Белоус поїхав якийсь час назад, і тепер на пустельному острові залишилися тільки Ейс, його команда та Амелл. Вони сиділи поруч, а Амелл ширяв за кілька сантиметрів над землею. Ейс дивилася на нього з виразом, повним цікавості.
- Амелл? - Нарешті вона запитала. - Тебе щось турбує?
— Я не турбуюся, — відповів Амелл, злегка посміхаючись. - Мені просто цікаво, чи ви коли-небудь зустрічалися з моїм батьком?
Ейс замислилась. Її розум був спокійний, і вона зрештою могла обміркувати це питання.
- Ти ніколи раніше не цікавився своїм батьком, — сказала вона. - Чому ти раптом запитав про нього?
Амелл не заперечував цієї теми, але йому було цікаво, чому Ейс поставила це запитання. Він ніколи не читав її думки - вона була частиною його сім'ї, а він читав думки тільки в надзвичайних ситуаціях.
- Звідки ти це знаєш? — запитала Ейс, схиливши голову набік.
- Те, що мене не було поруч, не означає, ніби я тебе не захищав, — посміхнувся Амелл, помітивши збентеження на обличчі Ейс. - Ти загадка, і твій титул імператора тобі підходить. - Він злегка похитав головою. - Так що перестань ухиляти від відповіді. Ти знала мого батька?
Вираз обличчя Ейс стало серйозним.
- Ні, не знала. Якби я раніше цікавився піратами, то могла б. Я ніколи не бачила причини зустрічатися з ним. Коли твій батько і його команда закінчили свою подорож, я думала, що це буде кінець для них. Але я й уявити не могла, що він почне найбільшу піратську еру в історії. Цікаво, це був його план з самого початку?
Амел задумався, його тіло злегка піднялося в повітря і потім опустилось.
- Я не думаю, що це так вже чудово, — сказав він. - Як хтось, за чутками, може бути настільки могутнім, просто дозволити собі померти ось так?
Ейс більше не злилася. У молодості вона дійсно була сповнена гніву, але після зустрічі з Луффі і Сабо вона змінилася. Її більше цікавило, що за чоловік був її батько.
- Я не казала, що його дії були чудовими, — сказала вона. - Я не погоджуюсь з тим, що він зробив для світу в останні хвилини. Він поклав початок найбільш хаотичній епосі в історії людства. І дозволь мені відкрити тобі маленький секрет. Твій батько не був захоплений або переможений. Він здався світовому уряду. Роби з цього що хочеш.
Його слова викликали реакцію Ейс, і вона побачила зміну в очах Амелла.
- Він ... Покінчити з собою?
- Так. Твій батько жив з дуже рідкою хворобою, так що він не вижив би в будь-якому випадку. Але я нагадаю тобі дещо важливе. Ти не твій батько, Ейс. Хоч би що він зробив чи привів у рух, тобі не потрібно йти за ним. Сім’я не залежить від крові.
— Дякую, — тихо сказала Ейс, слухаючи кожне слово. Вона пам’ятала своє минуле, коли її розпалювали гнів і розчарування. Але тепер вона жила зовсім по-іншому і була щаслива, що так і є. - До речі, про родину... Луффі збирається почати свої піратські пригоди, вірно?
Очевидно, Ейс не думала, що Амелл знає про Луффі, незважаючи на його знання. Її обличчя пом’якшилося, коли вона побачила, що Амелл посміхається.
- Ти знаєш про Луфі?
- Так, він дійсно щось собою являє, чи не так? - Розсміявся Амелл. Думка про брата підняла Ейс настрій. Через секунду вони обидва голосно розсміялися. - Ви, хлопці, чудово виросли. Я не можу собі уявити, який пекло ви двоє влаштуєте у майбутньому.
- Гей, можу я попросити тебе про позичку?
- Хіба ми не сім'я, Ейс? Питай, малюк! - Амелл посміхнувся, але тон Ейс був трохи серйозним. Її усмішка натякала на намір, який приховав несподівану серйозність. - Чи не піклуватимеш за ним для мене? Я знаю, що він став сильним, але як його старший брат, я зобов'язаний піклуватися про нього і бути впевненим, чи він у безпеці.
- Ні проблем, мені дуже подобається твій брат, тому я хотів би подивитися, що буде з ним далі. Якщо тобі коли-небудь знадобиться моя допомога, шепни моє ім'я вітру.
У цей момент вони пронеслися легкий вітерець, додавши ще один рівень загадковості Амелу.
- Шепни вітру, хм, як загадково з твого боку, — злегка посміхнулася Ейс. Вона прийшла в цей світ з упередженням проти імператорів, вважаючи їх зарозумілими піратами, які панували через страх. Ця думка почала змінюватися, коли вона зустріла рудоволосого Шанкса, а тепер Амелл теж ламав стереотипи. - Як у Портгаса, в тебе є моя повна підтримка і ти будеш здивований, які сили може закликати на свою сторону єдиний член сім'ї Портґас.
- Що ти хочеш цим сказати? - Ейс схилила голову набік і подивилася на Амелла. - У мене є якась таємна армія, до якої я можу звернутися? - Вона говорила жартівливим тоном, але вираз обличчя Амелла говорив про інше. - Хто знає? Піднімися на вершину і перемоги мене, і, можливо, ти дізнаєшся!
- Гаразд, тепер ти мене лякаєш! - Ейс відкинулася назад і дивно подивилася на Амелла. Імператор відмахнувся від цього погляду і махнув рукою в бік своєї команди. - Вони прокидаються, я думаю, пора рухатися! - Він сказав Ейс, і та підбігла до своєї команди, щоб заспокоїти їх. - Який неймовірний потенціал у тебе, Ейс, дійсно сумно, що доля так наполегливо бореться, щоб убити вас. Але на щастя для тебе, ти не стоїш один проти долі. Тепер я тут, і доля буде боротися за своє життя, якщо вона думає, що може робити все що захоче в моєму світі. - Амелл усміхнувся, роздумуючи про майбутнє Ейс.