Минуло два роки після невеликого зіткнення в Маринфорді. Як і передрік Конг, приховати цю подію було неможливо. Пірати, новинні агентства — усі мали свої джерела в морській дозорі, і вже наступного дня інформація стала доступною для широкого загалу. Світ офіційно визнав Гінрея п’ятим імператором. Ніхто не знав, де знаходиться його штаб-квартира або база його команди. Їх корабель неможливо було знайти, а острів Момонґа і Строберрі неодноразово обшукували, але слідів Гінрея не знайшли. Люди називали його "загадковим імператором", тому що за ці два роки його майже ніхто не бачив. З’ясувалося, що його і команду неможливо вистежити. Ніхто не знав, де вони базуються, чи є у них корабель. Про них було відомо лише одне: їхня неймовірна сила.
Світовий уряд і морська дозор зазнали значних змін. Світовий уряд створив цілий відділ, присвячений пошуку п'ятого імператора і Готея-13. У морській дозорі відбулася зміна керівництва: Конг пішов з поста адмірала флоту, призначивши на своє місце Сенгоку. Цей чоловік, без особливих проблем, отримав посаду і три нові адмірала: Кізару, Аокіджі та Акайну.
Але це не єдині важливі події. Золотий лев Шікі став першим, кому вдалося втекти з Імпел Дауна. Наглядачів тієї в’язниці кинули у свою ж камеру за надмірне насильство над ув’язненими. Конг зайняв посаду головнокомандувача світового уряду. Він сподівався, що нова робота буде менш напруженою. Тепер йому доводилося постійно взаємодіяти з світовим урядом і морською назором. Коли він зрозумів це, то мало не впав у відчай. Але він навчився робити щось нове — складати папір. Тепер він міг складати сотні аркушів так, щоб вони не падали.
Тим часом на острові Гінрея, в базі Готеї-13, Робін снідала разом з Тошіро. Чому-то саме він з усіх командирів їй особливо подобався, і вона часто просила його навчити її рукопашного бою.
- Робін, ти впевнена у своєму рішенні? Зрештою, тобі тільки десять років, — сказав Тошіро, потягуючи крижану воду. Вода була нижче нуля, але чомусь не замерзала.
- Так, мені трохи сумно залишати дідуся і всіх інших, але я мушу побачити світ. Я думаю, що готова до цього. Ти так не вважаєш, Тоші? - Робін бачила свого дідуся в Гінреї. Він став для неї світлом в житті, коли все навколо здавалося похмурим. Вона любила його як справжнього дідуся, і він завжди буде головним у її житті, так само як Саул.
- З точки зору сили, у тебе є куди рости. Контр-адмірале вбив би тебе майже відразу, так що я не згоден з тим, що ти йдеш одна. Але раз капітан дав свою згоду, я нічого не можу сказати, — відповів Тошіро. Робін була єдиною, кому дозволяли називати його "Тоші". Решта б відразу отримали удар. Особливо Лаббок, який до сих пір відмовлявся називати його якось інакше.
— Візьми з собою Саула, Робін, — втрутився Кеншін і зайшов на кухню та сів за стіл.
— Думаю, змогла б, але його зараз немає на острові, і я не знаю коли він повернеться, — відповіла Робін. Саул поїхав кілька місяців тому в подорож, щоб "найти себе". Рабен ж хотіла піти прямо зараз, і чекати його повернення їй було нестерпно.
- То ти не хочеш чекати? – запитав Кеншин.
- Не зовсім так. У будь-якому випадку, я закінчила їсти, так що піду зберу свої речі, — сказала Робін і встала. Робот, який стояв осторонь, швидко підлетів і прибрав тарілки зі столу.
- Тошіро, ти йдеш з капітаном на завдання? - Він запитав Кеншіну, повернувшись до Тоширо, який намагався заснути за столом.
- Ні! І ніхто не піде. Він хоче випробувати Даун, — відповів Тошіро, не піднімаючи голови.
