Роммель привітав їх, шанобливо віддав честь.
Янік кивнув і сердечно запитав: « Генерал Роммель, я чув, що ви не дуже привертали до їжі, чи не так? »
Кажуть, що Роммель вів дуже простий спосіб життя, намагаючись уявити себе роз'єднаним проблемами своїх солдатів, і що його щоденний раціон складався тільки з сухого хліба та незначної кількості консервів, а те що залишалося, часто доводилося економити для наступного прийому їжі; через жорсткою й грубою дієту Ромель страждав від серйозних проблем із шлунком. Під кінець війни всі німецькі війська діяли в таких екстремальних умовах, що майже неможливо було отримати достатньо їжі.
« Я найняв травника і практикуючого лікаря, а з того часу лише він відповідатиме за вашу дієту. Якщо ти посмієш ослухатися наказу, я переведу тебе додому, дам тобі святкування роботи і тобі ніколи в житті не доведеться йти на війну."
У той час Роммель ще не захворів на шлункову хворобу, яка пізніше мучила його. Але Янік також не був упевнений, що цей хлопець в один прекрасний день не залишить війська, щоб втекти на день народження дружини, і кожного разу присилав йому компетентного заступника, у відсутність Роммеля його було достатньо для стабілізації команди, чи зможе він виграти битву не зрозуміло, але принаймні армія не розіб'ється.
«...». — Роммель міг бути як зворушений, так і пригнічений: « Велике спасибі, Ваше Високість". — Потім він повідомив про попередні напади варшавського гарнізону.
Як тільки почалося радянський наступ, маршал Шиміґли, що присягнувся померти разом з Варшавою, втік із Варшови слідом за президентом Мощицький і забрався з собою урядові установи до міста Люблін, розташованого на південному сході від Баршави.
Посольства у Варшаві також було повідомлено Німеччиною і евакуювалися з Варшави.
У той час у Варшаві було близько 20 000 резервістів, які могли бути озброєні, і вважаючи поліцію та реальні сили оборони, який командував варшавським гарнізоном Керрол Реммель зібрав 80 тисяч "солдатів" для захисту міста від німців. Мешканці Варшави добровільно взялися за зброю, щоб захистити свої доми. Під керівництвом "Міністерства оборони Варшави", ці добровольці створили численні станції швидкої та невідкладної допомоги, а також пожежники.
Робітники також об’єднувалися в батальйони. Загальна кількість робітників становила 2000.
Під активною організацією генерала Кароля Роммель кожна будівля у Варшаві була обкладена мішками з піском, цементом і погоріла колючою дроткою. Путиноподібні підземні ходи з’єднувалися і повідомляли різні захисні позиції, а на головних вулицях Варшави було створено велику кількість протитанкових окопів. Крім того, на вулицях були барикади з різних каменів і цегли.
На деякий час німецькі та польські очі, як і всі інші країни, були прикуті до Варшави з 60-річною історією.
Коли його представили командиру варшавського гарнізона Каролю Роммель, Ромель виглядав трохи збентеженим.
Янник посміхнувся; « Ще один Роммель? Це цікаво, я чув, ти також захопив Ромеля?
Роммель кивнув: « Так. Це командуючий групою армій "Родос" на ім'я Юліуш Роммель".
« Ви родичі, чи не так? Сім'я Роммель справді талановита". — Після компліменту Яніч на мить замислився і сказав: « Ти можеш поговорити з цим Юліумом, якщо вже на те пішло. А Керрол Роммель просто так не здасться, вірно? Тоді ти чекатимеш, поки його не схоплять, щоб поговорити з ним. Запитайте їх, чи вони хочуть приєднатися до нас. Нам все одно потрібен агент, щоб керувати цим місцем, а раз це твій родичі, то варто було б призначити саме їх."
Роммель на мить завмер, не очікуючи таких намірів від Яніка: « Велике спасибі, Ваше Високість».
Стосовно проблеми Варшавського міста, Янік сказав із занепокоєнням: « Перервати всі поставки енергії та їжі в місті Баршаву і просто чекати, поки вони здадуться й вийдуть. Я намагаюся навчити цих людей тренуватися спочатку з цими м'якими хлопцями, щоб у нас була основа, коли ми зіткнемося із справжньою важкою битвою в майбутньому." — Битва на вулиці - це найкращий варіант для слабих проти сильних, справжня « м'язоруба», а втрати серед борців вражають.
