Стовбури вогню вдиралися навколо них, освітлюючи ніч. Двоє чоловіків стояли один навпроти одного, обміняючись ударами. Один з них, очевидно, був сильнішим, але другий залишався витривалим. Це були Ейс і Джинбей, і їх битва тривала вже п'ять днів. Чому? Ейс хотів битися один з легендарним Белоусом. Ейс не був зарозумілим, як багато хто думав, включаючи його власну команду. Він просто вірив у свої сили. Джінбей боровся з величезною рішучістю, тримаючи могутність диявольського плода Ейса всі ці дні. На перший погляд, він навіть здавався більш енергійним, ніж його противник.
- Здається, ти ще не втомився? — запитав Ейс, широко посміхаючись. Він поважав Джінбея за його витривалість і віру, бо той не відступав.
Джінбэй голосно розсміявся і знову встав у бойову стоянку:
- Ні за що, малюк! Ти навіть не уявляєш, скільки таких, як ти, я бачив на цих морях. Ви всі йдете за старим і швидко гинете. Тобі не потрібно витрачати його час. Я сам це зроблю, адже врешті-решт я залишусь.
- Це ж твої похорони! [Погнений кулак]! - Він гукнув Ейс, і очі Джінбея наповнилися велетенською хвилею полум'я.
Джінбі схрестив руки на грудях, замінивши хаки, і його руки стали чорними, як вугілля. Полум'я Ейса вдарило в нього, але не завдала шкоди. Захист людини-риби була однією з кращих у світі.
- Твій хакі дійсно дратує! - Видихнув Ейс, важко дыши. Для звичайних людей протягом кількох хвилин така боротьба була б виснажливою, але ці двоє боролись п’ять днів без перерви. Ейс був смертельно втомлений, і Джінбей перебував у такому ж стані.
- Ти незадоволений, що твій хакі недостатньо сильний, щоб зламати мій? Якщо ти не можеш пробити мій захист, як, чорт візьми, ти сподівався перемогти старого? - На обличчі Джинбея з'явилася самозадоволена усмішка. Він відчував, що Ейс виживе, але також пишався тим, як довго він захищав ім’я і честь Белоуса. Якби смерть прийшла за ним зараз, він міг би померти щасливим.
- Дозволь мені подбати про це, гаразд?
Ейс знову кинувся на Джинбея, і їхня битва повернулася. Джінбэй міг керувати водою за допомогою карате риболюдина, а Ейс контролював вогонь. Це було однією з причин, чому Джінбей так довго протримався. Крім того, він був майстром хакі, як і Ейс, що робило їх рівним. Удар в обличчя, удар у груди та живіт — вони стояли і обмінювалися ударами, бо обидва були виснажені, щоб рухатися. У цей момент все звулося до витривалості — хто протримається довше.
Відповідь прийшла швидко. Джинбей впав на землю без свідомості. Ейс важко видихнув і опустився на коліна.
- Капітане! Ви живі? - Закричала команда Ейса, очевидно рада тим, що він вижив.
– Я... Я в порядку, просто до біса втомився! - Ейс потягнув шию і з насолодою крякнув. - Джинбей, лицар моря. Без мого диявольського плоду мені б знадобилося як мінімум два роки, щоб перемогти його. Чорт забирай, він дуже сильний! - Ейс вимовив це з посмішкою, показуючи свою повагу до людини-рибі.
- Без жартів, ти бився з ним п'ять днів. Я ще ніколи не бачив, щоб хтось так довго протистояв тобі.
Ейс посміхнувся і кивнув:
- Ходімо звідси, мені потрібно поїсти і поспати.
Він спробував встати, але його тіло не прислухалося. Команда підбігла, щоб допомогти йому. Коли вони підняли капітана, у тумані з’явилися обриси корабля, що наближається до берега.
- А де той сопляк, який хотів відрубати мені голову? - Відчувся сильний голос. Ейс і його команда побачили гігантського чоловіка, який стояв на носі корабля зі зброєю в руках.
– Я... Цього не може бути! - Двойка в масці приготувався до бою. Він разом з рештою командувачів дізнався чоловіка на кораблі, щоб усунути його.
- Белоус! - Ейс відштовхнув своїх помічників і встав на ноги. Його тіло наповнилось енергією, і полум’я почало з'являтися на його тілі, коли він готувався до бою.
Белоус зістрибнув з корабля і попрямував до піратів.
- Так ти той самий хлопчик, який думає, що може знести мені голову? - Він зупинився на відстані і озирнувся їх, потім його погляд зупинився на Ейсі.
- Тікайте! - Викрикнув Ейс своїй команді, потім зібрав залишки енергії. Він випустив останній запас сил і атаку була сильнішою, ніж усе те, що кидав у Джинбея.
Білоус підняв свою зброю і розсік полум’я, відмінивши атаку.
- Що? - Ейс стояв приголомшений, спостерігаючи, як його атаки була легко відбита.
Він збирався атакувати знову, але Белоус тупнув ногою по землі, і виснажений Ейс втратив рівновагу.
- Прощай, сопляк! - Белоус легко помахнув зброєю, і в повітрі з'явилися тріщини. Атака вирушила до Ейсу, готова знищити його.
Але раптом між Білоусом і Ейсом виросла стіна вітру, зупинивши атаку на місці.
- Що трапилося? Ейс, ти в порядку? - Закрикнув двійка в масці.
- Так, я в порядку! - Він трохи помахав рукою.
Пірати Белоуса занепокоїлися. Вони знали лише одну людину, яка могла керувати вітром так.
- Це специфічне відроджування знаходиться під моїм захистом, не міг би ти йому шкодити, Едвард.
Амелл зійшов з неба і приземлився на землю, створюючи трикутник з Ейсом та Белоусом.
- Амелл? - пірати Ейса закричали і ненавмисно відступили.
Тепер два імператори стояли на маленькому острові, лише за кілька метрів один від одного. Ситуація могла швидко перерости в бій, де їхні шанси на виживання були б рівні нулю.
- Що ти тут робиш? — Белоус запитав, що його голос був спокійний і в ньому загрожувала небезпека.
- Чому ти втручаєшся в мої справи з цим хлопцем? - Белоус запитав, але його тон не був ворожим чи дружнім. З моменту їхнього зібрання він провів більшість дня, обмірковуючи почуте. Зрештою він дійшов висновку, що коли Амелл зробить свій хід у новому світі, то йому доведеться вибрати сторону, щоб його сім’я змогла пережити все. Саме тому він не вибухнув гнівом зараз. Він вже вибрав свою позицію. - Я прийшов сюди, щоб прояснити це, але тут занадто багато народу.
На мить аура Амелла розкрилася, піднявшись вище всього, що Белоус коли-небудь бачив. Його енергія, Хакі, пронеслася через острів, як величезна океанська хвиля. Звуки падаючих тіл досягли вух Ейса, коли він побачив, як кожен пірат з команди Белоуса впав на землю. Навіть могутній Марко не міг протистояти волі Амелла. Ейс обернувся і побачив, що вся його команда замерла на землі.
- Хлопці! Прокидайтеся! - Закричав Ейс у паніці.
Реакція Белоуса була набагато спокійніша. Він прочистив горло і сказав:
- Паршивець, якщо Амелл дозволить тобі прийти в себе, значить секрет стосується тебе. На твоєму місці я б послухав.
Його слова досягли ушей Ейса, і хлопчик повернувся до Амелу.
- Чого ти хочеш від мене? Я тебе навіть не знаю!
— Це моя провина, Ейс, — сказав Амел у позі лотоса. - Дозволь запитати, чому ти волієш носити прізвище матері, а не батька? - Він виглядав серйозним, але в його очах мигкала легка усмішка.
- А тобі яка справа? - Ейс почав щось підозрювати. Чи Амель знав, хто його батько, чи справа було в чомусь іншому?
- Хіба я не правий, намагаючись дізнатися свого потомка? - Весело сказав Амелл.
Білоус посміхнувся:
- Я цього не передбачав! - Він похитав головою, але здавалося, йому було все одно.
Ейс не зовсім розумів, що тільки що сталося.
- Потомок? Ти маєш на увазі мене? Але я тебе не знаю! Я навіть ніколи не бачив тебе раніше, крім плакатів розшуку!
