Різні звивисті вулиці, складні рельєфи місцевості та приховані вороги на вулицях і в провулку робили бої на перевулках повні багатьох непередбачуваних факторів. Навіть якщо б ви могли послати спостерігача для введення артилерії, найменше відхилення від графіка стрільби артірерії призвело би до великої біди. Оскільки розвідка не вимагає вчасного похорону перед своїми військами, то достатньо лише здогадатися про складну місцевість, щоб дозволити ворожій засідці поховати добре місце.
Снайпери, що ховаються серед них, — це боги смерті, які панують над звичайними військами: один постріл - одна смерть.
У місті Варшава, всередині напівзруйнованого будинку, яке було наполовину підірвано, снайпер Мішель дивився через приціл своєї СВД на вулицю в п'ятистах метрах від нього. Війська з переулків ще не просунулися туди і, ймовірно, застануть поляків зненацька.
Трохи ближче лежав розірваний польський легкий танк, і невідомо, скільки полівок було зібрано в місті, а кілька випадкових бомб могли знищити ці танки. Добре, що ракети « Жезлесний кулак» були випущені до рівня загону алейних військ і могли легко впоратися з цими крихкими танками.
Дикий пес, який з’явився нізвідки, обережно підійшов до уламків танку і із цікавістю озирнувся на руїну сталевої броні. Не дивно, що вона зацікавилась цим чоловіком.
Мішель пильно спостерігала за кожним рухом собаки через свій шестисильний приціл. Вони просиділи тут кілька годин без руху, і йому стало трохи нудно.
Насправді снайперська тактика дуже схожа на бойові дії підводних човнів у морі, і більшість часу вони мусили займатися нудним сподіванням.
У цей момент Мартін, спостерігач з одного боку, раптом вигукнув: « Близько п’ятдесят метрів, там ворог! »
Сто п'ятдесят метрів? Мішель швидко повернув гвинтівку, щоб подивитися на слова Мартіна. За парканом на краю вулиці визирала голова.
Коли Мішель дивився на пухкий вигляд чоловіка, то не квапився натискати курок, а просто терпеливо чекав.
Мартін пробурмотів з деяким інтересом: « Чи ці хлопці взялись за це? »
Відряд за переулками просунулися на 300 метрів, і вони очистили всі будинки, щоб переконатися, що небезпеки не буде. Як цьому хлопцеві вдалося уникнути обшуку?
Поки він говорив, хлопець перемахнув через паркан і вистрибнув назовні. Він був весь у багнюці та пилі, але все ж можна було помітити, що він одягнений в польську військову форму і тримає в руках пістолет-пулемет.
Хоча країна була знищена менш ніж за місяць, Польща самостійно створила пістолет-пулемет. У цього пістолета-пулемета була дуже сильна назва: "Смерть". Максимальна теоретична швидкострільність кулемета становила 1200 пострілів за хвилину, що було співвідноситься з скоростреллю німецького автомату загального призначення MG42, і він міг перевищувати багато кулемети того часу. Його називали пістолетом-пулеметом "Смерть", і це було цілком заслужено. Пістолет-пулемет мав від'ємну крамницю на 24 патрони, а на постріл всіх патронів потрібно було лише 1,25 секунди.
Для кулемета скорострільність 1200 пострілів за хвилину означає смерть, але для пістолета-пулемета така висока швидкострельність є серйозною проблемою. Пружина повторний подавальник занадто жорстка, а постріл надто короткий, що є головною причиною того, чому цей пістолет-пулемет стріляє у дуже високому темпі.
Одним з основних питань, пов'язаних із високою швидкострільністю, було зменшення скороплинності пістолета-пулемета "Смерш". Після серії вдосконалень швидкострільність пістолета-пулемета була знижена до 750 пострілів за хвилину. Але така швидкострільність все одно була занадто високою для того часу.
Через тривалий цикл розробки і пізні замовлення (польські солдати замовили цей пістолет-пулемет оптом у березні 39-го року) до початку війни було випущено всього кілька десятків одиниць, причому досвідчені зразки були виготовлені тільки на початок війни.
Вискочивши назовні, він не кинувся бігти, але на мить обережно озирнувся, потім підняв невеликий камінь і кинув його в огорожу.
« Що хоче зробити цей хлопець? » — У наступну секунду двоє чоловіків захмарено дивилися, як один за одним вистрибують польські солдати, ціла десятка.
«Хех! Один постріл з артилерії покінчить зі всіма вами". — Мартін якраз збирався підняти рацію, щоб повідомити про них артилерії в тилу, але його зупинив Мішель: « Як ти можеш відмовитися від м’яса, коли вона вже перед твоїм ротом». — Він сказав, що глушник завтовшки і тримає його на дуло свого СВД з найближчого рюкзака. Він вийняв ще два магазини з дозвуковими патронами і поклав їх на рівну місце, замінивши крамницю на пістолеті одним із них.
До цього часу група польських солдатів обережно наближалася в ту сторону, кожен з них тримав у руках або автомат, або кулемет, на поясі висіло кілька гранат, і вони виглядали готові проникнути в тил та підняти шум.
Мішель навів хрест прицілу на польського солдата в авангарді і кликнув курком.
Пуф! Роздався приглушений звук, і, відчувши плечима віддачу, він побачив, як польський солдат впав на коліна, прикриваючи живіт руками.
« Що з тобою?» — Решта, що йшли позаду, якраз збиралися зробити крок вперед, щоб перевірити його, коли Мішель швидко натиснув на курок і поразив відразу сім або вісім осіб.
У цей момент польські солдати зреагували, і решта відразу ж впали на землю.
"О, кучка ідіотів!" « Мішель не міг висміюватися, якщо б ті люди розбіглись і втекли, можливо, їм вдалося врятуватись, але коли вони були на землі тепер, то смерть була для них як той час.
Він швидко, як тільки міг, замінив магазин на новий, прицілився в позосталих польських солдатів і знову натиснув на курок.
До того часу, коли ці невдалі польські солдати нарешті відчули, що щось не так, і були готові бігти, тільки три чи четверо з них змогли піднятися, та вони були застрелені й впали на землю, не встигши пробігти і декількох кроків.
« Це було неймовірно!» — Мішель зробив глибокий вдих, втягуючи пилом газ, який пронизував усе навколо: « Двадцять пострілів і шістнадцять ворогів знищено, не так вже й погано». « Оцінивши свою роботу, Мішель одягнув товсті рукавиці і зняв трохи гарячий глушник.
"Ха, ти божевільний". — Мартін кілька задихаючись похитав головою. Мішель був хорошим стрільцем, але цей чоловік також досить жорстокий. Якщо це тільки не була така таємниця операції, він ніколи не потрапляв у ворога, щоб вбити його з одного пострілу, але замість цього він зосередився на таких частинах, які виводили людину з ладу, а не вбивали її відразу.
Протягом цього періоду десяток польських солдатів лежали на землі за 100 метрів від них, прираховуючи і кричачи.
Мішель, як правило, називав це « милосердя », даючи їм час на покаяння.
Але Мартін завжди думав, що буде краще дати їм швидке визнання на смертному ложі, так як вони відчували сильний біль від куль.
Мішель завів розмову, замінюючи нові журнали: « Двоє хлопців не можуть померти, бо я не стріляв у їхні життєво важливі місця. Повідом у тил, щоб їх доставили для допиту і з'ясували звідки ці хлопці."
"Добре". — Мартін підняв рацію і доклав у тил про те, що тут відбувалося. Після промови він зібрав свої речі.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini