Драгон прогулювався по території Південного храму, шукаючи Аангу. Хлопчик пропустив визначений час для тренування, і це почало турбувати вчителя. Помітивши групу дітей, які виглядали ровесниками Аанга, Драгон підійшов до них, сподіваючись отримати хоч якусь інформацію.
- Прошу вибачення, малюки. Хто-небудь з вас знає, де Аанг? - Він запитав, як усі діти повертались до нього. Це виглядало трохи моторошно, настільки синхронно вони це зробили.
- Аанг повинен бути зі старійшиною Ґ’язо. Він завжди поруч, я так заздрю, — відповів один з хлопчиків і відразу забув про Драгуна. Його величні розміри не справили жодного враження на дітей.
- Розумію. Дякую тобі, малюке, — сказав Драгон із запалом називаючи дітей « вухами ». Він навіть не помітив, коли це ввійшло в його звичку, але тепер воно стало нормою.
- Він не може все ще бути з Г'язо. Це неможливо, бо він запізнюється вже на 15 хвилин — пробурмотів Драгон у дорозі до дому старійшини. Чим ближче він підходив, тим чіткіше розумів те, як недбало ставився до своїх обов’язків. З дому доносився гучний сміх. Драгон зайшов всередину і побачив сцену: Г’яцо та Аанг їли пиріг й сміялися.
– Гьяцо! Я погодився на цю роль з поваги до тебе. Але якщо ти не хочеш, щоб я навчав Аангу, то міг би просто сказати про це, голос Драґона ставав все гучнішим і вітер навколо будинку зростав.
- Упс! Здається, ми забули про твою сучасну вправу Аанг з усмішкою сказав Ґ’яцо, але його усмішка зникла, як тільки він зустрівся поглядом з Драгоном.
- Аанг, сьогодні ніяких тренувань не буде. Але якщо ти не з'явишся завтра на моїй горі, я просто піду зараз, а не через два роки - Драгон дивився на Ґ’язо, але розмовляв із Аангом.
- Ми розуміємо! Прости нас, хоронитель храму! - Сказав Гьяцо, тихо розсміявся. Він поклав руку на голову Аанга, змусивши хлопчика поклонитися.
- Пробачте мені, Вчителье! - Аанг сказав, хоча він і не розумів, в чому винен. Йому було лише три роки, і багато чого в його житті залишалося для нього загадкою. Він навіть не знав, що тренування повинні проходити в певний час. Це був обов'язок Гаязо.
- Якщо я ще раз побачу, що ти цим займаєшся, доведеться за це поплатитися, — сердито сказав Драгон, перш ніж у розпачі вийти з дому.
- Треба було лишитися на моїй горі, — пробурмотів він, жаліваючись, як старий. Ледве він відійшов, як знову почув сміх Аанга і Г'язо.
- Я більше ніколи не покину своєї гори! - Драгон пішов, оточений гнітючою і роздратованою аурою.
---
Наступного дня настав світанок. Аанґ з безтурботним Г’яцо прибув на гору. Гьяцо виглядав бадьорим і відпочилим, а Аанг - ніби все ще спав.
- Прокидайся! - Драгон махав рукою, і порив вітру закотив хлопчика, як відро холодної води. - Як тільки ти ступиш на мою гору, почнеться тренування. Почни виконувати вправу, яку я тобі показував.
- Так, вчитель! - Сказав Аанг і почав незграбніше виконувати вправу, бо був дуже втомленим. Гьяцо сів і почав медитувати, як завжди робив, очікуючи, коли Аанг закінчить. Цього разу Драгон не приєднався до нього. Він повністю зосередився на хлопчику.
- Ні, це неправильно! - Драгон почав використовувати свій суворий тон, зрозумівши наскільки розслабленим був Г’яцо. Роздратований їхньою поведінкою, він зламався і почав виправляти кожну помилку Аанга. - Підніми руку ще на два сантиметри. Замість цього твоя нога повинна бути тут. Ця позиція дасть тобі жахливі результати.
Драгон ходив навколо хлопчика з палицею, виправляючи кожну його помилку. Навіть Г’яцо підняв брову, почувши такий тон.
- Хтось напевно роздратований, — посміхнувся він, беззвучно розсміявся і знову занурився в медитацію.
---
Так пройшов місяць в мить ока. Драгон і Аанг зустрічалися щодня, щоб тренуватися в ближній битві. Але сьогодні все було по-іншому. Драгон скасував їх практику, бо кілька днів тому виявив дещо цікаве.
Три дні тому під час тренування з Аангом він побачив орла, який пролетів над його горою. Це саме по собі не було дивним. Але те, що орел використав вигин вітру під час польоту, зацікавило Драона. Він вирішив поїхати в міні-приключення, щоб знайти гніздо цього орла. Йому дуже подобалася ідея Орлиної гори, і він вірив, що ці орли можуть дати йому нові знання про політ. Це була одна з тих речей, яких він досі не впорався. Летати за допомогою магії повітря було легко, але опанувати політ з використанням вигину вітру було неймовірно важко. Завдяки сувої, який дав йому Гоязо, він знав, що політ можливий і мав уявлення про те, як це зробити. Але це не змінювало того факту, що опанувати цю майстерність було дуже важко.
Гора Драгона була третьою за висотою в цьому гігантському ланцюжку гір. Він вважав, що орлине гніздо лежить на найвищій горі і це стало його метою. Весь гірський хребет був з'єднаний стіною, і по ній можна було пройти. Це був єдиний спосіб дістатися до храму зовні, і шлях був важким. Саме тому храм був такий спокійний і безпечний.
Драгон підійшов до стіни, яка з’єднує всі гори. Вона була вдвічі меншою від гори, і вузька стежка на вершині виглядала небезпечною.
— Не йди вниз, — сказав він собі і вперше з моменту свого прибуття вирушив у дорогу геть від храму.