Янік, який обговорював справи з кількома своїми керівниками, дізнався про те, що відділ розвідки ресурсів виявив вольфрамовий рудник в Альпах.
« Це чудово!» — Усі в кімнаті були захоплені, зрештою всі знали про важливість вольфрамового рудника. Але після того, як вони побачили на карті місцезнаходження вольфрамового рудника їх захоплення раптом зникло вдвічі: « Це місце занадто віддалене і одна лише інфраструктура буде коштувати багато робочої сили та ресурсів».
"Цю проблему просто вирішити." — Янік, навпаки, говорив легко: « Руйнгарде, переведи групу людей з концентраційних таборів до гори для будівництва».
Коли в’язні мали лише годувати, то мусили платити за роботу. Донині німецькі імпорти були ненадійними; такі важливі стратегічні секрети, звичайно ж, слід було зберігати, а коли канали імпорту перекрили, виробництво вольфрама можна було відразу запустити. Як і нафта в Лівії, вона спочатку буде схована як запасний варіант, а потім стає доступною, коли вони захочуть її використовувати: « Я не хочу знати процес, тільки результати, і рік на будівництво всіх об'єктів». — Одна пропозиція підняла сумний настрій цих людей.
Райнхард встав і вигукнув: « Прошу, не хвилюйтеся, Ваше Високість, я обіцяю виконати завдання".
Порозмовлявши ще трохи, Янік закінчив зустріч і звернувся до міністра економіки Вальтеру: « Містер Валтере, ви хочете щось мені сказати? » - Янгола помітив, що пан з Міністерства кілька разів відкривав рот, але після декількох секунд закривав його: « Щось не так із економікою Імперії?»
Міністр Вальтер говорив зі соромливим виразом обличчя: « Ваше Високість, економіка Імперії знаходиться в кілька жалюгідних станів і дефіцит бюджету наближається до небезпечного фактора. І я боюся, що рівень безробіття цього року перевищить 5%.
Янік провів радикальну реформу, ініціював безліч великих проектів, щоб кожен громадянин мав чим зайнятися. Це не тільки вирішило проблему зайнятості, але й посприяло швидкому розвитку країни. На жаль, з покращенням інфраструктури та шаленим розвитком промисловості в країні вже не було вирішення проблеми зайнятості і також пришвидшує економічний ріст за рахунок нормального виробництва товарів і інвестицій у інфраструктурі.
Тоді єдиним способом вирішити проблему багатого робочої сили та індустріальних надлишкових сил було розширення збройних силах і підготовка до війни шляхом розвитку військових або воєнних промисловців. Таким чином, внутрішні гроші, ресурси і робоча сила скидаються в сторону військових, і це мілітаристське розширення військової готовності стимулює зростання німецької економіки, а цього року військові витрати Німеччини вже склали половину бюджетних прибутків.
Військові інвестиції призвели до різкого розширення військової сили, і Німеччина швидко перетворилася на військову державу. Але коли військовий потенціал досяг певного рівня, він знову став вузькою місцевістю.
По суті, Німеччина була не тільки в цій дилемі, а й у Сполучених Штатах Америки з іншої сторони Атлантики не могла уникнути цієї закономірності.
"Новий курс" Рузвельта був способом зупинити економічний крах країни і пом'якшити соціальну напруженість, але він не вирішив остаточно проблему масової безробіття та зайнятості. Це пояснюється тим, що державні фінансові інвестиції « низького курсу» Рузвельта були спрямовані на розвиток інфраструктури, і це не принесло великого вкладу в модернізацію промислової структури та створення нового економічного зростання. Без нового росту, звичайно ж, важко вийти з багнети, коли економіка зростає по своїй первинній спадковій схемі. Покладаючись на те, що ринкова економіка сама знайде нові точки росту, знадобиться більше часу, і це буде не так швидко, як розробка нових точок економічного зростання під керівництвом уряду. Друга світова війна, яка вибухнула в той час, змусила уряди розвинених капіталістичних країн взяти на себе ініціативу у розробці нових точок економічного росту.
Оскільки війна була пов’язана з підйомом та падінням в неї країн, виживання людей у цих країнах, політичним майбутнім і життям лідерів залучених до війни держав. Тому уряди США, Німеччини та Великобританії, які у той час займали провідні позиції в галузі науки і техніки, з усіх сил намагалися застосовувати найпередовіші наукові досягнення у військовій сфері.
Ці наукові досягнення, які пройшли випробування у військовій галузі, стали абсолютною силою після війни і були новим етапом росту різних цивільних територій економіки.
Наприклад, завдяки технології внутрішнього згоряння і газових турбінів парові двигуни стали джерелом енергії для всіх типів механічних пристроїв. Радар став необхідним інструментом для навігації цивільної авіації і управління повітряним рухом. Пеніцилін довів до утворення великої кількості антибіотиків у галузі медицини, що посприяло розвитку фармацевтичної промисловості. Народження електронно-вичисленної машини зробило можливим всі види автоматичного управління, тим самим просунувши вперед усі галузі світової промисловості і поклавши початок інформаційній індустрії. Отже, макроекономіка цілого світу була міцно побудована.
Найвеличніший внесок Рузвельта, мабуть, був до початку Другої світової війни.
Якби Німеччина була хоча б на одну десяту менше Сполучених Штатів Америки (9,37 мільйонів). кв. км) Або мала одну чи дві колонії, які можна було б об'єднати, він би з радістю потягнув час із Сполученими Штатами, щоб побачити хто перший рухне, але на жаль реальність така жорстока: « Як довго економіка Імперії зможе протриматися?».
Міністр Уолтер зітхнув: « Чи не на рік, а через півтора року робити вже нічого".
«...». — Янгол злегка кивнув. Насправді, економіка Німеччини в цей час була набагато кращою, ніж у первісний час, принаймні, він ще не придумав щось на зразок "Аукерів MiFo". (Так звані Miffle Notes не були якоюсь валютою або чимось цінним, вони представляли собою простий надрукований аркуш паперу, який був просто білим листком. Для бізнесмена Miffle Notes — це правильна державна облігація, за допомогою якої патріоти підтримують будівництво Німеччини і спекулянти отримують необмежений прибуток.
Може тепер нам варто перейти на "Miffle Notes"? Подумавши, Яннік повільно сказав: « Виділіть 10 мільярдів доларів з рахунку компанії "Зевс" на скарбничку країни. Райнхард, відправь кого-небудь до Блуму пізніше і попроси їх знайти двадцять мільярдів."
Сказавши це, він зняв трубку і набрав номер: « Дядя Боуен, це Янік, як ваше здоров'я в ці дні? » - Янік дуже поважав старого Боуена, який повністю підтримував його з самого початку. Він трохи поговорив про сімейні справи, а потім перейшов до роботи: « Я збираюся продати 5 відсотків акцій "Зевсу" — розділених на 100 цінних паперів і продавати їх на аукціоні. Ви повинні допомогти мені поширювати цю інформацію. Це точно, я зарезервував для вас 0,5%.
Після розмови зі старим чоловіком Боуен Янником зв’язався з Міністерством оборони: « Його переваги генерала Рундштедта, продовжуйте розширювати армію і наберіть... Ще півмільйона. Скільки євреїв уже було в армії? Більше 80 тисяч? Чи вони слухняні? Це добре».
Поклавши слухавку, він подивився на міністра Вальтера: « Ця кількість грошей повинна вистачити на деякий час, вірно?».
Вираз обличчя міністра Вальтера виражав щире захоплення. "Ваші Високість є святою!"
Звичайно я святий. Янник плюнув у серці, Імперія належала йому, і якщо імпірію рухне, в нього нічого не залишиться.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini