Розділ 3871
Проте всі ці люди до дріжджів боялися цього « великого пана Гу», і тому ніхто не сміявся видати ні звуку, навіть щоб просто вдихнути. Крім того, у цьому суворому світі, де люди високо цінували лише грубу силу, а в джунглях закон був єдиним мірилом правди, смерть слабосилого вважалася чимось звичайним. Більшість людей вважає, що це було лише наслідком власної нікчемності і неспроможності обстоювати себе.
Тому ні Ґу Фейхен, ані його дочка Гвенян не відчували найменшої тіні каяття або уколів сумління. Для них життя простолюдина не дорожче пилу під копитами їхніх тварин.
Але тепер все це - вся їх гнила природа і злочинне нехтування життя -- було безжалісно оголене Су Ло, виставлене найжорстокіше від світу.
Су Ло стояла спокійно, дарувавши Гу Фехана холодним і пронизливим поглядом, в якому читалися лише нескінченні презирство.
Гу Фехен, відчуваючи роздратування, мигцем глянув на Ґу Сін’ян.
Та спробувала щось заперечити, але під пристойними ідеями сотень свідків, кожен з яких на власні очі бачив те, що сталося, вона не знайшла в собі сили голу брехню. Вона просто пішла до софістики і твердо стояти на своєму, хоч би якою абсурдною була її логіка:
— Але ж я його не змучила! Він же живий, так в чому проблема?
Гу Фехен миттєво підхопив цю нитку, використовуючи ту ж безглузду аргументацію:
— Саме так! Так, Сіньсінь не зробила нічого поганого, керуючи магічною звіриною на такій швидкості в жвавому кварталі, але ніхто не загинув! Хіба є хоч один труп? Якщо у вас є докази того, що моя Сіньсінь когось вбила - пред'явіть їх! А якщо ні — нічого і говорити.
Су Ло лише злегка нахмурилася. « Як ця людина може бути такою безсердечною і вивертливою?» — промайнула в голові.
А Гу Фэйхен тим часом продовжував розпастися. Він холодно посміхнувся, вирішивши перейти в контратаку і помінятися ролями з обвинуваченого у обвинувача:
— А ось те, що ви вдвох з'їли магічних звірів моєї сім"ї Гу, причому двох тварин, чия вартість просто байка - це факт, не потрібно доказів! Що? Чи вирішили піти в відмову? Думаєте, вам це зійде з рук?
Уперше в житті Ґу Фейхен зустрів людей, які наважилися відкрито протистояти йому і сперечатися без озирання. У глибині душі він уже викинув прокляття: « Проклятье, та я третя велика фігура в цьому місті Майєр! Як ви, жалюгідні черв'яки, посміли мене зачепити? Якщо ви пішли проти мене, я не просто знищу вас - я відріжу весь ваш рід до останнього коліна, прикінчу ваших батьків і зітру пам'ять про вас! "
Винабираючи ці кровожерливі думки, Гу Фехен крижаним тоном процідив:
— Хто ваші батьки? Назви їх імена негайно!
Брови Су Ло зійшлися на переносниці. Вона бачила, що кільце охоронців навколо них стискається все більше. Чоловіки були напружені, точно натягнуті струни, і готові були кинутися в атаку по першому ж знаку свого пана.
Але перш ніж Су Ло встигла вимовити хоч слово, маленький хлопчик, який раніше струнко сидів у неї на плечі і слухняно гриз кісточку, раптом повернув голову. Його личко, чисте і ніжне вирізьблене з найкращого рожевого нефриту, виявилося прямо перед очима Гу Фехена.
« О боги мої! ».
У той момент, коли Гу Фейхен розглянув це маленьке личко, все його самовладання розпався в прах, а по спині пробіг крижаною холод!
Він впізнав його! Він не міг помилитися!
Або, точніше сказати, він занадто добре знав батька цієї дитини.
Родитель цього хлопчика був не ким іншим, як персоною номер один у всьому Майере! Найбільша людина в цьому місті, перед чиїм словом всі тремтіли!
Це був великий пан Йорк, глава Банку Пурпурних Крісталів!
Ґу Фехен знав, що цю дитину звати Сяо Ньян. Хлопчика з самого народження тримали в стінах замку-цитаделі, і він дуже рідко показувався на людях. Гу Фейхен, лише заступник пана Йорку, бачив його всього один раз у житті.
Але Сяо Ньян був настільки вродливим і запам’ятався так, що Гу Фехен спеціально намагався закарбувати цей образ у пам'яті. Тепер він був упевнений, що його дитина — єдиний спадкоємець і скарб великого пана Йорка!
« Так значить... значить тільки що Сіньсінь ледве не задала на смерть єдиного сина пана Йорка? "
Гу Фейхен був переконаний, що його ноги стали ватними і серце готове вистрибнути з грудей від жаху. Його мало не знудило від страху!
Вираз обличчя Гу Фейхана змінився в одну мить. Секунду тому він був втіленням люті, а тепер на його губах заграла приторно-любезна майже скривджена усмішка. Повертаючись до Су Ло, він заговорив підобрістним тоном:
— О, яке непорозуміння! Яке ж прибите непорозуміння, ха-ха! Це ж просто помилка, чия вода випадковість?
Очі Су Ло небезпечно звузилися. Вона не упустила жодного зміни в виразі обличчя Гу Фехана і відразу зрозуміла, що коли він побачив його лице, то це змінило ставлення. Це могло означати лише одне — статус дитини надзвичайно високий і благородний.
Усвідомлюючи це, Су Ло усміхнулася:
— Непорозуміння? Як це може бути непорозумінням? Ми ж з'їли двох чарівних звірів вашої родини Гу, чи не так?
