— Кх...
З роту Аладура полилася кров.
Він подивився на руку, яка проколола його груди. У цей момент хтось витягнув руку, і кров з рани почала стікати по його тілу.
— Чёрт... — слабким, сумним голосом вимовив Аладур. - Цей клятий ліс...
Він впав вперед.
— А-а!
Решта муріми закричали, забувши про речника. Тим, хто проколов Аладура, виявився обнажений демон, який був бледен наче сніг.
Він облизнув руку, випатрану в крові, і подивився на людей навколо нього.
— Щось занадто багато, - пробурмотів обнажений Демон.
Він не вагався.
Нелюди, як і монстри, їдять людей. Але причини на це були різні — нечистість, як і монстри, не просто забиває шлунок. Вони живляться страхом, який лікує жахом людей у момент усвідомлення того, що вони померли.
- Вперше бачу стільки людей у цьому лісі... Ви що, відчули себе безсмертними?
Демон з перекошеною посмішкою на обличчі дивився на мурімів. Він просто насолоджувався ситуацією. Після того як його серце вирвало, він слабшав і поступово помирав. Він оселився в лісі, щоб запобігти смерті.
Тому йому потрібен був страх. Чим сильніший страх, тим більше люди не живуть.
Нехай цей демон колись програв, але тепер він не хотів здаватися. Якщо він не тільки відновиться, але й набереться ще більше сил, то зруйнує лисицю.
— Боїтеся? — Поцікавився демоном.
Страх наче вірус. Він охопилий муримів, що бачили як загинув Аладур. Демони були задоволені, і це його дуже потішило. Хоч зараз він ослаб, але в минулому він все ж був хижаком і міг легко вбити їх усіх.
— Хто ти? — запитав Че Ґаль Те Рен, намагаючись приховати свій страх.
Він швидко піднявся і схопив меч.
- Демон.
— Кто?
Че Галь Те Рену не було знайоме це ім'я, але нам Гун Хі Вон його знав. Він почув про всіх монстрів у лісі від Еребіса.
- Мечі! — Закрикнув нам Гун Хі Вон.
На його поклик вся армія дістала зброю.
Че Галь Тен наказав своїй армії те ж саме.
— Непогано. Чим більше опір, тим більш я стану ситішим за вас. Порадієте мені, — сказав демон, покуштувавши зуби.
Тан А Хі дістала кинджал. Десятки клинків її армії полетіли в обнаженого демона, але міцна броня захищала його тіло.
— Вперед! — Закрикнув Че Ґаль Те Рен.
Їх стало менше, але вони все ще були на щось здатні.
Нам Ґун Хі Вон швидко знайшов Мо Ен Со Джин. Вона тримала в руках меч, але не знала, що робити далі.
Демон почав рухатися. Спочатку він накинувся на першого, хто кинув в нього кинджал. Він хотів уникнути атаки, але обнажений демон схопив його за горло. Він трохи зміцнився і голова генерала відкинулась назад.
— Ха-ха-хо! - Демон розсміявся.
Його рот розкрився неймовірно широко, і він відкусив голову генерала за один раз. Усі мурими, почувши клацання зубів, затремтіли. Зазвичай вони не так легко лякали, але зараз все було по-іншому. За тиждень у лісі розум почав покидати їх, тому страх легко брав над ними верх.
— А-а! — Ужасно закричав Че Ґаль Те Рен.
Його армія вирушила вперед.
Зазвичай вона злагоджено натупала, але через проведений в лісі часу і викликаного страху вони виглядали жалюгідно.
Його оточували, але демон стояв у центрі і просто розмахував руками. Він спеціально не вбивав людей, а лише відривав руки або ноги і уважно слухав крики болю та їхніх молитов до всіх відомих богів.
Крики підпилювали страх. Демон відчував, як запах крові збільшувався, а з ним і його голод. Для людей немає нічого смачнішого за людину, охоплену страхом.
Гун Хі Вон більше думав про втечу, ніж про напад.
Він подивився на Мо Ен Со Джин. Якщо з'явиться можливість, він збирався силою забрати її і покинути ліс.
« Йдемо разом», — Тан А Хі швидко все зрозуміла і подумки звернулася до нас Гун Хі Вону.
« Що?»
« Моя армія його відштовхує. Візьми мене теж!»
Нам Ґун Хі Вон поморщився, почувши її пропозицію.
Звичайно, він сам вирішив залишити Че Ґаль Те Рена, але йому здалося огидним бажання Тан А Хі покинути свою армію та сім’ю.
У той час люди помирали одні за одними. Крики й страх розрослися, розділилися, наче вірус.
Демон не помітив, як раптово затихає ліс.
Не помітив, як посеред трупів піднявся абсолютно голий чоловік.
Його присутність була невловимою, наче привид.
Але він, безсумнівно, існував. Він з'явився в цьому місці по кличу страху і прийшов, щоб отримати його.
- Що це?