З цієї причини він створив підрозділ, який може допомогти регулярним військам у війні на алеях.
Ця армія оснащена потужною автоматичною вогненною силою, піхото озброєна G43, MP44, MP40, дробовиками, вогнеметами, гаубіцями, залізними кулаками і т.д...
Штурмові інструменти, що базуються на корпусі танку « Шакал» були покриті товстим шаром броні, і через зростаючу вагу цей танк-аллея міг розвивати швидкість всього близько десяти кілометрів за годину, перетворюючись у справжній піхотний танець.
Самохідна зенітова установа на шасі танку « Шакал» була розроблена за зразком відомої самовідновленої встановлення ЗСУ-23-4 "Шіреха" пізнішого часу. Хоча він не мав таких сучасних пристроїв, як радар і бортовий комп'ютер, він мав чотири 20-м зенітніх гармат, а його вогняна міць була досить велика. А оскільки самохідні зенітні знаряддя мали досить високий кут підвищення і відносно повну броневу охорону, вони були просто находкою в розпал таких боїв на переурах. Оскільки їм доводиться працювати з такими цілями, як літаки, така зброя швидко коректує кути нахилу своєї вежі і має відносно менший час реакції, то вона значно швидше справляється зі загрозою всіх напрямів.
Були також танки « Спітфайр», шестистулкові міні-ракети, міномета і так далі.
Найбільше він цінував снайперів, яких ретельно готували протягом багатьох років. Вони були оснащені « негабаритними» раціями, якими за кілька років буде обладнана армія США, — Super Big Brother, що важила майже п’ять кілограмів. Налаштована високочастотна FM-зв'язок Siemens, голосова або азбука Морзе має ефектність дії близько шістнадцяти кілометрів. Завдяки цьому снайперська команда могла не тільки обстрілити ворога, але й легко викликати вогонь артилерії для прикриння великих ворожих цілей.
Коли Раммель прийшов до Штабу командування, він вказав на величезну карту Варшави і почав додавати: « Наземні бомбардувальники знищили гідротехнічні споруди, водопровідну станцію та електростанції в місті Варпшава. Більшість регіонів Варшави зараз знаходяться в стані демонтування води і електрики».
"Добре". « Ячник вислухавши всі промови, — сказав він. — Чи К5 чоловік був задоволений? Я хочу подивитися, на що здатні ці великі хлопці." Він не міг довго залишатися тут, але перед від’їздом він хотів побачити силу залізничних гармат K5.
Вперше в 1850-х роках на залізничному вокзалі була представлена британська праця « Національна охорона» Андерсона, а потім у 1860-их роках в Росії. Першою країною, яка використовувала залізничні гармати, була США. Під час громадянської війни армія Конфедерації вперше використала 13-дюймову мортиру з незакритем поїздом для обстрілення Санкт - Петербурга, опорного пункту Концертаційні дії, що стало першим у світі залізним знаряддям.
Під час Першої і Другої світових воєн Німеччина також почала використовувати залізні гармати, щоб обстрілити форт та окопи. Під час Першої світової війни Німеччина використала ракету Paris-Geschütz з дальністю стрільби 130 км для бомбардування Парижа, Франція. З загальною вагою 256 тонн, завдовжки 34 метри, калібром 211 міліметра, ефективною стрільби 130 кілометрів і снарядом, який летів на висоті 40 кілометрів над землею, він став першим в історії рукотворним об’єктом у стратосфері.
На відміну від відомої залізничної гармати « Густав», 218-тонна залізниця K5 не мусила розбирати і збирати, тому вона могла зупинятися та стріляти. Кожен постріл з K5 приводив до великої кількості жертв, а деякі десантні війська навіть були знищені в строю. Це викликало таку паніку серед союзників і нанесло такий удар по моральному духу армії, що K5 отримав прізвисько "Експрес Анціо".
"Одну хвилину". Ромель зняв трубку і дав наказ.
Через кілька хвилин над ними пролунав різкий тріск, і земля трохи здригнулася.
Коли Янік дивився на велику хмару диму з міста Варшави, він не міг стриматися від того, щоб не поцокати язиком. "Хіх, ця зброя дійсно гідно бути великим хлопцем, це дуже потужно!".
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini