Французький прем'єр-міністр Далад’є також був стурбованим і замість того, щоб чекати на Чемберана в резиденції прем"єра, він відправився прямо до аеропорту. Коли Чемберлен вийшов з літака, двоє чоловіків провели коротку розмову в аеропорту і потім вилетіли літаком прямо до Німеччини.
Бідний прем'єр-міністр, якому вже сповнилось 71 рік, так і не відпочив у літаку, а до Берліна добирався майже дві години.
Йому довелося витягати своє тіло з літака, наче воно ось-ось розвалиться на частини.
Оскільки вони прибули в такий поспіху, німецький бік не мав часу на організацію будь-якого обряду зустрічі, єдиними людьми, які зустрічали їх у аеропорту були міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп і кілька його людей, що робило сцену дуже бідною.
Але Чемберлену і Далад’є зараз було не до помпезності та обставин, тому вони сіли в привітний автомобіль і вирушили у Берлінський палац.
Було вже майже десять годин вечора, вулиці Берліна все ще були яскраво освітлені, а натовп маршуючих не розходилися, але спокійно сиділи на узбіччі дороги, кожен без винятку тримав в руці біла квітка. Час від часу можна було бачити солдатів у формі німецької преторіанської гвардії, які роздавали воду і їжу цим людям.
Весь Берлін був опосередкований урочистою атмосферою, неначе це була та сама сцена перед першою світовою війною. Війни, які охопили всю Європу в хаосі. Канцлер Далад’є, не витримавши гнітючої атмосфери, запитав: « Пан міністр Ріббентроп, ваша країна ж не думає оголошувати війну Польщі?»
Ріббентроп усміхнувся: « Ваше, прем'єр-міністре Далад’є, я відповідаю тільки за прийом і не знаю про резолюцію високого рівня. Було б краще, якби ви обидва прямо запитали нашого наслідного принца про це."
«...». — Даладь злегка нахмурився.
На щастя, конвой швидко прибув до палацу і вони зустрілися з чоловіком, якого хотіли бачити: « Ваше неперевершеність кронпринц Янік, я радий вас побачити».
Він виглядав захопленим: « Його переваги прем'єр-міністра Далад’є, його перемовини прем"єра Чемберлен, вітаю вас обох у Німеччині. Мені дуже шкода, що ви не були в аеропорту. Я був дуже зайнятий сьогодні".
Чемберлен не хотів марнувати часу на такі виснажливі вияви люб’язності і відразу перейшов до справи: « Більша відмінна Від Яннік, ми пройшли весь цей шлях, бо не хочемо, щоб в Європі знову почалася війна. Я сподіваюся, що ваше вищесказане Янгола заспокоїться, і навіть якщо виникнуть якісь розбіжності, ми всі повинні залагодити це за столом переговорів."
« Заспокойтеся?» Янік подивився на іноземного міністра закордонних справ з невинним виразом обличчя: « Пане Ріббентроп, я тепер схожий на божевільного?»
Імперський міністр закордонних справ негативно похитнувся головою: « Здрабнення Вашої Вищості завжди було неперевершеним."
Він посміхнувся і подивився на камергера: « Вийди, прем'єр-міністр Чемберлен. Я не хочу бути імпульсивним, тому ви почнете говорити мені, щоб я заспокоївся? Але якщо ви вже згадали про переговори, то я хочу почути пропозицію вашої вищості."
« Данцігський коридор, ми можемо змусити Польщу повернутися до вас з Денцізьким коридором». — Чемберлен без вагань зрадив свого союзника.
Імперський міністр закордонних справ поруч з ним в душі сміявся... Його Високість знову вгадав, все та ж безхребетна політика примирення! Польщу теж дуже шкода, але я шкодую, що в той час не було польського представника. Якою буде реакція? Чи вона непритомніє від гніву? Або чи він би боровся з Чемберленом до смерті?
Британські та французи не мали іншого вибору, окрім того, що вони обмінювали датський коридор на світ в Європі.
Після Першої світової війни Польща була відновлена. Поляки вважали, що коли Польща не матиме берегової лінії до Балтійського моря, то вона опиниться в економічній і навіть політичній залежності Німеччини. Поляки запропонували назвати смугу землі шириною близько 80 кілометрів вздовж західного берега нижньої частини Вінсли між Східною і Західною Пруссією, колишньою німецькою територією, « Польським коридором» як вихід Польщі до Балтійського моря, а Данціг — порту біля гирла річки. Польська пропозиція була підтримана британцями.
Таким чином польська пропозиція, яка підтримала Великобританія та Франція, розділилася на дві частини — Східну Пруссію, відокремлену від решти Німеччини. Більшість мешканців Данціга були німцями, але Ліга Націй без референдуму перетворила порт у вільне місто Данчіґ під захистом Польщі.
Польща була схожа на клоуна, стрибаючи вгору і вниз більше всіх інших під час своєї тимчасової сили, відмовляючись виплюнути шматок території як від Німеччини, так і від Росії, ніби кажучи: « Я не боюся вас двох! » Зрештою вона перетворилася на країну, яку Німеччина та Радянський Союз об'єднали разом і практично стерли з лиця землі.
Трагедія Польщі полягає в тому, що їхні політичні лідери не мають бачення і часто приймають неправильний бік та роблять те, чого їм бракує. Бути на неправильному боці один раз виправданим, але завжди бути неправим — це вже божевілля.
Подивившись на двох національних лідерів, які чекають очима, Янік повільно похитав головою і сказав з безпомилковою рішучістю: « Данцігський коридор спочатку був територією Німеччини, а потім намагався використати його для розряду битви - просто абсурдно».
Далад’є запитав: « Тоді, будь ласка, подумайте про вимоги вашої сторони і побачимо, чи зможемо ми їх обговорити».
Він підняв руку і показав у вікно: « Ви двоє повинні були бачити це по дорозі сюди. Народ Імперії зараз перебуває в стані цілковитої люті. Щоб придушити цей гнів, поляки повинні виявити достатньо доброї волі. Ми не дурні, як ми можемо вірити, що у кількох солдатів вистачить мужності перетнути кордон без дозволу і вбити людей? За ними повинен стояти хтось більший. Ми просто хочемо розкрити цього організатора і залучити його до відповідальності".
Вивести на чисту воду чоловіка завісою? На жаль, двоє чоловіків закралися в розум на їхнє негативне передчуття. Може бути, він збирався вбити якогось польського військового командира? Але, як тільки він витяг лист паперу і дав йому: « Ось підозрювані. І якщо польський уряд зможе відправити їх до Німеччини для суду, то ми також будемо вірити в щирість Польщі, та цю кризу можна уникнути."
«...». — Взявши тонкий аркуш паперу, після одного погляду Чемберлен мало не виплюнув повний рот крові в гніві.
На першому рядку паперу було написано президента Польщі Мошіжіцький, який головнокомандував польськими збройними силами Ріц Смілґлі і під ним писалося багато середнього й вищого рангу політичного та військового світу.
Далад’є спостерігав, як дріжджає рука Чемберлена, коли він тримав папір, і дуже боявся, що той просто втратить свідомість від гніву. Він поспішно вирвав папір з його руки: « Ваше вище Янік, ви ж жартуєте? » - Щоб найвищий керівник країни вирушив до іншої країни на допит? Це був великий жарт. Той, хто зміг придумати таку абсурдну ідею, можна сказати, безрецедентний, вірно? « Ви вирішили війну з Польщі?»
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini