- Дідусю! - Робін вимовила найрадісніший голос, як тільки була здатна. Коли вона усвідомила, як це жахає Супандама, то відчула велике задоволення і усміхнулася ще більшою.
- Д-дедушка? - Заорал Спандам, його голос тремтів від непорозуміння. - Це ТВІЙ ДЕДУШКА?
- Саме я! - У мовчанні відповів дідусь, його голос звучав владно і впевнено. - І викрадення її було твоєю великою помилкою, металеве обличчя.
Дідусь дивився на Спандама з таким холодним наміром, що навіть агенти CP9 замерли в місці без рішення зробити ні крок. Амелл перевів погляд на Робін і помітив слабкий, але все ще помітний червоний слід на її щоці.
- А тепер ось це! - Його голос гучніший. - Це мене злить!
Він зробив крок в сторону Спандама, і шеф CP9 ледве встиг відскочити назад, коли сильний порив повітря відкинув його до стіни поруч з Френкі. Амелл повернувся до основних агентів CP9, і його спокійна усмішка змусила їх відчути холодок по спині.
— Я не вбиваю тих, хто не може протистояти мені, — сказав він, стримуючи свій намір. - Ідіть на мене по одному або все відразу, мені все одно.
Він стояв, недбало склавши руки за спину, і дивився на Люччі.
- ХТО Я ТАКИЙ? ХТО МИ ДІЗНАЄМОСЯ? Як ти смієш робити з нас ворогів? - Спандам ледве піднявся на ноги, його очі були налиті кров'ю, а в голові царював хаос.
- Лаббок, заткни його, будь ласка, — спокійно сказав Амелл, звертаючись до Лебоку, який стояв біля вікна.
Але перш ніж Лаббок встиг щось зробити, масивні двері кабінету відчинилися, і в кімнату увірвалися десятки морських дозорних. Кімната була величезною, і навіть у ній було багато вільного місця для людей.
- Що тут відбувається? - З коридору в кабінет увійшов Бредлі. Він ішов недбало, наче був тут господарем. - Це не те, що я очікував побачити!
Він пройшов вперед усіх морських дозорних і подивився на Амелла.
- АДМІРАЛ БРЕДЛІ! Я ПРИКАЗУ ТЕБЕ ВБИТИТИ ЙОГО! УБИЙ ЙОГО І ЗАСТУПАЙ ЗАВДАННЯ, ЩО ПРИЧИНУВ МНЕ БІЛЬШ! - Спандам закричав, ніби побачив світло в кінці тунелю.
Бредлі був знаний за владу імператора, і Спандам вважав, що все зміниться.
Бредлі подивився на Спандама, потім знову на Амелла.
- Ти повернувся, — сказав він. - Гадаю, ця зустріч була неминучою.
Його аура посилилася, і випадкові морські піхотинці навколо бази почали падати в непритомність. Його могутність була по - справжньому непорушною.
- Трохи раніше, ніж очікувалося, але тепер це нічого не змінить, — додав він.
Розмова між цими двома збила заплутаність морських дозорних. Агенти CP9 застигли на місці, захоплюючись божественною присутністю Бредлі.
- Сер, які ваші накази? - Заміс Бредлі запитав, чи він тримає руку на руках меча.
Він не міг приховати страху, стоячи перед Амеллом, найсильнішим імператором. Але репутація Бредлі сповнювала впевненість, і жоден морський піхотинець не сумнівався у перемозі.
- Що за бардак тут твориться! - Бредлі поклав руку на руки і повільно витягнув його з піхви. - Можна?
- Ти можеш, — недбало відповів Амелл.
- ЩО, ЧОРТ ВООЗЬМИ, ЗДЕСЯ ПРОИСХІДИТЬ? Зроби ж що-небудь, нікчемний Адмірал! - Заорал Спандам, коли Бредлі повернувся до своєї команди.
Його аура потемніла, і темні хмари зібралися в небі над Еніс Лоббі. Морські дозори мимовільно відступили на крок.
- Я не можу повірити, що це вже вдруге, коли я повинен зробити це, — сказав Бредлі озираючись на всі морські дозори. - Моє ім'я... Портгас Ді Бредлі. Син Портгаса Ді Амелла, також відомого як таємничий імператор. Я дав тобі це знання щоб, коли ти потрапиш у підземний світ, ти знав, кого звинувачувати. Чекайте, коли нарешті приєднаюся до вас усіх!
Бредлі злегка підвів меч, і всі, хто не знав правди, відчули жах у їхніх головах.
- Адми... - почав хтось, але швидкий удар мечем обірвав його слова.
Голова впала на підлогу, а море крові швидко заповнило кабінет. Бредлі прибрав меч у ножини і озирнувся на Спандама.
- Вибачте цього нікчемного Адмірала, він тільки що вбив всіх ваших людей.