- Ха-ха-хо, це звучить справедливо! - Амелл подивився на вираз обличчя Ейса, який кричав про повний замішання. - Дозволь мені офіційно представитися. Мене звати Портгас Ді Амелл. Я не зовсім твій дядько, але можеш називати мене так, якщо хочеш! - Він посміхнувся і недбало додав:
- Зачекай, зачекай! - Ейс різко встав, здавалося, знову повний енергії. - Ти моя сім'я? - Він подивився на Белоуса, але старий тільки спокійно посміхнувся не кажучи ні слова.
- Формально, так, тому що я набагато старший за тебе, сопляк! - Амелл поплив до Ейсу, все ще сидячи в попиці лотоса. - Дай мені свою руку! - Змовив він.
Ейс простягнув руку, і Амелл схопив її.
— Подивися на це, — він провів вільною рукою по повітряі і вода покривала його долонею. Він накрив руку Ейса, і вода прокинулася в його тіло, зникнувши з виду.
- Ого, що відбувається? - Ейс відчув, як всередині нього піднімається неймовірна енергія. Йому здавалося, що він може битися з ким завгодно, навіть з Белоусом, і легко перемогти.
- Омолодюче вода, секретна техніка сім'ї Портгас. Акуратно, правда? - Він плескнув Ейса по чолі з такою силою, що хлопчик мало не впав. - Наша сім'я дуже особлива, але з часом ти зрозумієш.
- У моєї сім'ї є секрети? - Ейс схилив голову набік.
- Досить багато! - Амелл викликав невелике полум'я на своїй руці і повернув долоню вгору, щоб показати його Ейсу. - А ти як думаєш?
- Вогонь? Як це можливо? - Ейс торкнувся полум'я, і воно завдало йому болю, хоча він сам був вогненною людиною. - І як це мене зачіпає? - Він подивився на свою руку, і вона почервоніла від дотику.
- Секрет! - Сказав Амелл і змінив колір полум'я на синій. Жара посилилась, і навіть Белоус відчув її здалека. Ейсу довелося зробити крок назад, тому що жара почала його турбувати.
- Чому ти говориш мені це зараз? - Тон Ейса став суворим, і тепер, коли його мозок вловив слова Амелла, він почав допит.
- Я вже досить давно не міг відвідати тебе, і щойно повернувся з важливої справи, так що до цих пір був недоступний. Коли я побачив, що ти став піратом, все справа було в тому, щоб вибрати відповідний час, аби показати себе. Я подумав, що повинен принаймні попередити тебе про те, щоб навколо бігає все більше Портгасів. А тепер, чи хочеш ти взагалі мати зі мною справу залежить тільки від тебе. Якщо ти вирішиш ніколи більше мене не бачити, я зрозумію.
Ейсу потрібно було секунду, щоб взяти себе в руки.
- Ти можеш навчити мене, як ти зробив це полум'я таким гарячим? - Він серйозно подивився йому в очі.
- Звичайно. Це спадщина Портгаса, створена спеціально для членів нашої сім’ї. Я можу навчити тебе, як керувати твоїм полум'ям.
Ейс низько вклонився, як вчив його Макіно у дитинстві:
- Будь ласка, зроби мене сильнішим! - Він голосно сказав.
- З радістю! - Амелл гасив полум'я і подивився на Белоуса. - Едварде, я трохи потреную цього хлопця і його команду. Ти не міг би ще трохи почекати з боєм? - Амелл був досить ввічливий, щоб запитати, але з його тону Белоус зрозумів, що це не прохання.
— Я кажу все, що завгодно, лише щоб зробити життя цікавішим, — голосно засміявся Білоус. - Крім того, про те що тут сталося, — продовжив Амелл, - я сподіваюся, це залишиться між нами.
Старий імператор суворо кивнув:
- Я не ворог сім'ї Портгас. - Його тон був спокійний, а вираз обличчя нейтральний.
— Я з нетерпінням чекаю, коли зможу працювати з тобою ще трохи.
Білоус зробив те ж саме.
- Це почуття взаємно, старий чоловік, — недбало сказав він і пішов геть.
Ейс, який чув, що сказав Белоус, подивився на Амелла.
- Старик?