Наляканий Че Ґаль Те Рен думав тільки тому як втекти з цього жаху.
Він не був у центрі подій, тому побачив чоловіка. Але той не бачив Че Ґаль Те Рена.
Цей чоловік не міг повірити, що демон продовжує розправитись. Чоловік був наче волоцюга, в якої народжений демон забирає їжу. Тому він вирішив убити новонародженого демона.
Хто противник? Людина чи нелюд? Для нього це було не важливо.
- Що?
Демон, якого обнажили, подивився назад і злив кров. Побачивши, як голий чоловік іде до нього легкою ходою, він широко розплющив очі. Він добре знав цей образ.
— Ходжу?
Чоловік виглядав як Ходже, хоч і був неймовірно слабкий у порівнянні з його минулою версією.
Демон був збентежений. Він бачив Ходже зовсім недавно. Той втратив тіло і рухався з людиною.
Та й сам Ходже підтвердив, що все саме так.
- Що за...
Він зупинився. Демони, обмовлені демоном, створили нерозбірливий вираз обличчя і намагалися зрозуміти, що відбувається. Пройшло 400 років. Я помер, а після нього енергія поміняла ліси.
Але це не кінець. Ходже відродився. Ні, це не відродження. Це просто образ монстра, який правил у цих землях, але не сам Ходже.
Спокуса з’явилася в очах цього чоловіка.
Якщо б сам Ходже стояв перед ним, то все вийшло би по - іншому, але цей образ лише копія, наслідування якого народжений у страху. Поглинати його — це зжерти сотні, тисячі людей.
- Мені щастить!
Демон викинув голову трупа і підійшов до образу Ходжу.
До цього моменту демон не боявся. Він ослаб, але все ще був одним з хижаків. Образ, який народився в лісі, точно не міг бути сильнішим від людей 400 років тому.
До крайньої міри, не повинен був.
Знажений демон побіг на чоловіка і розкрив руки.
На цьому все і скінчилося. Він не міг і подумати, що помре з відірваними руками та головою. Його тіло, але вже без кінцівок на тій же швидкості звалилося на землю.
Монстр подивився на тіло обнаженого демона, а потім повернувся до інших мурімів.
Ті, хто вижив, не розуміли, що сталося, але вони знали: цей голий чоловік був набагато гіршим від демона.
— С-спасите! — Че Ґаль Те Рен сів на землю в жах.
Наче маленька дитина, він затремтів голосом.
Нам Гун Хі Вон, блідий як сніг, подивився на монстра. Як і Тан А Хі, яка була шокована. Вона обмочила штани, але не відчувала ніякого сорому.
— Со Джин...
Нам Гун Хі Вон тихо покликав її. Вона прикрила рот руками і подивилася на нього.
— Беги. Не обертайся.
Хоч він і сказав так, але відчував, що втекти не вийде. Це ліс, в якому неможливо знайти дорогу. Навіть якщо вони зможуть втекти з цього місця, то вийти з лісу у них точно не вийде. Але навіть знаючи це, нам Ґун Хі Вон не міг сказати щось інше.
Але монстр не підходив. Він стояв і дивився на дерева.
Потім земля затремтіла. Дерева утворили шлях, і монстр витріщився на них. Ті, що вижили не могли поворухнутися дивлячись на монстра. Всі думали, що коли вони зашевнуть - монстр їх усіх вб'є.
Звичайно, вони не були впевнені в цьому, але така можливість була і вона нагонялася на всіх страх.
***« Я зрозумів, що це правда », — сказав Ходжю. - Здається, ліс хоче, щоб я прибрав за собою."
Сан Мін зупинився. Їх шлях був не довгим. Він і подумати не міг, що переслідувачі підіймалися настільки близько. Сон Мін подивився на тіла членів сім’ї.
- Примарний Коп'єносець... - Пробурмотів Че Ґаль Те Рен.
— Давно не бачились, брате.
Сон Мін у відповідь йому тільки гірко розсміявся.
- Ти все ще вважаєш мене братом?
— А чому ні? Брати — це назавжди, — відповів нам Ґун Хі Вон.
Сон Мін подивився на нас Гун Хі Вон і змінив погляд на монстра. Йому було знайоме це обличчя. Сан Мін десь бачив його.
« Він виглядає, як я» — просто сказав Ходже.
Сун Мін подивився на голий образ монстра. М’язи і тіло нижче пояса виглядали величаво.
За спиною Сан Міна Рубі закрила двома руками очі і дивилася крізь пальці.
« Він робить це навпаки », — сказав Ходже.
- Я маю його вбити?
« Хіба не зрозуміло? Ліс заблокував дорогу, а на іншому кінці виявився він. Що, боїшся?»
- Він виглядає сильним.
« Він сильний. Він народився в цьому лісі, але ти досить сильний, щоб здолати його."
Натомість я мав нагоду жити в іншому місці.
«пробуй».
Ходжу навіть не знадобилося торопити Сун Міна. Бо монстр почав рухатися.