Розділ 3563
Однак на подив усіх мешканців замку, яка закутала замок, почала поволі розсіюватися.
Хоча вона й не зникла повністю, це було чудовим знаком.
Що відбувається?
У серцях людей, які жили в замку, було дуже невпевнено.
Але правду знали тільки двоє: їхній власний молодий пан і палацовий Магічного Куба.
Дівчат-юноша миттєво увірвався на кухню, а палацовий Магічного Куба, широко крокуючи своїми довгими ногами, поспішив слідом.
Диненька-молодій пан один за іншим піднімав кришки з глеків. При цьому він ще і брізгливо кривив губи:
- Що це за нісенітниця? Хіба це взагалі їжа для людей? І навіщо так багато наготовлено? Не боїться, що все зіпсується...
Дворецький Магічного Куба дивився, як їх диваковато-милий молодий пан з цікавістю піднімає кришки і при цьому безперервно бурчить, повний занедбання, і мимовільно похитав головою з гіркою посмішкою.
Молодий пан дійсно такий... любий, як і казала Су.
Диніш-молодий пан помітив, що палацовий Магічного Куба дивиться на нього і посміхається, зрозумів свою поведінку і відразу ж спалахнув від сорому та гніву:
- Чого витріщився? А ще поглянь - виколу тобі очі!
Дворецький Магічний Куба поспішно опустив голову, очі в підлогу, ніс до серця.
Дівчат-молодий пан холодно фикнув, потім знову повернувся до вибудованих уздовж стіни в ральний ряд маринових закусок. Його око промайнуло вдоволення.
У його свідомості з’явилися слова, які Су Ло сказала перед тим, як піти.
Тому дитина-юноша, погрожуючи підборіддям з задумливим виглядом, вимовив:
- Ті люди з острова Юйхуа і острови Демони... Цей молодий пан сказав, що завтра піде і вб'є їх.
По затилку палацового Магічного Куба пробіг холодний вітер!
У ту саму мить крижана ознака поширюється від хребта до спини по всіх меридіанах тіла...
Диненька-юноша нахмурився і пробурмотів собі під ніс:
- Цей молодий пан завжди дотримується слова. Раз сказав - можна не виконати.
Дворецький Магічного Куба до смерті перелякався, його обличчя стало мертвим-бледним, без краплі крові.
Ті кілька десятків тисяч сильних - інші, можливо, не наважилися б їх убити, але палацовий Магічного Куба, який слідував за дитинчам-юношею вже сто шістдесят 000 років, прекрасно знав характер свого молодого пана.
У цього молодого пана, коли він впертий, навіть головний бог був безсилим. Якщо він скаже, що вб'є, то це означатиме вбивство.
Що ж робити... Тепер все зникло, а дівчина Су як на зло пішла.
У цей момент дитина-молодій пан Сюань вже закінчив роздумувати. Він недбало махав рукою і байдуже сказав:
- Гаразд, з тими людськими іграшками я вже награвся. Дивитися на них огидно. Зателефонуй їм, щоб вони негайно відібралися від цього молодого пана!
Дворецький Магічний Куба в ту ж мить: « А!! »
Що таке перехід від пекла до раю? Саме це зараз і пережив палацовий Магічного Куба!
Раніше він уже думав, що всіх сильних з континенту Сюань молодий пан накаже вбити, але в наступну мить юний господар не тільки не став їх вбивати, а навіть вирішив усіх звільнити?
Побачення палацового Магічного Куба зісковзнув по мариновим закускам у кутку біля стіни, і в його очах промайнуло розуміння.
У цей момент в його серці було дуже важко.
Коли він від самого початку просив Су Ло врятувати всіх, насправді він хапався за скалку в розпачі. Хоча він говорив красиво і аналізував все по підлозі, насправді у нього не було жодної впевненості, адже Су й сама була в скрутному становищі...
Що він тоді сказав? Здається, що якщо дівчина Су просто попросить молодого пана відпустити цих людей, той може і відпустить... Точних слів палаці Магічного Куба вже не пам'ятав, але сенс був саме таким.
Хто б міг подумати, що представлена тоді випадково фраза... Як же чудово це здійсниться!
