Розділ 3236
Що ж, врешті-решт, тут відбувається?
Як Су Ло змогла вийти звідти неушкодженою?
Усі присутні були повністю розгублені сумнівами і глибоким непорозумінням.
Юнак у білому приголомшений дивився на Су Ло... Його очі читалися і приємні подив, і шалені емоції та цілий вир різних емоцій.
Оскільки Су Ло змогла звідти вийти, чи це означає, що у них теж є спосіб зайти туди?
Обличчя юнака в білому осяяло нечутливою надією, коли він подивився на Су Ло.
Старий палаций теж не відривав від Су Ло пильного погляду, здавалося, він готовий був прогоріти діру в її обличчі.
— Ты, ты, вы... — Старий палац, який тремтів пальцем на Су Ло, затрясло його тіло від хвилювання. - Як ти змогла вийти звідти? Лише давня пігулка проти отруйних газів здатна протистояти цим міазмам! Невже у тебе є ця давня пігулка проти отруївних газів?
Але ледь вимовивши ці слова, старий палаций відразу ж сам себе спростував:
— Неможливо, це неможливо! Звідки у тебе може бути давня пігулка проти отрутних газів? Це цілком імовірно! Для створення давньої пігулки-протиотруди від отрутних газів потрібно ретельно очистити і змішати сотню різних інгредієнтів, і найменшим з них є Десятитисячерічна Зелена Лоза! Звідки у тебе взятися Десятитисяцькою Зеленою Лозі?
Почувши слова старого палацового, Су Ло лише злегка підняла кутки губ у легкій і ледь виловленій посмішки:
- Стародавня пігулка проти отрутохімії? А вона у мене дійсно є!
- Що? Це абсолютно неможливо! — Дуже мало не взгнув старий палац. - Звідки вона у тебе взятися! Дрюню пігулку проти отрутохімік може створити тільки грандмайстер-алхім, як вона може бути у тебе?
Су Ло відповіла так, ніби вона констатувала очевидний факт:
- Грандтру-алхімік? Хе-хе, так це ж я і є.
— Ха-ха-Ха-га-хо! — Старий палацський, здавалося, почув найсмішнішу жарт у світі. Він схопився за живіт, розгойдуючись взад-вперед від сміху, його тіло тремтіло так, ніби його звела судома.
Су Ло з півулибкою на губах дивилася на старого палацкого, не обтяжуючи себе зайвими поясненнями.
- Ти кажеш, що ти грандмайстер-алхімік? Грандіозно-малхімік? Ха-ха-Ха-хо! — Старому палацом аж полохало від хохота. Він з жалем хапаючи ротом повітря, вказав на Су Ло пальцем, а в його очах плюскалася відверта насмішка. - Думаєш, так легко прорватися до рівня Грандмайстера-алхіміка? Подивися на свій вік! Якщо б ти був неймовірно талановитим, то тобі треба було б принаймні кілька сотень років, щоб хоча б шанс досягти рівня грандмайстера-алхіміка. А ти вже зараз вимовляєшся такими словами? Це просто нестерпно смішно!
У очах Су Ло промельнула іскорка сумнівів.
« Невже в цьому світі духів розвиток алхіміків такий повільний? Невже прорватися до рівня грандмайстера-алхіміка настільки складно?»
Оскільки тепер це питання не було цілком доречним, Су Ло вирішила знайти підхожий випадок для уважного допиту.
Су Ло лише байдуже усміхнулася:
- Не так вже й важливо, грандмайстер-алхімік я чи ні. Важливо те, що я маю на руках давню пігулку проти отрутних газів.
Сказавши це, Су Ло дістала через пазухи білий порцеляновий флакончик.
Білий фарфоровий флакон був розміром не більше мізинця.
Су Ло відкрила дерев’яну корку і висипала на долоню три зелені пілюлі.
У той же мить від зелених пилюку почав виходити насичений, свіжий аромат. Цей чистий запах мав властивість швидко прояснити свідомість.
Стоячи в білому, побачити ці зелені пігулки — наче вовк зголоднілий, він шалено кинувся до Су Ло.
Потрібно розуміти, що раніше, коли він увійшов у каньйон, він занадто довго вдихав міазми, через що його тіло встиг поглинуто деяку кількість токсичного газу. Цей газ спровокував його через давню хворобу, тому реакція організму була такою гострою і болісною.
Коли юнак у Білому кинувся до неї, Су Ло не стала витрачати час на марні слова і просто кинула йому відкритий флакон.
Молодий чоловік у білому одному ковтком проковтнув зелену пігулку. Він зробив це так швидко, що ледве не поперхнувся.
Відразу після того, як зелена пігулка була проковтнула...
Розділ 3237
Незабаром бліде, зовсім обезкровлене обличчя юнака в білому витерпіло помітні зміни.
