але він встиг схопити Сумамірного Диявола за плече. Але він не зупинявся. Навпаки, він замахнувся правою рукою.
— А-а-ах! — Дихання збилося.
Цезоу, приглушивши тиск у горлі, зібрався відкинути Неправдивого Диявола. Але він не знеохочувався, незважаючи на свою палаючу руку. Червоні очі Самимущого Диявола в оточенні полум’я виглядали ще страшніше, ніж очі нелюдя.
— Ах ты!.
Цезоу опустив плече Божевільний диявола. Той проігнорував ліву руку і вдарив монстра в живіт коліном. Разом з характерним тріском тіло Цзоу поламалось, а з його рота вилилася кров.
- Досить!
— Нет-нет... — Пробурмотів Божевільний Диявол з полум’ям у мовах. - Коли селяни благали тебе зупинитися, ти припинив?
Це були останні слова, які почув Цзоу. Диявол, божевільний, зламав монстру шию і світло в його очах погас.
Але для людей зламана шия ще не означала смерть. Диявол, який зумів, відпустив свою шию і взявся за грудну клітку. Він проламав тверду, наче залізо, шкіру, схопив ще б'ється серце і вирвав його.
Полум’я довкола Сумасору Диявола погасло, а Цзоу розкрив рот і закричав. Його тіло перетворилось на попіл і почало розсіюватися на вітер. Диявол, який знівечив людей, хитається і присів.
Полум'я погашило, але рани на його тілі були настільки жахливі, що довго він не протягне. Це кінець. Він помстився за Терсії та жителів села. І він врятував Рубі.
Божевільний Диявол подивився на безсилого фамільєра. Вона лежала на землі, але підняла голову.
— Вы...
— Все, — закричав Диявол, що посміхнувся, але через жахливі опіки його обличчя не було видно.
Він був трохи розчарований. Йому здавалося, що з використанням Вродженого Майстра він отримає усвідомлення про вищість. Він вірив, що так.
Але надії залишилися. Зрештою, він не здобув вищості. Може, він просто не вартий. Хоча, який висновок про це робить наприкінці свого життя?
Диявол, який шалено вбив людей, засміявся. Він згадав Сан Міна, з яким хотів би попрощатися.
— Вы?. — Безсильно вимовила Рубі.
Диявол, який шаленіє, повільно закрив очі. Вроджене мистецтво загасало. Рубі не розуміла, що саме відбувається, але знала що її партнер помирає.
— Нет... — Рубі й далі кликали Сумасшнього Диявола, але той не відповідав.
Вона швидко підійшла до нього, але тут смерть наздогнала і її.
— А?. — Здивована, вона сказала Рубі, що її тіло почало розпадатися на крупи.
Також Рубі приєдналася до евіруса, який потрапив у світ духів. Фамильяр закричала, дивлячись на свої розбиті руки:
— Будь ласка, господині, зачекайте!. — У молитві Рубі, але заклик не зупинявся.
Через деякий час вона повністю зникла. Божевільний Диявол не бачив її зникнення. Куди вона зникла? Однак він не довго запитував себе про це.
— Ха...
Диявол, божеволіючи, почув голос і подивився туди, звідки вийшов звук. Поруч стояла Прау з роздратованим виразом обличчя. Він збирався щось сказати їй, але вона лише похитала головою і сказала:
— Не говори без сенсу. Тобі мало було того, що життя тебе потрепала, так ти ще й дав Цзоу спепіти своє тіло... що ти досі живий. Ти все одно помреш, — сказала Прау і трохи поворухнула рукавом.
З її рукава посипалися десятки талісманів. Вона покинула їх, і вони почали оточити Неправдивого Диявола.
- Яна просила допомогти, якщо у неї щось трапиться в місті.
Вона не втручалася в те, що відбувалося на головній площі. Вірність до Яни була важливою, але вона не могла зменшити небезпеки. Прау могла щось зробити, але вирішила не втручатися.
Але тепер битва закінчилася, Цзоу мертвий, а Божевільний Диявол незабаром відверне до нього.
— Ти мені допоміг, — сказала Прау і викликала магію. - Я дам тобі час, щоб ти встиг попрощатися.
Ніхто б не врятував від таких ран, і навіть Прау не могла зберегти йому життя. Прозора пелена накрила Боже ім’я Дияволові.
- Хіба не треба попрощатися? — злегка усміхнулася Прау.