Через кілька днів в Іст-Блю...
Амелл залишив свій плавучий острів, щоб приєднатися до відправлення солом'яних капелюхів на Гранд-Лайн. Він мало що знав про це місце, але приїхав сюди, щоб переконатися, що з Луфі все гаразд, як і обіцяв Ейсу. Зараз вони були на острові Логтаун, відомому тим, що він став перепоною для сотень піратів, які мріяли досягти своєї мети. Слава цього місця була пов’язана не з самим островом, а із капітаном морського дозору, який ним керував.
Амелл стояв на даху, звідки відкривався вид на площу. Там розверталося бій, який міг би налякати або взволити будь-якого дозорого з Іст-Блю. Для Амелла ця битва була настільки нудною, що він хотів просто піти і повернутися додому до своїх дітей. Але він дав слово Ейсу, так і сподівався, що з цією командою може статися щось цікаве. Але поки що він був розчарований.
Це не означало, що його розчарувала команда Луффі. Навпаки, він знаходив їх досить цікавими. Він заглянув у поверхові думки всіх, крім самого Луфі, і дізнався дещо про їх історії. Найбільше його здивувала відданість, яку команда вже відчувала до свого капітана. Вони були не так довго разом, але Луффі вже давав їм все своє серце.
- Шанкс мав на увазі саме це, — прошепотів Амелл. - У цього хлопця дійсно є талант знаходити і збирати навколо себе талановитих людей. І Зоро, і Санджі володіють неймовірним потенціалом. Якби я взяв їх із собою в Ґотій, через пару років вони б боролися з Лаббоком на рівних.
Він спостерігав, як Луфі виліз на плато. Двадцять два роки тому він стратив Роджера. Хлопчик виглядав щиро схвильований, коли сів, схрестивши ноги на плато. Амелл перестав звертати увагу на команду Луффі, коли за спиною розступилися кроки.
- Уявіть моє здивування, коли я помітив таємничого імператора в Іст-Блю, — пролунав голос.
— Нічого дивного, як голова революційної армії, — відповів Амелл, обертаючись до Монки Ді Драгуну, батька Луффі. Він кивнув і давав зрозуміти, що можна підійти. - Не хочеш розповісти, навіщо ти тут?
- Ні, не хочу. І взагалі, я не люблю допитів хлопців — різко відповів Амелл. Його настрій і так було не з кращих, а спроба Драона розповісти щось тільки розлютила його.
Вони стояли поруч, спостерігаючи, як Луфі потрапляє в руки людини у клоунському гримі. Команда з солом’яними капелюхами походила від морських піхотинців, чи то піратів, так що ніхто не міг допомогти своєму капітану. Амелл глянув на Драгона.
- Не збираєшся допомогти своєму синові?
- А, так ти знав? Ти стаєш все цікавішим з кожною нашою зустріччю, - посміхнувся Драгон. Жоден з них, здавалося, не турбувався про Луфі, але над ними почали збиратися темні хмари. Амелл майже не звернув уваги на слова Драгона, замість цього поглянувши вгору на хмари.
- Мені не потрібен твій інтерес. Твій бунт тільки ускладнює мою роботу, — холодно сказав він, поклавши руку на плече Драгона. - Новий Світ - моя територія, і я скажу це тільки один раз. Держись подальше!
Коли він обернувся, метушня на площі досягла свого піку.
- Боюся, це вже неможливо. Я зайшов надто далеко, щоб відступити, — відповів Драгон, його воля і рішучість не торкнулися цього.
Амель знервувався і ослаб.
- Упертий хлопчисько! - Пробурмотів він, знову повернувшись до площі.
Баггі підняв свій меч у повітря і спустошив його з великою люттю. Коли лезо виявилося за кілька сантиметрів від шиї Луфі, потужна блискавка вдарила вниз і зруйнувала платформу страти.
- Звичайно, я впертий. Це я успадкував від батька. Саме впертість моєї сім’ї є джерелом нашої великої та безсмертної сили волі. Якби не воно, я б помер в юності, — сказав Драгон, спостерігаючи, як його син вибирається з-під уламків знаменитої платформи для кар.
- Це впертість може тебе вбити, якщо ти почнеш перевіряти мої здібності. Було б легко забрати тебе і покінчити з твоїм бунтом. Єдина причина, чому я цього не роблю - це моя повага до мавп'ячого генеалогічного дерева. Тому ніколи не приймай мою бездіяльність за слабкість, - холодно вимовив Амелл.
Він дивився на схід, де побачив Смоукера — капітана морської піхоти.
— Я залишаю безпеку Монкі Ді Луффі його здібному батькові, — сказав Амелл, посилаючи холодок по спині Драгона своїм крижаним поглядом. Потім він зник, наче розчинився в пориві вітру.
- Ця людина може зрештою змусити мене змінити свої плани. Сподіваюсь, Сабіно справився з моїм завданням — пробурмотів Драгон перед тим, як його тіло розчинилося в густому ливні.