Розділ 3487
— Сперечаємося так спорим! Якщо всередині дійсно будуть сині кристали, то... Тоді ти навпаки станеш моєю рабинею! — Е Шен'ян холодно фиркнув.
— Без проблем. Договорились, — Су Ло байдуже кивнула.
Побачивши її таку впевненість і спокійну, Е Шен'ян раптом відчув легкий стан невпевненості в глибині душі.
Невже... Чи справді там завалилися замерзлі кристали?
— Гей, а де твій маленький духовний улюбленець? — Е Шен’ян раптом помітив, що маленький звірок Су Ло пропав.
— Дивіться, — вказала Су Ло на маленький отвір у стіні.
І справді, у цей момент з діри висунулася маленька головка.
Су Ло посміхнулася Е Шен'яну. Її усмішка була яскравою і сяючою, наче сонячне світло.
— Хе, тільки що про нього говорили - і ось він уже виліз. Дивись, який брудний. Гей, а що це у нього в лапках? — Е Шен’ян підійшов ближче, подивився - і відразу ж остолбенл. — Небо! Це ж... це хіба не...
Е Шен'ян різко повернув голову і нерозумно втупився на Су Ло.
Су Ло серйозно кивнула йому у відповідь.
Маленький Божевільний Дракон передав синій кристал в руки Су Ло, потім обернувся, з підозрою подивився на Е Шен'яна і знову юркнув у маленький отвір.
— Другой...
— Третій...
— Десятий...
- П'ятидесятий...
Врешті-решт навіть маленький чорний кіт не всидів на місці і приєднався до Малого Божевільного Дракона, допомагаючи виносити сині кристали.
— Небеса... це... це... це... — Е Шен’ян вдивлявся, що тремтів пальцем на темний отвір у стіні, і його очі плювали справжній жах.
Как... Як це можливо?
Це ж явно покинутий рудник, який колись ретельно обшарували багато сил і сильних експертів. А ці два маленькі, розміром з долоню, духовні створіння просто беруть і виносять кристал за кришталь?
Сині кристали, які виносили маленький божественний Дракон і малий чорний кіт поступово скаплювалися на землі. Купа росла і зростала, аж поки не досягла більше тисячі штук.
— А-а-А! Це неможливо! У мене точно з очима щось не так! — Е Шен’ян був у розпачі і мало не плакав.
— Не забудь, що ти винен мені сто мільйонів синіх кристалів.
Е Шен’ян був готовий плакати.
Яка ж жахлива удача! Сто мільйонів синіх кристалів... Він же тільки що посперечив з Су Ло саме на сто мільйонів ... А зазвичай він потребував тисячі років, щоб побути лише один...
- Я не зможу повернути... — Е Шен’ян тягнув палаючу міну, а голос тремтів. Раніше він був абсолютно впевнений, що Су Ло не зможе тут нічого знайти.
— Не зможеш повернути - відпрацюєш важко, - роздратовано сказала Су Ло.
— Відпрацювати працю? А твої малята хіба не чудово справляються?
— Їх недостатньо, — відвела Су Ло на порожній простір у тисячі метрів.
— А? — Е Шен'ян хотів ще щось запитати, але Су Ло лише спокійно подивилася на нього.
- Гаразд, копати так. Подивимося, що у тебе там вийде - Е Шен'ян все ще не міг заспокоїтися від нахлинулих емоцій.
Все-таки раптово задалежувати сто мільйонів синіх кристалів... У цьому житті йому вже не поплатитися. Якщо так, то можна і махнути рукою — що Су Ло скаже, тоді й робитиме.
Е Шен’ян продовжував наполегливо копати вниз: 10 метрів, сто футів, тисяча метрових...
— Не можу копати, сині кристали не можуть залегати так глибоко. Ти ж знаєш, сині кристали зазвичай знаходяться в поверхневих породах... — Е Шен’ян намагався переконати Су Ло, але вона відповіла йому лише одним холодним словом: « Копай ».
— Но... це ж неефективна робота! Ти просто спеціально мене мучить, так? — Е Шен'ян продовжив бурчати.
Су Ло схрестила руки на грудях і посміхнулася кутком губ:
— Так, саме тебе мучу. І що?
