У головній будівлі Еніес Лоббі Робін сиділа, притиснувшись до стіни, а перед нею стояв Спандам, начальник групи агентів CP9, які взяли її і Френки під варту. Він кричав і плевав їй в обличчя, його залізна маска приховувала велику частину особи, але видимі частини видавали божевілля, яке клокотало всередині.
- Тепер ти не така крута, правда? - Орал Спандам, його голос тремтів від люті.
Робін хотіла відповісти, але кожен раз, коли вона намагалася заговорити, він бив її по обличчю, залишаючи яскраво-червоні сліди, або просто приглушував її своїм криком.
Раптом Роб Луччі, лідер CP9, встав з стурбованим виразом обличчя.
- Шефе, згадайте тривогу. Заблокуйте Еніес Лоббі і зв'яжіться з Маринфордом! - Його голос, зазвичай спокійний і холодний, тепер звучав тривожно.
- Що відбувається? Про що ти говориш? - Спандам перервав свої образи і повернувся до Луччі.
- На нас напали! - Луччі вказав у вікно.
Як тільки він промовив ці слова, біля головних воріт спалахнув вибух. Його щелепа трохи не впала на підлогу, а потім розлютилася.
- ХТО, ЧЕРТ ВІЗЬМИ НАПАДАЄ НАС? ІДИ РОЗБЕРІСЯ З ТАМ! - Він закричав на агентів CP9, його слина розлетілася в усі боки. Він кинувся до столу і схопив телефон-утитку.
- Нічого не працює! Чому, чорт візьми, це не працює? - Спандам сильно тряс апарат.
- Вони перервали зв'язок. Ми, здається, самі по собі — обережно помітила Каліфа, єдина жінка в групі CP9.
- Бруно, йди і побач, хто на нас напав. Вона наказала чоловікові з волоссям, схожим на роги.
- Зараз же! - Бруно відчинив двері в повітрі, ступив всередину і зник.
- Шеф, залишайтеся тут поки ми розберемось з цим, — сказав Луччі, намагаючись заспокоїти Спандама.
Луччі був стурбований не через напад. Ні, коли стався вибух, він відчув неймовірну аура, яку очікував би від імператора. Вона зникла так само швидко, як і з'явилася, але цього миттєвості вистачило, щоб потрясти його до глибини душі.
- Очевидно, це твоя робота — лагодити все це! - Спандам сів за стіл і продовжив возитися з телефоном-уліткою.
***** * $xaплю by + aull
Біля входу в Еніес Лоббі з’явилися солом’яні капелюхи, і почався штурм урядової бази. Вони застрягли біля воріт, борючись з сотнями морських піхотинців і агентів. На вершині воріт сиділи Тошіро і Лаббок, спостерігаючи за боєм.
- То це молодший брат Ейса? Він не дуже схожий, правда? – запитав Лаббок, дивлячись на брата.
- Ну, у нього є потенціал стати сильним. Просто він занадто дурний. З тих, хто помре за найдурніша причина. Мені такі не подобаються.
- А хіба бос не такий? - Лаббок намагався підчепити Тошіро.
- Можливо. Але з ним все інакше - він не може померти, — зітхнув Тошіро.
- Гей! А ти хто такий? Злазь звідти! - На вершині воріт новобранець морської піхоти помітив двох підлітків, що сиділи на краю.
Коли вони обернулися, обличчя новачка спотворилося від жаху.
- Т-Т-Тишоро! - Морок відсахнувся і кинувся до дверей.
- Що це було? Чому він мене не впізнав? - Лєбок сердито сказав.
- Він швидко втік. Піду вб'ю трохи здорового глузду в це морське відроджування. Навчаю його, хто насправді найстрашніший брат!
- Сідай, ідіот! У нас гість, — ліниво сказав Тошіро.
- Ти про нього? - Лаббок ткнув пальцем у порожнечу на даху.
Те місце, куди він вказав, раптом відкрилися, як двері, і з повітря вийшов людина в чорному костюмі.
- Зрадник Тошіро. Лаббок - масовий убивця. Це ви двоє організували цю атаку? — запитав Бруно, пильно дивлячись на них.
- Ні, це все їхні справи. Робін - частина їх команди, так що вони тут, щоб повернути її. Ти так не думаєш, брате? - весело запитав Лаббок.
- Справді. Вони дурні і наївні.
- Ви двоє збираєтеся втрутитися? - голос Бруно трохи вище, на випадок, якщо вони атакуватимуть.
- Хм, чи так це? - Здумливо сказав Тошіро.
- Не знаю, брате. Може, варто почати різанину? Я міг би ще більше збільшити свою славу, влаштувавши бійню в Еніес Лоббі, — Лаббок повернувся і посміхнувся Бруно.
Агент CP9 відчув, як його настрій погіршився і в грудях з’явилося погане передчуття.
- А тепер біжи, маленький агент. Ми не зацікавлені в тобі, але якщо ти продовжиш заважати, я сам тебе вб'ю, Лаббок підняв свою ауру і під ногами з"явилися тріщини.
Бруно був змушений відступити.
- Повітряні двері! - Він використовував свою силу, щоб зникнути.
- Тобі не набридло знущатися над урядовими агентами? - Летиво запитав Тошіро.
- Ніколи! - Лєбок відповів зарозуміло, сідаючи поруч з братом.
**** *** ЛИВАНЬ
У кабінеті Спандама в повітрі відчинилися двері, і звідти вивалився Бруно. Його обличчя було покрите потім, і він нервово озирався по сторонах.
- Ой, Бруно, як все пройшло? Чому ти такий нервовий? - Турботливо запитала Каліфа.
- Вони тут! Вони прийшли! - Бруно важко дихав.
- Про що ти говориш? Хто прийшов?
- Готеї! Близнюки тут, біля перших воріт! - Слова Бруно викликали замішання серед присутніх.
Спандам відчув, як його життя проминуло перед очима.
- Це заплату за все зло, яке ти вчинив! - Робін сиділа з самовдоволеною посмішкою, дивлячись прямо на Спандама.
Серед багатьох речей, які Супандам ненавидів, були люди, котрі дивилися на нього звисока.
- Гей, замовкни! - Спандам не встиг продовжити, як всі вікна в кабінеті одночасно вибухали.
Осколок скла встромився у його праву руку.
- А-А, СУКІН СИН!
Знаряди в кабінет залу чоловік і доторкнувся до підлоги.
- Я тут, щоб забрати тебе!