Розділ 3564
- Добре-добре, цей нікчемний завтра ж... Ні-ні, цей нікчемний зараз же відправиться! - Щітки дворикого Магічного Куба смердилися від хвилювання.
— Вернись! — рявк чудаковато-милий юнак.
Фігура дворикового Магічного Кубу миттєво застигла, він ледь не заплакав... Невже молодий пан знову передумав?
Чудаковато-милий молодий пан і не підозрював про внутрішні терзаніях палацкого. Він недбало махав рукою, наче між справою:
- Скажи їм, що їхня свобода... це... Це та жорстока жінка випитала. Швидше, швидше!
Дворецький Магічний Куба поспішно кивнув, а в наступний момент його фігура вже відійшла далеко, боячись, що молодий пан знову її поверне - серце не витримає таких різких зльотів і падінь.
Поки палаций летів, він думав: в душі називає її жорстокою жінкою, але все одно приписує заслугу їй. Їх молодий пан... теж подорослішав.
Дворецкий Магічного Куба чекав цього дня цілих сто шістдесят тисяч років!
Тому він швидко і невідкладно вирубував усі проблеми з плечей, а швидкість була неймовірною!
Але коли палацовий Магічного Куба прибув, Су Ло і Наньгун Льоуні вже пішли.
Су Ло і Наньгун Льоуні сіли на металевий льотальний корабель, розрізали повітря й швидко зникли в безкрайному небі.
- Куди ми підемо далі? — запитала Су Ло у Нангун Люня.
Наньгун Луюні стояв біля корабля, заклавши руки за спину. Лучники заходу сонця витягали його силует довгою-довгою тінню.
Він повернув голову. М'яке зустрічне світло падало йому за спину, просвітлюючи це прекрасне до неможливості обличчя, роблячи його ще більш незрівнянним і унікальним.
У цей момент він був ніби поточний світло і таючий сніг, ясний вітер і чистий місяць - у ньому відчувалася неймовірна елегантність, витонченість і велич.
Наньгун Льоунь подивився на Су Ло м'яким, теплішим поглядом. Його білі, наче нефрит, пальці ніжно погладили її прекрасне обличчя:
- Де Ло-Ятоу захоче, туди і підемо.
Су Ло тихенько притиснулася до його грудей, слухаючи просте, сильне б'є серце, охоплюючи тепло його тіла і знайомий запах.
За ці двісті років вони, хоча й не розлучалися по-справжньому, більшість часу проводили в залюдненьому прагненні стати сильнішим. Справжні спокійних днів, проведених разом, можна було порахувати по пальцях.
Су Ло обхопила його струнку, але сильну талію, підняла голову і побачила спокійного й впевненого обличчя — такого ж благородного і вишуканого.
Атмосфера в цей момент була надзвичайно чудовою.
Су Ло схилила голову набік, подумала і сказала:
- Місто, що на небі вогнем недалеко звідси. Може, повернемося ненадовго до міста Небесного вогню? Ті, хто ходив з нами на зібрання, загинули під час вибуху металевого корабля графа Карла. Напевно, всі вважають, що ми теж мертві. Тому я хочу повернутися і подивитися.
Наньгун Льоуні спокійно дивився на віддалене небо, його очі злегка прищурилися і в глибині проминув швидкий блиск - так швидко, що Су Ло не встигла його уловити.
— Добре, — відповів Нанґун Люнь.
Металевий корабель вилетів з малого світу Сюаньу і попрямував до міста Небесного вогню.
Пройшло вже сто років, але місто Небесне Огня мало не змінилося.
Коли Су Ло сказала про це Наньгун Лююню, той стояв на високому кораблі, дивлячись вперед, раптом повернувся і посміхнувся їй:
- Інші, можливо не змінилися, але наша вілла зазнала деяких змін.
Су Ло нерозумно подивилася на Нангун Люня.
Наньгун Льоуні тільки дивився на неї з посмішкою в очах і пропонував здогадатися сама.
Су Ло схилила голову набік, напружено думаючи.
Насправді Су Ло не треба було здогадатися, бо невдовзі вони опинилися в небі над віллою.