Розділ 3488
— Ладно-ладно, мучити так мучити. Зрештою, я тепер на все життя твій раб - Є Шен'ян роздратовано фиркнув, після чого взяв спеціальний інструмент острова Юйхуа — саперну лопату - і з неймовірною стійкістю продовжував копати.
Він вже казав, що на такій глибині нічого бути не може. Чому ця жінка така вперта? Спочатку здавалося, що він милий, а характер був такий свавільний. Подивіться тільки, вже п'ять тисяч метрів!
Є Шен'ян дуже хотів здатися, але варто було йому підняти голову і зустрітися поглядом з цими чорними, холодними очима Су Ло...
Копаю, копіюю, копаю...
Зрештою Є Шен'ян вимучився так, що все тіло покрилося гарячим потім. Руки від довгого роботи спочатку заніміли, а потім він взагалі перестав їх відчувати, ніби вони йому більше не належали.
"Дон- --"
Чистий, яскравий звук удару рознісся у тиші покинутого рудника.
Щось є!
Е Шен'ян, який вже повністю виснажився від важкої праці, раптом різко встрелився:
- Що це?
— Копай далі, і дізнаєшся, — спокійно посміхнулася Су Ло.
Побачивши її упевнену посмішку, Е Шен'ян раптом відчув легке підозру:
— Чи це дійсно синя кристалічна порода?
Не чекаючи на відповідь, він сам запекло продовжував копати.
Кхек-кхеку.
Пот личём.
Але невдовзі перед Е Шен’єном відкрилася довга кристалічна жила.
— Небеса-- Це синя кристалічна жила! — Не просто сині кристали, а ціла жила!
Сині кристалічні самородки вважалися поштучними, але синя кришталева жила... Ця жила у формі дракона, тут напевно десятки мільйонів... Ні, більше ста мільйонів?
Е Шен’ян застиг на місці, наче кам'яне вивалення, повністю приголомшений.
Су Ло подразнювала очі:
- Коли побачив, що це жила, то чого стоїш? Швидше добувай, поки ніхто не прийшов і не відібрав!
— Ох, да-да! Копати, потрібно швидко копати! — Е Шен’ян нарешті вийшов з ступора, але відразу підозріло подивився на Су Ло.
Чому вона залишається такою спокійною? Це ж ціла синя кристалічна жила! Він, Е Шен’ян, за тисячу років ледь знаходив одну штуку і тут жила!
У цей момент Су Ло і Наньгун Льоуні теж не сиділи без справи. Вони спустилися вниз і почали активно видобувати сині кристалічні самородки.
Наньгун Левюнґ, маленький божественний Дракон і малий чорний кіт добували, а Су Ло відповідала за складання в простір.
Як і казала Су Ло, вона теж хвилювалася, що хтось випадково забереться та виявить цю квартиру, яка могла спричинити непотрібні проблеми. Адже ця сила її і Наньгун Льов'я на острові Юйхуа ще не була на вершині.
Сто штук.
Тисяча штук.
Десять тисяч штук.
Мільйон штук.
Десять мільйонів штук.
Сто мільйонів штук...
Вони вже досягли чотирьох п'ятих усієї жили, і до цього моменту в них було рівно сто мільйонів синіх кристалічних самородків.
Е Шен’ян був настільки схвильований, що руки і ноги в нього повністю оніміли.
Хоча Су Ло і Наньгун Левюні були дуже втомлені, але вони явно задовольнялися.
— З цими синіми кристалами наша швидкість культивації різко зросте, — Су Ло і далі складаю самородки, усміхнулася Наньгун Люню.
Наньгун Ляуні кивнув, але раптом його обличчя злегка похололо:
- Хтось наближається. Почекай мене.
З цими словами фігура Наньгун Левюня мілина і миттєво зникла.
Але він швидко повернувся.
Коли він повернувся, в кожній руці він ніс по людині. Ці двоє — одного високого і худого, іншого низького й товстого — Су Ло не знала, але...
— Ого, ці двоє з клану Лей. Один з них — заступник голови залу, другий — голова залу. У них дуже приваблива сила, — очі Е Шен’яна яскраво близнули, коли він подивився на двох байдужих людей, кинутих у кут.