Гу Фехен усміхнувся ще ширше, його голос так і став дружньою та сердечною людиною:
- Ну що ви! Магічні звірі були створені для того, щоб їх їсти! Ви з'їли, я з"їв, всі їли - яка насправді різниця? Верно? Ха-ха-хо! Все гаразд, конфлікт вичерпано! А ну, розійдіться! Всім розійтися, не на що тут дивитися! Ха-ха-хо!
Розділ 3872
Усмішка Гу Фехена виглядала натягнутою і незручною. Він з усіх сил намагався задобрити маленького хлопчика, говорячи найчутливішим тоном, на який був здатний:
- Малюк, ти ж не сильно злякався? Головне, що з тобою все добре. У дядька тут є деякі зайняті речі, візьми їх собі, пограй.
З цими словами Гу Фехен витяг зі своїх запасів підвіску з « яшми чистого неба». Це була не просто прикраса, підвіска мала могутній вплив на збирання духовної енергії.
"Вдих!"
Натовп зелевець був привітний і вражений такою невимовною щедрістю!
Гу Фэйхен діяв дійсно з розмахом. Лише ця підвіска з « яшми чистого неба» коштувала щонайменше кілька сотень тисяч фіолетових кристалів!
Яка неймовірна марнотратство!
Гу Фейхен наївно вважав, що маленька дитина легко обманути і задобрити пару дрібних безробітків, а тоді все буде влаштоване світом. Але він зовсім не врахував одного: які скарби можуть бути відсутні у будинку великого пана Йорку? Чи така дитина стане цінувати якийсь жалюгідний яшмовий підвісний?
І справді, хлопець зірвав з шиї прикрасу, яке Гу Фехен мало не насильно намагався на нього начетувати, і з незваженим відразою швирнув його назад прямо в руки благодійник. Його маленьке личко палало гнівом.
Побачивши це, Гу Фейхен зрозумів: справа може бути поганою.
Він поспішно витягнув ще цінніший нефритовий амулет і спробував вкласти його у руки хлопчика, безупинно буркувати:
« Малюк, послухай мою сестру, вона просто вчинила недобре. Вона налякала тебе ». Але ж вона просто пожартувала з тобою, розумієш? Це була лише така гра, вона чесно-чесно не хотіла нічого поганого!
Хлопчик лише збився на губах, а його личко було неприступним.
У той час Ґу Сін’ян стояла поряд, цілком обшарпана ситуація.
Вона ніяк не могла взяти в тлумач: чому її батько, який ще хвилину тому був сповнений рішучості покарати цих голців, раптом так різко змінився і почав лебезити перед якимось сопляком?
Не витримавши, Ґу Синян схопила батька за рукав і вигукнула:
— Папа! Що ти робиш? Навіщо ти намагаєшся догодити цьому дрібному паршивцю?
Гу Фехен різким рухом смикнув доньку за руку, змушуючи її замовкнути і відійти назад, а сам продовжував розпливатися у скриню перед хлопчиком.
Су Ло тим часом з нескінченою іронією спостерігала за метаніями Гуіаньян. Вона негремно сказала:
- Що, тепер тобі стало по-справжньому страшно?
У серці Гу Синян лютувала полум’я, а Су Ло почувши ці слова, вона повністю зірвалася. Вона задраїла підборіддя і змірила Су Ло презирливим поглядом та викрикнула:
— Кому страшно? Мені? Та з чого б це! Я навмисно хотіла його розчавити, і що з того? Що ти мені зробиш? Я... м-м-х!
Гу Синьян не встиг домовитись - її батько в мить ока підскочив до неї і намертво затиснув їй рот своєю широкою рукою!
У цей момент Гу Фехен відчував, що його душа ледве не відлетіла в світ інший жах!
- А ну закрий свій рот! - Прошипів він, утримуючи її і відчайдушно роблячи їй знаки очима.
«Дура! Це єдиний спадкоємець управліня Йорку! Ти тільки що зізналася в свідомому замаху на його життя! Якщо хочеш здохнути - підсихай сама, не смій тягнути за собою свого батька!"
— М-м- м! М-м- м! — Гу Сін’ян ледве виходила з важкої тяги батька. Будучи розпещеною над усякою мірою, вона зовсім не звикла ставитися до обставин або стежити за чиїмось настрійом. У її серці закипіла ще більша образа!
— Папа! Я кажу правду! Ти третя за величиною фігура в Майєр, хто посміє піти проти твого слова? Чого ти боїшся? Не те, щоб цих двох - я хочу, аби і цей дрібний цуценя теж здох!
Гу Фехен відчував, що у нього ось-ось трапиться серцевий приступ від божевільних промов цієї дівчини!
Він хотів було знову заткнути їй рот, щоб припинити цей нескінченний потік марення, але раптом з жахом виявив, що не може поворухнутися ... Він застиг на місці, наче вкопаний, неначе безжиттєвий колода. Він не міг поворухнути ні пальцем, ні навіть століттям.
Це відкриття змусило Гу Фехана поближити як полотно.
Все, що йому залишалось - продовжувати шкода зашукувати перед Сяо Ньянм:
— Ха-ха-хо... Малюк, сестричка просто жартує так з тобою, не приймай це серйозно, чесне слово, Не бери, ха-ха...
Хлопчик, все так само суворо хмураючись, гнівно витріщився на Гу Фехена:
— Ця сестра навмисно хотіла мене розчавити, а ще вона погрожувала вбити моїх тата і маму! Вона дуже погана людина! А ти допомагаєш їй і захищаєш її - значить, ти дуже-дуже погана людина! Я все-все розповім своєму батькові!