Глава 3551
Люди з острова Юйхуа, хоча в очах маленького тирана і вважалися маленькими іграшками, але якщо випустити їх назовні, то на континенті Сюаньу кожен із них був би могутнім володарем свого боку. Якщо їх усіх вбити, то це буде занадто серйозним гріхом.
Серце Су Ло тремтіло, але на обличчі вона лише холодно посміхнулася:
— Тобі байдуже до їхнього життя і смерті, з чого мені про них турбуватися? Хлопче, ти випадково не надто наївний?
Наївний молодий хлопчик і справді повірив словам Су Ло... Він швидко поспішав, широко розкрив очі і не знав, як їй відповісти.
Су Ло презирливо фиркала:
- Звичайно, у тебе повно способів змусити мене готувати. Але в такому разі у мене буде поганий настрій. А якщо настрій поганий, то й їжа вийде так собі. Якщо їжа вийде так собі, то вона не буде смачною...
Молоде дитинча люто втупилося на Су Ло! Він чудово розумів, що ця маленька кухарка зараз відверто йому загрожує! Наково і безпорядно загрожує!
Молода дитина тхнула в неї пальцем:
— Ты... Добре! Забирайся звідси!
Цей молодий пан більше не буде терпіти таке приниження!
Су Ло кивнула:
— То ввечері не треба готувати вечерю?
- Геть, геть! — Дурний молодий хлопчик нарешті розлютився. Він підняв ногу, збираючись пнути Су Ло, але боявся, що дійсно її покалічить. В результаті від душі стрибнув ... і жертвою став нещасний спостерігач за всім цим Управителем Магічного куба ...
Управителя Магічним кубом відштовхнуло в сторону...
Однак цей керівник, який був відомим, мабуть, мав великий досвід. Він спритно вибіг прямого удару в вразливі місця, тільки злегка зачепив землю боком, приземлився, відступив на сім кроків назад, відновив рівновагу і шанобливо схилився молодому дитинчати.
Весь цей набір рухів він виконав надзвичайно плавно, наче вода, що тече по руслу...
Су Ло: «...»
Управитель Магічного куба забрав Су Ло геть.
По дорозі Су Ло висловила своє щире захоплення управителем.
Управитель подивився на неї задумливим поглядом і, нарешті, повільно вимовив:
- Якщо вже говорити про те, кого я по-справжньому поважаю, то це саме ви, пані Су.
— О? — Су Ло злегка подняла брови.
Управитель вказав на подвір'я зовні, де охоронці то й справа приносили одне за іншим бездушні тіла, і сказав Су Ло:
— Характер молодого пана, якщо чесно, не дуже хороший.
— Він дуже-дуже поганий, - підхопила Су Ло.
Управитель кивнув:
— Характер у молодого пана дійсно вкрай огидною. Якщо йому хоч трохи не сподобатися - і він починає кричати. А його рів для інших обертається справжньою катастрофою, здатною перевернути небо і землю.
— Угу, - Су Ло подивилася на безперервні обпалені тіла людей, які втратили свідомість і кивнула.
— Але скажіть пані Су, як ви оцінюєте свою силу в порівнянні з цими людьми? — Управитель звернув увагу на недалеку садівника, що сиділа без свідомості. — Цей садівник є шостою зіркою рівня Хуаньхуа.
Су Ло: "..." Треба ж, а вона-то лише п'ята зірка рівня Хуаньхуа ... З нею нічого не сталося, а цей садівник постраждав?
Управитель Магічного куба пильно і глибоко подивився на Су Ло, в його очах мигнула спеціальне значення:
- Саме так. Садівник на шостій зірці Хуаньхуа постраждав, а ви, пані Су, будучи перед молодим паном і маючи лише п’яту зірку, залишилися цілком неушкодженими. Це і є особливе ставлення. Виявляється, наш молодий пан також здатний по-особленому ставитися до однієї людини.
Це ще нічого не доводить, - спокійно похитала головою Су Ло.
Управитель тихо посміхнувся і зітхнув:
— Якщо ви навіть не вважаєте це особливим зв'язком, то скажіть, за ці два місяці ви хоч раз бачили, щоб хтось насміився кричати на молодого пана у відповідь?
