Розділ 3485
Звичайно, Шен’ян не повірив.
Однак тепер він вважав себе слугою Су Ло і Наньгун Левуня, а накази господарів не обговорюються.
Крім того, за цей місяць він уже зрозумів: пара — талановитий хлопець і прекрасна дівчина. Хоча їхня теперішня сила досі не на самому верху, її талант та потенціал неймовірні! Адже їм обом усього... Лише трохи більше ста років!
Раз Су Ло наполягала, Е Шен’ян не став заперечувати і відразу привів їх у напрямку рудників.
Місцеві копальні дуже відрізнялися від тих, що були на острові Демонів.
Тут люди могли переступатися в усамітнення на сотні років і не виходити, повністю занурившись у культивацію.
Рудники були розташовані в безмежному гірському ланцюгу.
Вхід був величним і грандіозним, з ідеально гладкими обрізками, наче колись хтось одним ударом меча розрубав цілу гірський ланцюг навпіл.
У даний момент всі троє стояли посеред гірського хребта.
Зліва були одні двері, праворуч - інша.
— Обидві сторони ведуть у копальні? — недбало запитала Су Ло.
Її погляд ковзав по краях. Вона помітила, що людей у цій частині копалень дуже мало — зовсім не порівняти з багатолюдністю острова демонів.
Е Шен'ян кивнув:
— Так, обидві сторони ведуть до копальні, але ми можемо ввійти тільки через ці двері.
Він недбало вказав на ліву сторону.
Очі Су Ло злегка присяяли:
- Тобто, ймовірність знайти сині кристали тут дуже низька?
Її очі яскраво сяяли:
- Саме так! Дівчина дійсно дуже розумна. Праві двері повністю захоплено десятьма головними командами десяти великих сил. Нам, вільним людям, туди взагалі не потрапити.
— А вільних людей багато? — Су Ло, йдучи за Е Шен’яном через ліві двері, озирнулася на щільно закриті правими дверима.
Десять великих сил, десять головних команд... На острові Юйхуа дійсно багато сильних.
Е Шен'ян енергійно кивнув:
- Багато вільних, але за ними ніхто не доглядає, тому що всіх по-справжньому сильних вже забрали в десять великих сил. Раніше існував Союз вільних, але після смерті декількох ватажок він давно розвалився...
Е Шен'ян був справжнім болтуном. Навіть якщо ніхто не підтримував розмову, він міг годинами бурмотіти.
Су Ло слухала його балакучу впівуха, одночасно уважно оглядаючи стіни навколо.
А в цей момент маленький божественний Дракон вже з'явився у неї на руках.
Су Ло поділила увагу на три частини, дві з яких направила на спілкування з дракончиком:
- Відчув сині кристали?
Маленький Божевільний Дракон колись жив у таємній кімнаті з синіми кристалами, тому, якщо вони тут були, він обов'язково б їх вчув.
Маленький Божевільний Дракон зосереджено нахмуріл мордочку і серйозно похитав головою.
Е Шен'ян ткнув Су Ло:
- Чого ти озираєшся? Що шукаєш?
— Сині кристали, — чесно відповіла Су Ло.
— Ха-ха-Ха-хо! — Е Шан’ян розсміявся так, ніби почув неймовірно смішний жарт і схопився за живіт. можна не жартувати з таким серйозним видом? Я ж зараз помру з сміху.
— Шутить? Помирати з сміхом? — Су Ло подивилася на нього своїми красивими, сповненими подиву і невинності очима, потім відвернулася. Голос її залишався гладким, без найменших коливань. — Я не шучу.
Побачивши, що вона говорить серйозно, Е Шен'ян виташував очі:
- Ти серйозно?
— Хіба може бути інакше? — Су Ло подразнювала очі. - Ми прийшли в копальню саме заради синіх кристалів.
Зелені кристалічні самородки вже майже не приносили користі для культивації їй та Наньгун Левюні.
Тому вона повинна була знайти сині кристали, бажано у великих кількостях, щоб швидко підвищити їхню силу. Інакше життя на острові Юйхуа точно не буде легким.
