Форум повстанської армії проти королівської війська. Бої ставали дедалі жорстокішими з кожною секундою. Лідер повстанців застрелили білим прапором, і це викликало хаос. Посеред поля бою сиділа команда в солом’яних капелюхах. Всі вони були поранені і виснажені, очікуючи подій з башти з годинником, де стояли Віві та її королівський опікун Пелл. Біля них лежала бомба, підкладена крокодилом. Нами подивилась на Зоро, віце-капітану команди, зазвичай найбільш поміркованого з них.
- Що там відбувається, Зоро? Я нічого не бачу! - Її голос тремтів від паніки. Ніхто з них раніше не стикався із такою війною, і їхні нерви були на межі.
- Якщо ти нічого не бачиш, то як я можу щось бачити? - Зора тихо хмикнув, але його спокій тільки роздратувала Намі.
- Я не знаю! Ти ж не людина, так зроби що-небудь нелюдське, скажи мені, що там відбувається! - Її тон ставав все більш вимогливим і нервовим.
Санджі кивнув, підтримуючи Намі.
- Ти чув її! Краще скажи їй зараз же! - Він кинув на Зоро лютий погляд.
- Заткніться ви обидва! Нам всім потрібно заспокоїтися, інакше ми не переживемо цього! - Зора почав плакати, і його рани знову почали кровоточити.
– Чёрт! Подивися, що ти наробив! - Він сів на землю, кидаючись від болю.
У цей момент пролунав постріл. Санджі відлетів назад і впав на спину.
- Санджі! - Намі закричала, коли кров від кулі, що пробила його, виризнула їй на обличчя.
- Члени екіпажу Монкі Д. Луффі, вірно? - Роздався монотонний голос. Жінка опустила пістолет. Біля неї стояли ще сім чоловік у білих костюмах і масках з маленьким сонцем над правим оком.
- Хто ти, чорт забирай? - Зора спробував встати, але рани не давали йому утриматися на ногах.
- Чопер, перевір Санджі! Нами, допоможи йому! Усопп, не заважай! - Зоро кинув погляд на жінку в масці, яка стріляла у Санджі. - А тепер настав час відповісти! - Він схопив мечі і встав проти них.
- Одинадцять, тобі вистачить на цього чоловіка, давай швидше, — холодно сказала жінка високому і стрункому чоловікові за її спиною.
- Дякую за це, мем! - Чоловік у масці говорив з куди великими емоціями, ніж вона. На тильному боці його правої руки була витатувана цифра одинадцять. Жінка, яка віддала наказ, мала вісім цифр.
- Вам, хлопці, потрібно бігти звідси подалі! - Покликнув Зоро, роблячи важкий крок вперед. Він відштовхнувся від землі і кинувся на агента номер одинадцять. - Вони Гірі! - У польоті він схрестив три меча, готуючись розрубати противника.
- Він не знає хаки! - Агент одинадцять підняв руки, щоб захиститися, і зупинив Зеро.
- Що? - Зеленоволосий фехтівальник дивився, як його мечі застигли в повітрі, ніби він вдарив не по руках, а по сталі.
- Ти перебільшуєш, малюк! - Агент одинадцять вдарив ногою, і Зоро відлетів по землі.
- Зеро! - Чопер і Усопп закричали одночасно.
Їхні крики привернули увагу агента вісім.
- Краще усунути погрози раніше, — вона підняла пістолет і вистрілила в Намі. Але перш ніж куля досягла мети, з'явилася чорна пляма і кров знову бризнула на обличчя Намі. Санджі знову прийняв кулю за команду.
- Хм, як цікаво. Хлопчик майже непритомний, але його тіло все ще рухалося, щоб захистити її - з насмішкою сказав агент дев'ять.
Агент вісім підняла брову і знову натиснула на спусковий гачок. Але перш ніж куля вилетіла, маленький камінець з неймовірною швидкістю влетів у стовбур і пістолет вибухнув.
- Агент вісім впала на одне коліно від болю.
- Що сталося? - Одинадцятий обернувся, прямуючи до Зоро. Він побачив вісьмох, які сиділи на землі і плакали від болю.
— Мабуть, несправність, — відповів агент десять.
- Ні! Мої гармати не ламаються! Хтось втрутився! - Восьмою подивилася на них з люттю.
- Розосередитися! Знайдіть їх! - Її хватка була залізною, і пальці впали в землю.
- Ні, люба! Я тут! - Роздався низький голос зверху. Всі підняли голови. На даху стояв чоловік розміром з карлика, половина його тіла була покрита шрамами, що нагадували опіки.
- Генма! - Прошила восьмий, тримаючись за поранену руку.
Генма посміхнувся і зістрибнув з даху. Він приземлився перед напівмертвим Санджі, налякавши Намі.
— Ви троє, — сказав Генма, озираючись на Намі, Чопера та Усоппа. - Залишайтеся на місці, давайте розберемося!
- Ти хто? – запитав Усопп, тремтячи від страху. Цей чоловік мав силу, і Усопп боявся його більше, ніж крокодила.
- Друзі, це все, що вам потрібно знати! - За ними з'явився Ширю, а з ним більшість членів внутрішнього кола нульового дивізіона.
- Чому такі люди, як ти, вступають у угоду з такими ж новачками? - Мені важко тримати біль, сказала восьмий.
- А хто говорив про союзників? Нам потрібна причина, щоб зіпсувати твої операції? - З усмішкою відповів Рік, високий і стрункий чоловік з шрамами.
Альбіон, гігант, схожий на один великий м'яз, кивнув.
- Крім того, ми просто обожнюємо вбивати вас, хлопці, так що вам краще підготуватися до смерті, восьмий! - Сказав велетень з усмішкою.
Зора нарешті зміг стати на ноги.
- Хлопці! Ти в порядку? - Він гукнув, не знаючи, друзі це або вороги.
Одинадцять чоловік, які тимчасово забули про нього, кинулися до нього з наміром вбити.
- О, ні, не роби цього! - Генма підняв палець, і земля перед Зоро піднялася, створюючи бар'єр.
- Рик! - Викрикнув Генма, а мечник розвернувся і стрибнув у бік одинадцяти.
Він миттєво опинився поруч з Однонадцятого, і агент був змушений залишити Зоро, щоб захиститися від Ріка.
- Радий знову тебе бачити! - сказав Рік, коли їх сили зіткнулися: меч проти кулаків.
- Не можу сказати те ж саме! - Один з них відповів, але несподівано послабив тиск і змусив Ріка на мить втратити рівновагу.
- Умри! - Одинадцятирічний гукнув, піднімаючи кулак для смертельного удару.
- Я просто приколююсь! - Відшукався Рік, і в той же момент клинок Ширю проколов повітря, розрізаючи однонадцятого навпіл.
- Хто ці люди? - Намі, яка жахалася за брутальним вбивством агента. Вона прокинулася від шоку, коли Генма звернувся до неї.
- Дівчинко, тобі потрібно поквапитися і врятувати свого друга, інакше він помре. Ми розберемося з іншими, так що зосередьмося на тому, щоб зберегти його життя.
- Е-е, д-да! Дякую! - Намі і відразу ж повернулася до Чопера.
- Кинь все, ми не можемо дозволити Санджі померти! - Вона сказала, і Чоппер одразу почав працювати над Санджі.