— Все в порядке, все гаразд! На ранах молодого пана зцілились! - Знервовано закричав хтось у натовпі.
Відразу ж він знову зосередився на білому юнакові.
На мить його обличчя було розгублене, але невдовзі він змінив свій вираз дикого і нестримного захоплення.
Будучи тим, хто все це випробовував на собі, він краще будь-якого іншого знав стан свого тіла, і зараз він міг абсолютно чітко відчувати ті вражаючі зміни, що відбувалися всередині нього.
Спочатку через те, що його тіло вготувало отруйні міазми, це розчавило його старі внутрішні рани, і його організм був вже майже на межі, майже неспроможний виносити цей біль.
Але коли він проковтнув цю зелену пігулку, дану Су Ло, то відчув набагато легший стан свого тіла. Засмучене дихання, тиск у грудях, прискорене серцебиття та інші болісні симптоми — усе це дуже ослабило.
— Це справді давня пігулка проти отрутоїдних газів, - юнак в білому кинув на Су Ло палаючий погляд і впевнено кивнув.
- Це правда давньої пігулки проти отруївних газів? — Старий палацкий всім своїм виглядом виражав глибоке недовір’я.
Раніше він рішуче заперечував слова Су Ло і навіть наговорив багато зневажливих та принижень. А тепер його власний молодий пан особисто визнав, що у цієї дівчини в руках справжня давня пігулка-протиотрута від отруйних газів... Через цього старому палацом було вкрай ніяково, і він не знав, як зберегти обличчя у такій ситуації.
- Ну і що з того, що у тебе є давньої пігулки-протиотруди від отрутних газів? — Зимно посміхнувся старий палаций. — У тебе може бути одна пігулка, чи є дві? Але невже у вас знайдеться цілих п'ятдесят штук?
Адже зараз в їхньому загоні було рівно п'ятдесят чоловік.
У звичайний час вони, звичайно, могли б розділитися і діяти порізно.
Але зараз у них на хвості сиділи переслідувачі. Вони тільки - но відділяли групу, яка залишилася без захисту Наньгун Люнюня, відразу ж буде знищена ворогом — вирізаною підчистою, так що й кісток не знайдеш.
Отже, теперішня ситуація диктувала свої жорсткі умови: загін не повинен розділятися і вони повинні були триматися разом.
— П'ятдесят штук... Давній пігулок проти отруїв? — Су Ло з напівусмішкою подивилася на старого палацового і схилила голову навбок. - Ти думаєш, що у мене не знайдеться п'ятдесят таких пігулок?
Почувши ці слова, старий палац швидко закруглив очі.
« Що? Чи справді вона має п'ятдесят стародавніх пігулок проти отрутних газів? Як таке взагалі можливо!»
Старий палац категорично відмовлявся вірити в це.
Су Ло діяла дуже рішуче.
Вона підняла білий фарфоровий флакончик і з шурхом висипала його вміст собі на долоню.
Незабаром на її долоні з’явилася ціла горка зелених пилюок.
І від кожної з них походив той знайомий, освіжний аромат.
Поза всяким сумнівом, ці пігулки були абсолютно ідентичними тим зеленому пилюлі, якого хвилиною раніше проковтнув юнак у білому.
Іншими словами, всі ці зелені пігулки були справжніми, це були справжні стародавні пилюлі-протиотруди від отруйних газів.
Цей чіткий і незмінний простір для сумнівів жест Су Ло позбавив старого палацового дару промови. Він застиг з відкритим ротом, витаривши очі, абсолютно приголомшений і побитий з пантелику.
Су Ло з сміхом подивилася на старого палацового і, піднявши зап'ястку, запитала:
— Переконався?
Старий палац загальмував, показуючи, що він все чудово роздивлявся.
І тоді Су Ло, виявивши свою підступну натуру, на очах у жадібного спостерігача старого палаци почали по одній складати зелені пілюлі назад в флаккон. Вона прибрала їх все до єдиної, акуратно і не поспішаючи, не залишивши на долоні нічого гладким рахуванням.
Старий палац:
це...
Старий палац і хлопець в білому переглянулися, вони хотіли щось сказати, але слова застрелили у горлі.
— Ты и правда грандом-алхімик? — Старий палаций з ніг до голови обернув Су Ло оцінюючим поглядом. Як не скажеш, вона зовсім не походила на майстра такого рівня.
Потрібно розуміти, що на всіх Континенті Чорної Черепахи грандмайстри-алхіміків можна було порахувати по пальцях! І щоб така жовторота дівчина теж була грандмайстром-алхіміком? Це було неможливо!
Су Ло лише потиснула плечима і розвіяла руками:
— Хочете вірте, хочете - ні.