Сонце повільно піднімалося над горизонтом, і його перші промені проникали у вікно незвичайного будинку, де жила не менш незвичайна пара. На величезному двоспальному ліжку спали двоє, ховаючись ковдрою. Вони обнялися, обидва були оголені, і один з них різко виділився своїм ростом.
— Доброго ранку, любий, — тихо вимовила жінка з срібним волоссям і вишуканим тілом.
— Любов це сон, — пробурмотів він у відповідь і голосно захраїв, наче підтвердив свої слова.
— Ммм, цікаво, чи може любов зрозуміти мене і навіть відповісти? Не хочеш пояснити? — З усмішкою запитала Сільвія, повертаючись в його обіймах і дивлячись на Драгона, який лежав з закритими очима, прикидаючись сплячим.
– ... - Ще один хропець, і Сильвія лише розсміялася.
— Піду приготую сніданок, — сказала вона встає з ліжка. Холод ранкового повітря торкнувся її оголеної шкіри, і вона швидко накинула каченний халат, який лежав поруч.
Вона спустилася вниз, в квартиру над кафе, де вони жили, і почала готувати сніданок. Раптом вона помітила, що на дивані за межами кухні сидить незнайомець.
- Привіт? Хто ви такий? — Сильвія обережно запитала її, дивлячись на хлопця з чорноволосим волоссям, який спокійно сидів поруч.
- Привіт, мене звати Шісуі Учиха. Я особисто охоронець Лорда Драгона, — представився юнак, встаючи і шануючи себе.
- О, зрозуміло. Я, чесно кажучи, не зовсім розумію, що це означає, але ... Може чаю? - Вона сказала Сильвію, що почувається трохи розгубленою і довіряє Драгуні.
— Так, будь ласка, Ваша Величносте, — з повагою відповів Шісуі.
- Ваша Величність? Я зовсім не така! - У паніці вигукнула Сильвія.
— Я все поясню, — почув голос Драгона, який спустився зі сходів і сів за кухонний стіл.
- Будь ласка, поясни. Я дуже розгубилась, — сказала Сільвія.
- Я імператор мультивсесвітної Імперії, і це робить тебе імператрицею. Твій статус рівний моєму, - спокійно вимовив Драгон.
Сильвія від шоку упустила чайний пакетик, і в неї торкалися коліна.
- Імперія? Мультив заселена? Поясни, я не розумію, — у паніці вигукнула вона.
- Так ось у чому справа. Багато років тому я вже пояснював тобі деякі деталі своєї особистості, чи не так? - Нагадали Драгон.
Сильвія почала заспокоюватися і згадувати.
- Так, тепер я згадала. Ти пояснив, що ти людина з іншого світу. Пам’ятаю, як мені забракло тижня для того, щоб прийти в себе, — сухо розсміялася вона.
- Отже, моя імперія зараз створюється в безлічі інших світів. Все дуже просто. Просто пливи по течії, і з часом ти все зрозумієш, — посміхнувся Драгон.
- З часом, так? Коли я вирішила любити тебе вічно? - Сильвія підійшла і поцілувала Драгона в губи. - Ти і Ґілдартс турбуються лише про мене. Усі ці розмови про імперію — це те, з чим ти сам стикаєшся, — вона повернулася до плити і продовжувала заварювати чай.
- Так, щодо Ґілдартса. Де він і чи ненавидить мене за те, що я поїхав? - з деяким страхом у голосі запитав Драгон.
- Ха-ха, ти що, знущаєшся? Він поклонявся тобі більше, ніж фанатик своєї власної релігії — розсміялась Сильвіє.
- Невже? - Він ледь не зламав стіл від ейфорії.
- Ти. Всі ці роки ти був у від'їзді і займався невідомо чим. Ти в основному прийшов до того ж статусу, що і легендарний чорний чарівник Зереф. Люди роками сперечалися, хто переможе в бійці — ти чи він, — сказала Сільвія, шукаючи відповіді.
- Ця дитина? Він просто похмурий. У ньому немає нічого легендарного, — зневажливо відповів Драгон.
- Ви з ним зустрічалися? - З легким хвилюванням запитала Сильвія.
- Я ніколи не замучився пошуками. У нього є одна емоція, і це депресія. З ним взагалі нецікаво спілкуватися. Я просто залишив його робити все, що він хотів, — сказав Драґон, роздумуючи про те, як скаже Ґілдартсу, коли зустрінеться з ним.
- Хм, в будь-якому випадку. Гілдартсу всього кілька місяців тому виповнилось 12 років, а тема Сильвія змінилася.
- Та невже! Так! Я не пропустив його дитинство! Я не найгірший тато у всесвіті! - Вигукнув Драгон, вдаривши кулаком по повітряу.
- Ха-ха, да він відправився в дорогу того дня, коли йому виповнилось 12, — сказала Сильвія, і на її обличчі з'явилася тепла усмішка, як вона згадала їхнього сина.
- Яку подорож?
- Щоб знайти тебе, звичайно! Він мав на увазі кілька цілей. Один з них — вступити до гільдії, засновника якої був його батько. По-друге, побачити світ. І третє, найважливіше для нього — знайти райський острів. Піктограма і лист, який ти йому залишив, казали, що він знайде тебе на райському острові. Отже, це його кінцева мета, — пояснила Сільвія, сміючись з огляду на зміни обличчя Драгона.
- Тоді ми повинні піти і зустрітися з ним! Нам потрібно йти сьогодні! - Він встає на тремтячих ногах.
- Заспокойся. Ти повинен піти один. Вам з Ґілдартсом потрібно побути наодинці як батько і син. Крім того, я буду мати тебе вічно, — підмигнула Сильвія.
- Ти впевнена?
- Так! Ти навіть не уявляєш, як він чекає на зустріч з батьком. Він, мабуть, у тисячу разів більше нервує, ніж ти. Вам двом потрібен цей момент наодинці, — Сільвія підійшла і допомогла Драґону знову сісти на стілець, а потім сіла до нього на коліна та поцілувала його в губи. - Я люблю тебе! Дякую, що повернувся до мене.
— Дякую, що почекала на мене, Сильвіє, — тихо сказав Драгон.
- Ти коштував того, щоб чекати, — прошепотіла вона.
Драгон обняв дружину, і вони сиділи, закривши очі, насолоджуючись моментом.