Розділ 3561
Поки дивако-милий хлопець перебував у замішанні та тривозі, Су Ло підійшла до нього і зупинилася, пильно дивлячись на нього.
Побачивши Су Ло, диваковато-милий юнак холодно фиркнув і роздратовано кинув:
— Хіба ти не мріяла якомога швидше забратися звідси? То чого ж не йдеш? Якщо не підеш зараз, я зроблю так, що ти ніколи більше не зможеш піти!
Су Ло дивилася на хлопця, який намагався здаватися лютим, але в глибині душі був слабкий і ніжно посміхнулася:
— Старша сестра хоче попросити у тебе одну іграшку, добре?
— Нет! - Чудовато-милий юнак негайно відмовив!
Тепер у нього був дуже поганий настрій!
Су Ло дивилась на запального юнака, не звертаючи уваги на його погану поведінку і всміхаючись продовжувала:
— Ті люди з острова Юйхуа і острови Демони для тебе є лише однією із багатьох іграшок. Чому б тобі не відпустити їх назад?
- Ні за що! - Розлючений юнак!
— Правда не відпустишь? - Чутно-милий юнак кипів від люті, а Су Ло залишалася спокійною і невтомливою. З цього було видно, що гнів хлопця для неї - не більше ніж простий дощ.
— Абсолютно не відпущу! Я зараз же піду і вб'ю їх! - У люті випалив диваковато-милий хлопець.
— Эй-эй-ей. — Су Ло швидко схопила за руку дитинча-юношу, який вже збирався йти, і подразнювала очі. - Куди ти так поспішаєш? Сьогодні вже стемніє, вб'єш їх завтра.
Дворецький Магічний Куба від цих слів Су Ло відчув, як у нього душа йде в п'ятки.
Ця дівчина Су дійсно не боїться шокувати людей своїми словами... Як же вона може так говорити...
У цей момент диваковато-милий юнак кинув на Су Ло лютий погляд. Ця жорстока жінка! Життя людей з острова Юйхуа для неї не має значення, її зовсім не залякати, яка прикрість!
— Тоді я дійсно йду. Їж добре, не вештайся більше, гаразд? — Су Ло помахала диваковато-милоному юнаком на прощання, змахнула рукавом і пішла.
Так просто пішла?
Вона справді так просто пішла?
Чудаковато-милий хлопець дивився, як Су Ло, тримаючи Нангуня за руку, без найменшого жалю покидає його, і від люті його обличчя миттєво побіліло!
Він стояв на місці, не знаючи, скільки часу пройшло.
На небі поступово почав намальовувати дощ — рідкісні, маленькі краплі, що сіють і розлітаються по плечах диваковато-милоного хлопця.
Хоча хлопець був дивако-милим, його обличчя було неймовірно красивим і уточне - це всього лише незначна частина вступаючи Наньгун Люню.
Він закинув голову під кутом у 40 п'ять градусів, дивлячись в небо - сумний, самотній, повний туги і самозречення...
Це був малий світ диваковато-милого хлопця.
З моменту його створення тут ніколи не йшов дощ.
Тому що настрій хлопця керував рухом громів, дощів і роси у малому світі.
Хлопець ніколи не сумував, тому в малому світі ніколи на дощ не йшов.
Як і тоді, коли він замкнув Нанґун Люуня в Мережі золотих громових ниток - там гримів грім, але дощ не йшов.
Дворецький Магічного Куба дивився на те, як на обличчі його молодого пана з'явилося меланхолійне і сумний вираз, і був просто в жахі ...
Це... це все ще його молодий пан, який зазвичай скакав як дикий бик?
Ніколи раніше такого не траплялося, і палацовий Магічного Куба не знав, що робити.
У цей момент, в легкому вітерці і дрібному дощку, хлопець розпрямив спину і гордо пішов.
Його відірвана спина була сповнена такою гордістю.
Дворецький Магічного Куба озирнувся на вже зниклих Су Ло і Наньгун Ліюня, глибоко зітхнув і врешті поспішив слідом за юнаками...
Побачивши, як юнак зайшов у своє тренове приміщення, на обличчі палацового Куба з’явився складний вираз.
Дівчина Су так просто пішла...
Вона дійсно ось так просто пішла...
Хоча вона висунула таку вимогу молодому панові, але в тій ситуації було зрозуміло, що молодий господар ні за що не погодиться... Не можна сказати, що вона була помилялася, але все одно здавалося, ніби в цій справі щось не так.
Розділ 3562
Сьогоднішні події видавалися занадто простими... дуже просто. За ідеєю, з мудрістю дівчини Су все мало розвиватися зовсім не так. Як ні думай, все одно незрозуміло.
Молодий пан був в меланхолії, і він теж був у механолії.
Дворецький Магічного Куба з заклопотаний обличчям провів руками по обличчю, потім зібрався з духом, зайшов на кухню і спробував приготувати молодому панові вечерю.
Після шести місяців бою молодий пан, мабуть, зголоднів.
Але без дівчини Су звичайна кухарка приготує щось таке, що молодий пан погодиться їсти? Дворецький Магічний Куба зовсім не був в цьому впевнений.
У цей момент його погляд ковзнув по кухні.
Ого!
Очі палацового Магічного Куба спалахнули.
Він помітив, що біля стіни в кутку кухні з’явився ряд великих глиняних глеків. Кожен глек був німенький, заввишки з людину, а в обхваті його могли обійняти лише п’ять чоловік.
Дворецький Магічний Куба перерахував - їх було сто штук. Що всередині цих глеків? Як він про це не знав?
Дворецький Магічний Куба підійшов і машинально відкрив перший глек. У ту ж мить йому вдарив знайомий густий аромат духовної енергії!
Це... це...
Засолена гостро-кисла пекінська капуста?
Дворецький Магічний Куба відкрив другий глек.
Засолені гостро-кислі смужки маленьких огірків.
Третій глек.
Засолена гостро-кислая квасоля.
Четвертий глек.
П'ятий глечик...
...Тто перший глек!
Усередині були тільки продукти, які могли довго зберігатися. Очевидно, все це було приготовано руками дівчини Су, і приготовлене заздалегідь, дуже давно!
Дворецький Магічного Куба дивився на довгий ряд глеків, і його очі почервонів від хвилювання, м'язи на щоках дригалися, він був настільки засуджений, що ледве стримував сліз.
Він же говорив! Дівчина Су надзвичайно розумна, все прораховує наперьод, це не могло бути таким простим - і правда, і справді!
Набудова палацового Магічного Куба зараз була такою, ніби після кількох місяців скитань по морю він раптово побачив землю — радісне і збудливе.
Він глибоко вдихнув, ще раз надихнувся, надихнув цілих десять разів. Зазвичай спокійний і об'єктивний палацовий Магічного Куба нарешті подав хвилювання в грудях і поспішно покликав кухарок:
- Швидко готуйте рис, швидше приготуйте!
Незабаром палац Магічного Куба приніс своєму синові-молодому пану білий рис і чотири тарілочки з маленькими мариновими овочами.
- Пішов геть! - Як тільки діти-молодий пан побачив, що дворецький Магічного Куба несе їжу, це відразу зачепило його чутливі нерви, і він люто закричав!
Дворецький Магічний Куба з підносом відступив на крок вправо, відходячи від острої гніву, і поспішно сказав:
— Молодий пан, ці овочі все приготовлені дівчиною Су. Якщо їх розбити, буде дуже шкода!
- Ти зовсім обнаглів, так? Ти смієшся дивитися мені в очі і брехати, до цих пір сміяєш обманювати свого молодого пана? - Дитина-молодій пан простяг руку, схопив дворецького Магічного Куба і підвів його, його обличчя спотворилося від люті, а в очах півхал алей колір.
Дворецький Магічний Куба поспішно пояснив:
— Правда! Хоча дівчина Су пішла, але в серці вона все ще думає про вас. На кухні залишилося дуже-дуже багато маленьких закусок - вистачить вам їсти на сто років!
Подивившись дивако-милого молодого пана, він зіскочив по палацу Магічного Куба.
Дворецький Магічний Куба швидко вказав на піднос, який все ще спокійно тримав в руках.
Чудаковато-милий молодий пан схопив одну мариновану полоску огірка, відкусил шматочок - і відразу ж кинув палацового Магічного Куба і намагався голову кинути на кухню.
Раніше весь замок огортав похмурий атмосферний гнів.
Всі люди в замку боялися навіть дихати, у них було тривожне серце - вони боялись, що після спалаху люті їхній молодий пан зірється і всіх без розбору закінчить своєю лютістю.