- Не розумію, навіщо йому цей чоловік для Готея-13. Він не здається зовсім стійким у голові, — сказав Кеншін, закривши очі і зітхаючи.
- Думаю, він хоче поставити його в загін Хілокі як праву руку. Хоча я не впевнений, — відповів Тошіро. Після цього вони сиділи мовчки. Тошіро намагався заснути, а Кеншин думав про те, кого б найняти правою рукою. Командири всі ці два роки не працювали. Гінрей планував зробити ще кілька речей у цьому світі, а потім поїхати в інший, щоб повернутися туди, де почався сюжет. Він хотів почати своє світове правління під час війни в Маринфорді. Це стало б початком знищення світової аристократії та її контролю. Він робив це в основному тому, що хотів побачити цю легендарну війну і бути осторонь від неї. Він також хотів врятувати Ейса і Белоуса, тому що дуже поважав їх обох. Оскільки він не був повністю обізнаний із змовами, то обмежив рух Ґотея доти, доки надійде час діяти в повну силу.
Тим часом Гінрей ширяв над Імпел Дауном. Він спостерігав за морським дозором, який перевозив в’язнів і пришвартувався перед будівлею. На борту корабля був віце-адмірал як ескота, оскільки з полоненими було важко впоратися.
- Бастілія, це вся партія? — Він запитав чоловіка з велетенським тілом того, хто був повністю одягнений в морську форму. Це були віце-адмірал Бастілія і новий тюремний наглядач Магеллан.
- Так! Звичайне піратське сміття. Ми знайшли їх біля берегів Нового Світу. Капітан отримав нагороду у 300 мільйонів білирів. Він убив контр-адмірала, який нещодавно приєднався до моєї команди. Переконайтесь, що ви "прийміть цього капітана", - сказав Бастілія, і гнів на його обличчі був очевидний.
- Не хвилюйся, у нас є ідеальне місце для таких, як він. Морський вбивця ніколи не знайде солодкого звільнення від смерті у моїй в’язниці, — відповів Магеллан, дивлячись на капітана піратів, який тремтів від страху.
– Добре. А тепер мені пора йти. На все добре, Магеллане, — сказав Бастілія і почав підніматися на борт свого корабля.
- І вам того ж, віце-адмірале, - відповів Магеллан помахавши рукою.
Раптом вони обидва відчули чиюсь присутність за спиною. Цей чоловік свідомо направив свою ауру так, щоб вони його помітили.
- Ви так скоро їдете, віце-адмірале? - Він почувся за їхніми спинами.
Обидва обернулися, і їхні щелепи відвисли, коли вони побачили чоловіка, який стояв перед ними з усмішкою на обличчі.
- Загадковий Імператор, Гінрей. Що робить людина вашого стану тут, у моїй в'язниці? - Магеллан зробив це, коли його тіло почало повільно трансформуватися. Будучи вартовим, він мав глибокі знання про піратів і розумів, що імператор може рухатися з страшною швидкістю. Завдяки цьому він зміг опинитися в тій місцевості, де не було нікого і Бастілії.
- Ви замкнули тут когось, кого я хочу забрати під свою опіку. Було б дуже шкода, якби мені довелося зруйнувати вашу в'язницю, щоб витягнути їх звідти - сказав Гінрей, все ще посміхаючись. Він стояв повністю розслаблено, що налякало обох чоловіків, адже це показувало, ніби Гінрей цілковито впевнений у своїй перемозі.
- Ти ж знаєш, що це не так, старий. Мені доведеться попросити тебе піти, інакше я залишу тебе, — відповів Магеллан.
Обидва були горді морськими дозорними, і вони не відступили б з будь - ким. Вони уособлювали справедливість і безпеку світу, тому ніколи не могли відступити перед злочинцями.
- Яка ганьба. Пам’ятайте, що ви будете відповідальні за те, чого потребуєте, — сказав Гінрей і його усмішка зникла.
- ПРИПРОБУЙ ЦЕ СЛІДАТИ! - Магеллан закричав і без тіні страху кинувся на Гінрея.