Коли двері кабінету Амелла з гуркотом відчинилися, Широю швидкими кроками увійшов всередину і зупинився прямо перед своїм капітаном.
- Капітане, терміново повідомлення з Королівства Алабаста! - Він чекав, поки Амелл закінчить писати. Закінчивши, він підняв очі і підвів брову.
- Ви сказали, що це терміново...
- Так! - Ширю відкаштувався і показав кілька сторінок звіту, який тримав у руці. - Пірати Сломанного Шляпи вторглися в Королівство Алабаста разом з принцесою Віві. Зараз йде повна війна між королівською армією і повстанцями. Мінерова просить ваших вказівок.
Ширю замовк, зауваживши, як вираз обличчя Амелла різко змінився.
– Крокодайл скомпрометориван. Скажи Мінерве, нехай поки спостерігає. Хоч би яким був результат цієї війни, вона повинна подбати про те, щоб Крокодайл не загинув і не потрапив у руку Морського Варта. Зрештою, він один з моїх майбутніх імператорів.
- Так, капітане! І ще одна інформація: Портгас Д. Ейс, командир піратів Белоуса, був помічений в Алабасте, але з тих пір зник. Чи повинен я доручити нашому агенту провести розслідування?
- Ні, не турбуйся. - Амел раптом здивовано подивився на Ширю. - Я ж тобі не казала, правда?
Ширю схилив голову набік:
- Скажіть мені, капітане?
- Ейс і я — одна сім'я! - На обличчі Буковеню не було здивування, тільки усмішка.
- Так, ви мені говорили. Не прямо, але я знаю ваше прізвище, так що з'єднати точки було неважко, — гордо відповів він.
- О, як чудово! А тепер поквапся, я впевнена, що Мінерва помирає від бажання отримати наказ. - Амелл отмахнувся, і Ширю пішов так само швидко, як з'явився.
***** * $xaплю bull a nange = 0}
В Алабасті Мінерва стояла на вулиці, далеко від місця бою. Вона притулилася до стіни будинку, притиснувши руку до вуха.
- Спостерігати? Як нудно... Так, так, я зрозуміла! - Вона говорила, здавалося, ні з ким, але в її вуха було крихітний пристрій, який Ґотії використовували для зв'язку з агентами.
- Всього доброго, сер! - Вона опустила руку і подивилася в сторону, звідки доносилися звуки бою. - Отже, де Робін?
___ lo pen_ назва_ слова_ файла_ документа
Великий дракон наближався до острова Амелла на великій швидкості. Це був чорний дракон з рожевими плямами на тілі. Можна було очікувати паніки, але нічого подібного не сталося. Всі залишалися спокійними, навіть коли дракон приземлився на острові.
Дракон почав перетворюватися, і через кілька хвилин на його місці стояла напівобдана бліда жінка.
- Він удома? - Вона запитала у найближчого пірата.
- Капітан у себе в кабінеті, — шанобливо відповів пірат.
Джинраммі кивнула і попрямувала нагору. Вона вже давно перестала нервувати поруч з ним, тому після стуку в двері увійшло всередину.
- Босе, нам треба поговорити! - Її погляд впав на Амелла, який був повністю занурений в папери.
- Звичайно, про що ти хочеш поговорити? - Його голос був спокійним і дружнім, хоча він виглядав так, ніби міг задушити когось живим.
- Це ти доручив мені наглядати за Дофламінго і Цезарем Клауном? Я отримала дуже тривожне повідомлення від Бьякуї, в якому говорилося, що він збезголовить мене, якщо я провалю завдання, про яке навіть не підозрювала! - Її гнів був цілком виправданий, адже погрози смерті від Б’якуї ставилися серйозно.
- Так, я забув повідомити тобі про це. Розумієш, моя дружина щойно народила близнюків, так що мій розум був зайнятий цим. Вибач, я поговорю з Бьякуй і передам цей обов'язок комусь іншому. - Амелл не дивився на неї, його очі і руки були зайняті паперовою роботою.
- Ні, не роби цього! В останні місяці я багато думала про це. Я хочу повернути Вано, я хочу знову запустити Чудових Піратів! - Цього разу вона змусила його відірвати погляд від паперів.
- Ти впевнена? - Це було перше, що він запитав.
- Так, звичайно!
- Гаразд, я зроблю це! Ще що-небудь хочеш?
- Кеншине, його дуже люблять у Вано. Не могли б ви послати його туди, щоб він все владнав, коли ми переїдемо?
- Думаю, він не буде заперечувати. Я теж поговорю з ним.
- Гаразд, ти згоден з усім, що я говорю сьогодні. Ти в порядку? - Вона знаходила його поведінку дивною, але можливо це було пов'язано з народженням близнюків.
- Я в хорошому настрої. Не сподівайтесь, що це триватиме довго, тому використовуйте їх поки він тут.
- О, здорово! Чи можу я передати трон Готей? - Джинраммі вистрілила навмання.
Амелл подивився на неї, в його очах не було гніву, тільки збентеження.
- Я подумаю про це! - Сказав він і повернувся до своїх звітів.
- Ого, він щасливіший ніж я думала! - Джінраммі поклонилася йому і вийшла з кімнати.