Драгон сидів у залі, оточеному безліччю людей. Всі вони розташувалися в колі, а посередині цього кола розташовувався Обіто, скутий блискучими золотими ланцюгами, які повністю обмежували його рух. Драгон дивився на нього суворо, майже батьківським поглядом.
- Обіто. Друк, який я наклав на твоє плече, забрала всю твою чарку. Поки вона залишається на тобі, ти не зможеш використовувати ніндзюцу, гендзеюцю, і навіть твоє тайдзуце буде обмежено. Ти мене розумієш? - запитав Драгон, його голос звучав твердо, але в ньому відчувалася нотка жалю.
— Так, я розумію, — тихо відповів Обіто. З того часу як він прокинувся, він говорив мало. Його погляд був порожній, а по щоках текли сльози.
- Я відправляюсь у подорож, як всі тут знають. Обіто, ця друк буде з тобою до тих пір, поки мене не стане. Я хочу, щоб ти витратив цей час на роздуми про життя, яке ти прожив до цього моменту. Ти також обмежений поза цією будиною, — продовжив Драгон.
Він не міг до кінця зрозуміти, чому, але дивлячись на обіто, відчував жаль і смуток. Драгон хотів дати йому шанс окупити те, що він наробив у цьому світі.
- Я розумію, - знову вніс Обіто, його очі все ще видавалися безжиттєвими. Драгон не знав, чи зможе він коли-небудь зцілитися, але можливо багато хто вважатиме, що він навіть не заслуговує такої милості.
- Тату, тобі обов'язково так скоро виїхати? - запитав Наруто, його обличчя виражало смуток.
- Так, це те, що я не можу більше відкладати. Просто продовжуй жити своїм життям, і ти навіть не замітиш, що я пішов. Але не думай, що тільки через те що я поїхав ти можеш сидіти в школі. Рю докладе мені про все, коли я повернуся, - сказав Драгон, дивлячись на перелякане обличчя Наруто.
– Я... Я б ніколи не подумав про те, щоб прогулятися школою, — пробурмотів Наруто, потираючи затилицю і кидаючи косою погляд на Рю.
— Я піклуюся про молодого пана, — шанобливо вклонився Рю.
- Ітачі, Фугаку. Як пройшов розмова з Хокаґе? — запитав Драгон, звертаючись до двох Учихам. Їх запросили сюди після довгого обговорення з Хокаґе. Вони говорили про своє становище в селі і те, що стануть частиною імперії Драона, а не села Ліста.
- Лорд Хокаґе зрозумів, чому ми погодилися, і сказав, що нічого не скаже про наше від'їзд з села. Останнім важким пунктом буде переконати клан прийняти таке рішення. Я можу собі уявити, що деякі члени клана не дуже раді переїзду з села Ліста.
- Розумію. Коли будете готові до переїзду, якщо я не повернуся, знайдіть Рю, і він покаже вам землі, які ваш клан отримає в кордонах моєї імперії. Оскільки немає поспіху, переконайтеся, що все гаразд, перш ніж переїдете. Ви ж не хочете, щоб проблеми тут переслідували вас там, — сказав Драгон, киваючи на знак вдячності.
— Зрозуміло, лорд Драгон.
- Шісуі, ти думав про те, що я питав тебе раніше? - Драгон глянув на тихого Учиху в колі.
- Так, я думав. І я з радістю погоджуюся, — відповів Шісуі, шанобливо схиливши голову так як це зробили Фугаку й Ітачі.
- Чудово! Тоді це все, про що я повинен був поговорити перед тим, як відправитися в дорогу, - сказав Драгон і піднявся з місця.
- Тату...? - Невпевнено пронісся Наруто, теж вставши і повертаючись до Драгуна.
- Так, Наруто? Що таке? - Драгон дивився на сина, чиї волосся закривали очі. Наруто покотилися сльози, і він почав обіймати свого батька.
- Що відбувається? — Поцікавив Драгон, усміхаючись і дивлячись на сина, яким він був безмірно гордий.
– Я... Я просто хочу, щоб ти знав, незважаючи ні на що ... ТИ ЗАВЖДИ БУДЕШ МоИМ ПАПІЙ! - Закрикнув Наруто, заткнувшись обличчям в груди Драгона.
Драгон опустився на коліна, щоб подивитися Наруто в очі.
- І я завжди буду твоїм батьком, Наруто. Ніщо цього не змінить! Ніхто не може розірвати зв'язок, який ми з тобою створили за ці роки, — сказав Драгон, міцно обіймаючи сина.
- Тепер, перш ніж я почну вагатися чи залишити тебе, мені пора йти. Бережіть усіх, — Драгон відпустив Наруто, який швидко побіг нагору і сховався у своїй кімнаті.
- Побачимося, коли я повернуся, — вимовив Драгон і перед ним з'явився знайомий чорний портал. Він ступив у нього і зник. Портал також з'явився під Шисуї, і він впав в нього.
- До побачення, Ітачи! - Викрикнув Шисуі, перш ніж портал закрився за ним.
- Я все ще не можу повірити, що Драгон з іншого світу, — сказав Фугаку, голосно зітхнувши.
- У цьому немає нічого дивного. Я думаю, було б ще більш дивно, якби ми були єдиним світом, який розвивався подібним чином. Я дуже радий дізнатися, що є ще світ, який можна дослідити - задумливо про Жуго. Чим більше він думав про це, тим краще розумів, що існує багато світів.
- Напевно. Але думати про це нереально. Всього за один день він змінив все, що я коли-небудь вважав правдою. Ніщо більше не здається реальним, — сказав Фугаку знову глибоко зітхнувши.