- Починайте! - Бьякуя зник і знову з'явився позаду Сэнгоку, наносячи удар кулаком в спину. Проте Ґарп помітив його рух і миттєво перехопив атаку, блокуючи удар.
- Чудова швидкість! - Він сказав Бьякую, відмітивши неймовірну реакцію Ґарпа.
— Ти й сам не такий вже поганий, — відповів Ґарп, схопив Б’яку за руку і спробував зробити кисок. Але Б’якуя зник з його бойкоту, повернувшись на вихідну позицію.
- Чудовий зв'язок між вами обох. Сонгоку вірив, що ти впораєшся і не зупинив би мого удару — помітив Б’яка, роблячи уявну нотатку про злагоджений старий дует.
- Тоді пішли. Це все, що у тебе є, хлопче? - Ґарп кілька разів вдарив кулаком по повітряному.
Бьякуя рушив з більшою швидкістю, заставши Сангоку зненацька. Кулак Бьякуї опинився за кілька сантиметрів від його обличчя, і Сенґак ледве встиг ухилитися. Ґарп кинувся на допомогу, але, простягнувши руку, побачив, що Б’якуя зник. У наступну мить Ґарп отримав удар в живіт і був відброєний на кілька метрів, виплюнувши трохи крові.
- Я бачу, ти став швидше, — Ґарп витер кров з губ, уважно дивлячись на Б'якую. Тепер він і Сангоку зрозуміли, з ким займаються.
Ґарп і Сангоку кинулися в атаку. Сонгоку ударив Бьяку, який заблокував, але потім штовхнув сильніше, змусивши його відступити. Саме це він використав, коли з’явився біля Б'якуй і вдарив його кулаком в обличчя. Бьякуя зробив сальто в повітрі і приземлився за кілька метрів від них. Ґарп спробував вдарити його ззаду, але Б'якуя опустився вниз і наніс блискавку в політ Гарпа у повітря обличчям вперед.
- Попався! - Кулак Сэнгоку опустився на лоб Бьякуї, але він встиг захиститися, покриваючи чоло волею.
– Чорт! - Сэнгоку намагався відступити, але Бьякуя зловив його руку і зробив кисок, в результаті чого земля розлетілася на частини.
– Чорт! Завтра буде боляче, — пробурмотів Сангоку відчуваючи його знову підняти.
У цей момент з'явився Конг. Він схопив Б’яку за голову і приготувався розчавити її. Але в його очах запалився небезпечний вогонь, і він зник з місця.
- Як щодо того, щоб пограти зі мною? Бачите, Бьякуя дуже зайнятий, — пролунав жіночий голос. Кел Шекар, жінка з оголеним мечем, підійшла до Конгу. На місці, де він стояв, тепер виднілася глибока рана від меча.
- А ти хто така, дівчинко? — Поцікавився Конг.
- Кел Шекар. Рада познайомитися з Адмірал Флотом Конг, — відповіла вона за десять метрів від нього.
За їхніми спинами Ґарп і Сангоку продовжували битися з Б’якуй, а вдалині вибухи льоду та лави потрясали Марінфорд.
- Не можу сказати того ж, пірате. Вриватися і руйнувати чийсь будинок - це дуже грубо, не знаходите? - Конг спокійно вимовив.
- Зрештою, це буде наш дім, так чому б не з'їхати прямо зараз і уникнути зайвих проблем — усміхнулася Кел із озорним виразом.
- Смішна. Ти йдеш сюди, або мені доведеться прийти туди і вбити тебе? - Кел стиснула меч міцніше, очевидно розсаджена його словами.
Вони кинулися один на одного, кулак проти меча. Воля Конга була однією з найсильніших морської дозори, але кожного разу, коли їх траплялись їхні удари в морі, він почувався дуже небезпечним.
- Твоя майстерність велика. Як щодо того, щоб приєднатися до морської Дозори? Ти могла б зробити щось хороше з цією силою, - запропонував Конг із посмішкою.