Су Ло похитала головою. Не те що кричати, навіть тримати погляд цього дурного юнака вже було виявом великої сміливості. Майже всі в його присутності тремтіли від страху і благоговійного жаху.
Розділ 3552
- А щоб вдарити молодого пана? І саме по голові? - Користі губ Управителя трохи дёрнули. Він дивився на Су Ло з німим подивом.
У той момент він дійсно мало не заплакав від жаху... Такий запальний і нерозумний маленький тиран, а Су Ло взяла й вдарила його без найменшого коливань. У цієї дівчини просто залізні нерви!
— Чи не за молодого пана поступається Управитель Магічного куба? — Су Ло з напівусмібкою пильно дивилася на нього.
Управитель похитав головою. Він серйозно дивився на Су Ло, і від цього погляду у неї по спині пробігли мурашки.
Не встигла Су Ло нічого запитати, як Управитель раптом низько і шанобливо вклонився їй.
Су Ло здригнулася від здивування:
- Управитель Магічного куба, що ви робите?
— Будь ласка, пані Су, врятуйте моє життя, рятуйте всіх мешканців острова Юйхуа, спасіть весь континент Сюаньу! — Управитель щиро і благаючи дивився на Су Ло. У його очах на мить промайнула біль.
— Спасите ваше життя? Врятуйте острів Юйхуа? Весь континент Сюаньу? Навіщо таке казати? — Су Ло прищурілася і спокійно дивилася на Управителя.
Управитель зітхнув, і вернув ся погляд його в далечині; а голос сповнився гіркотою:
- Пані Су, знаєте скільки часу минуло з тих пір, як перші люди з острова Юйхуа викрали?
— Скільки?
- Сто шістдесят тисяч років... Сто шістдесят тисяч років! - В очах Управителя промайнув криваво-червоний відблиск.
— То ви були в тій першій партії викрадених? — запитала Су Ло.
Управитель глибоко зітхнув:
— Да, я был в тій першій партії. Тоді нас викрали тисячу чоловік. До сьогодні лишився тільки я і той старий чорний Орел.
- Пан Чорний Орел? Вчитель Вей Чжунтя? Він тут вже так давно, чому я його ніколи не бачила? — З цікавістю запитала Су Ло.
— Лежить напівмертвий, — відповів Управитель. — Старик Чорний Орел весь цей час намагався розірвати простір і втекти з малого світу молодого пана. За сто шістдесят тисяч років він намагався бігти шістнадцять тисяч разів. Кожного разу він повертався весь в ранах, важко поранений, на межі смерті... Ех.
Су Ло не могла стриматися від неймовірної витривалості пана Чорного Орла.
Шістнадцять тисяч спроб... Це було далеко не те, на що здатна звичайна сила волі.
Управитель випростався:
- І справа не тільки в Чорному Орлі. Хто захоче залишатися замкненим у цьому закритому світі? Хто не мріє про свободу? Але перед обличчям єдиного дитинчати крові Великого Бога Сюаньу всі сподівання і надії перетворилися в розпач. Але тепер... Я побачив надію!
— О? « Коли Су Ло побачила, як на початку свого життя він підбурив мене до дій, то раптом відчула недобрі передчуття.
— Ця надія — ви! — Управитель, який був дуже спокійний і неупереджений у цьому випадку, не міг приховати свого хвилювання. Він пильно дивився на Су Ло і спонукано продовжував:
- У вас багато переваг. По-перше, молодий пан ставиться до вас абсолютно по-особленому, його терпіння до тебе безмежно. По-друге, коли пан Нанґун повністю відновить сили, його могутність буде величезна. По-третє, сама пані Су неймовірно розумна і чудово вміє оцінювати ситуацію...
Су Ло з напівусмішкою дивилася на Управителя:
- Навіть якщо відступити на десять тисяч кроків і припустити, що все, про що ви сказали, правда, і я дійсно зможу допомогти вам покинути Малий світ Сюаньу... то з якої стати мені це робити?
Основне питання, яке хотіла поставити Су Ло, звучало так: "Яким чином це вигідне для неї?"
На даний момент ймовірність успіху здавалася менш ніж одного відсотка. З якої стативи вона повинна ризикувати? І з якого погляду варто ризикувати заради Управителя Магічного куба? Їхні стосунки ще не були настільки близькими.