Розділ 3486
— Но... — Е Шен’ян відчув, що друг повинен пояснити Су Ло реальність. — Але знайти сині кристали дуже незначна ймовірність. Якщо ти занадто впевнена, то сильно розчаруєшся. Тому краще роби як я. Я ніколи не думаю, що зможу знайти синій кристал і коли чудо все-таки трапляється, я ...
Не встиг Е Шен’ян договорити, як Су Ло одним стрибком рушила вперед.
Наньгун Люні рухався поруч з нею. Невдовзі вони перетворилися на маленьку точку горизонту.
Агов! Ти чого? Навіть якщо я сказав щось не те, не потрібно ж так тікати! Гей, почекайте мене... — Е Шен’ян кричав і втік слідом з усіх сил.
Су Ло і Наньгун Люні не знали, скільки.
Коли Є Шен’ян нарешті наздогнав їх, він побачив, що ця сліпучо красива пара стоїть обличчям до стіни. Очі Су Ло яскраво сяяли.
Е Шен'ян підвівся, важко дихаючи і роздратовано злодійча:
- Чого ви так швидко побігли? Я ж трохи ноги не зламав, доганяючи вас.
— Копаємо сині кристали, — відповіла Су Ло.
— Копаємо сині кристали? — Е Шен’ян уже майже втратив терпіння. — Моя пані, я ж тобі вже сто разів казав: сині кристали не з'являються просто тому, що ти цього хочеш! Вони дуже рідкісні. Без неймовірної удачі і долі ти їх взагалі не знайдеш!
Е Шен'ян продовжував бурмотіти, намагаючись переконати Су Ло:
— До того ж подивися, де ми знаходимося. Ти серйозно думаєш знайти тут сині кристали? Ты просто... Я навіть не знаю, як тебе назвати.
- А що з цим місцем? - Су Ло подивилася на нього своїми чистими чорно-білими очима, повні невинності.
Е Шен'ян глибоко зітхнув і вирішив сказати правду:
- Подивися на стіни, вони нерівні з слідами старої розробки, вірно?
— Верно.
- Але тут нікого немає, вірно?
— Верно.
— Саме так! Це покинута копальня! За-бро-шен-ний! Тут точно немає синіх кристалів. Ходімо, я відведу вас в інше місце.
Су Ло просто мовчки дивилася на нього своїми ясними очима. Від цього погляду Е Шен’яну стало не по собі.
- Чого ти так на мене дивишся? — Е Шен’ян схрестив руки на грудях і відступився, захищаючись.
Су Ло похитала головою.
- Чому хитаєш головою? — Е Шен'ян зовсім розгубився від її поведінки.
— Глупак. Тупий. Не можна дурниць.
Е Шен'ян від трьох "глупний" Су Ло повністю знівечив.
Коли він нарешті прийшов до тями і хотів заперечити, Су Ло заговорила першою.
Вона ввела на нерівну стіну і подивилася на Е Шен'яна своїми чистими очима:
— Тут є сині кристали.
— Ха! - Навіть у такого добродушного Е Шен'яна від слів Су Ло почала ригатися щока. Він схрестив руки і гордо відвернувся. — Я не верю!
— Не віриш? Тоді постарайся посперечатися, як невзначай запропонувала Су Ло.
— Сперечаємося? Чи є тут сині кристали? Тоді ти точно програєш, і Шен’ян весело посміхнувся.
— Так, сперечаємось, є тут сині кристали чи ні. На що будемо сперечатися? — Су Ло задумливо потерла підборіддя, її погляд ковзав по обличчю Е Шен'яна. - Якщо тут знайдуться сині кристали, ти будеш винен мені сто мільйонів синіх кристалів.
— Сто мільйонів? — Е Шен'ян взгнув.
— А що? Хіба ти не був абсолютно впевнений, що тут немає синіх кристалів?
- Їх тут і справді немає.
Су Ло усміхнулась:
— То ти боїшся сперечатися?