— Ні, дякую, — відповіла Кел, вирвавшись і зробивши випасти мечем. Конг ухилився, пірнувши під удар. Вона спробувала вдарити його коліном, але він схопив її за ногу і кинув на землю. Кал застала від болю, але швидко відкотилася в сторону, пронеслася за його спиною і вдарила по голові з такою силою, що він впав обличчям у землю.
- Добре, що я використовував волю, інакше це був би кінець. Яка небезпечна жінка! - Конг швидко піднявся, дивлячись на Кел.
Кеншін, який стояв біля Лаббока, спостерігав за тим, що відбувається.
- Він небезпечний. Постараймося не допустити його до бою, — помітила Цуру, відчуваючи загрозу від Кеншіна.
- Ви двоє не збираєтеся діяти? – запитав Кузан, дивлячись на двох піратів, які залишалися осторонь.
- Не потрібно. Спочатку тільки троє з нас збиралися битися тут, так що ми просто спостерігаємо за шоу, — відповів Кеншін, не відриваючи погляду на битви Гатса і Зета.
Бьякуя, спостерігаючи за битвами, вирішив закінчити.
— Це було весело, але нам час іти, — гучно оголосив він, і всі командири почали відступати.
- О, ви так скоро їдете? - Ґарп сказав, але не переслідував їх, бо Конг залишався на місці.
Конг знав, що зараз не час для продовження бою, але був один чоловік, який не дозволив би їм піти так просто.
- Не думай, що зможеш піти звідси живим! - Заорал Сакадзуки в всю горлянку і кинувся за Тошіро, який вже попрямував до решти командирів.
- Сакадзуки, стій! - Дзвонив Конго, але було вже пізно.
- АААХХ Х! - Раптом Сакадзуки впав на коліна, закричавши від болю. Ніхто не бачив, що сталося, але Цуру уважно спостерігав за командирами і помітила, як один з них зник.
- Тут ми вирішуємо. Ти повинен тримати його на прив'язі, — пролунав голос позаду Конго та інших. Вони обернулися, але нікого не побачили.
- А може? - Цуру озирнулася на піратів і помітила, що людина, за яким вона стежила, знову стоїть.
- Як тебе звати? - Вона голосно запитала, не відводячи очей від своєї мети.
- Мене звати Кеншін Гімура. Командувач 3-го флоту піратів Готей 13, - відповів він усміхаючись, зауваживши, що стара жінка пильно дивиться на нього.
- Яка нелюдська швидкість. Він рухався так швидко, що ні Конг, ані Гарп його не бачили. Він схопив Сакадзуки за руку і простягнув її нам, але ми все ще не зрозуміли, як він це зробив. Це була жахлива швидкість, і вона дивилася на нього так, ніби він розгадав загадку.
Голови Ґотея стояли на крижаній брилі, яка ширяла в повітрі. Б'якуя вийшов вперед і звернувся до вартових.
- Я Бьякуя Кучики, командир 2-го флоту піратів Готей 13.
- Я Кеншін Гімура, який керує 3-м флотом піратів Готей 13.
- Я Кел Шекар, командуючий 4-м флотом піратів Готей-13.
- Я Тошіро Хіцугая, командую 5-му флоту піратів Готей 13.
- Я Ґатс, командир 6-го флоту піратів Ґотей 13.
- Я Веш, командир 11-го флоту піратів Ґотей 13.
- Я Лаббок, командир 12-го флоту піратів Ґотей 13.
Усі вони були наділені гідністю і чеснотою. Після цього найдивнішого вступу велетенська крижана брила, створена Тошіро, почала підніматися з великою швидкістю. Морські дозорні просто дивилися, як вони зникають, і більшість з них голосно випали на землю після цього короткого, але жахливого бою.
- Дбайте про поранених. Цуру, Зет, Сенгоку і Гарп, йдіть за мною. Нам є що обговорити, - Конг швидко віддав накази одному морському піхотинцям, а потім пішов з тими, кого назвав.
- Це буде неможливо приховати. Що станеться на Гранд Лайні, коли з'явився інший Йонко? - Конг зітхнув і вирубав себе за те, що погодився на цю кляту посаду. Йому потрібно було знайти роботу, яка була б менш напруженою, ніж ця.