Глава 2750
Су Ло кивнула:
— А тепер кожен з вас по черзі представиться і назве своє походження.
Су Ло, наче королева, яка об’їжджає свої володіння, оглядала своїх підданих.
- Я з клану Тянь-І...
- Я з клану Лінвей...
- Я з Міра Забуття...
— Я з Глубінного моря потойбічного світу...
Невідомо, чи це була лише ілюзія Су Ло, але всі сто в’язнів на чолах були виграні хімічні елементи, відбувалися з сотні різних рас і світів, жоден з них не повторювався.
Су Ло з тінню сумніву запитала Малого Бай Цзе:
- Зі скількох рас ви наловили полонених?
— Зі ста, — відповів маленький Бай Цзе так, ніби це було звичайною справою.
Це число було дуже легко запам'ятати, тому навіть через кілька сотень років маленький Бай Цзе пам"ятав його чітко.
Су Ло потерла підборіддя.
Її матусі дозволили з'явитися представникам ста рас явно не тільки для того, щоб Су Ло могла зробити комусь послугу. Незабаром у очах Су Ло мілина вигадувала здогадки.
Якщо вірити Малому Бай Цзе, і континент Бі Ло справді лише островом, зовнішній великий світ повинен бути безмежно величезним.
Ці сто рас... Її мати-імператриця не тільки дозволила їй зав'язати добрі стосунки, але й дала можливість більш образно дізнатися про положення раси в зовнішньому світі.
Вжик-вжик-Вужок.
Вони були заточені занадто довго і надто виснажені, щоб боротися прямо зараз, тому Су Ло просто роздала кожному по набору паперу та письмових приналежнь.
— Пишите. Опишіть всі обставини ваших рас, — Су Ло злегка усміхнулась.
Усі користувалися загальною мовою континенту, отже мовний бар'єр не існував.
Ці люди не могли подумати, що щойно вийшовши з в'язниці, їм доведеться писати твори...
Але вони не могли заперечити, коли побачили серйозне обличчя Су Ло. Тому слухняно й з певною образою засідали на землю і почали описувати ситуацію своїх рас.
Включаючи території, сильних світу цього, фракції і сили...
Сто чоловік старанно писали.
Довкола було тихо, чувся лише шорстке перо по папері.
А Су Ло, наче вчитель на екзамені, обходила їх колами за руки.
У цей момент, раптово, з шумом налетіла група людей.
Побачивши Су Ло, всі вони були здивовані.
А коли вони побачили, що Су Ло — одна особа, то не раз дивувалися.
Яо Цзя, Великий командир, Сімома старійшина, команда Сяофена...
Натовпи оточили її.
Су Ло: «...»
У неї почалася чорна смуга? Варто було зустрітися, як всі вороги зібралися в одному місці.
Коли Яо Цзя побачила, що Су Ло сама, її очі відразу сяяли як палюче сонце, а на губах заграла дивна умилка.
Сьомий старійшина був обережним. Нахмурившись, він озирнувся на Су Ло. Подивившись на неї, а потім на ряд виснажених полонених, які сиділи на землі, він хмуріл брови ще сильніше і поринув у глибокі роздуми.
Великий командир не витримав і голосно запитав у Су Ло:
- Де пан Ло Ін?
Кутики губ Су Ло вигнулися в таємничій напівусмібці.
За логікою, коли вона сама стикалася з таким натовпом ворогів, то перебувала в дуже небезпечному становищі і мусила бути у паніці.
Але тепер обличчя Су Ло було безтурботним, усмішка не спускалася з губ, навіть брови не здригнулися.
Вона подарувала їх сяючою посмішкою:
— Ло Ин? Я з самого початку розминуся з ним і поняття не маю, куди він подівся.
Чи зараз Су Ло не нервувала? Звичайно, вона хвилювалася, бо коли противники нападуть на атаку без страху перед смертю, її життя повисне на волосинці.
Однак Су Ло було однією гідністю: чим небезпечнішою є ситуація, тим спокійніше вона ставала.
Глава 2751
Коли неправду приймають за правду, вона стає правдою; коли правда є обманом, то обманює.
Су Ло сказала чисту правду, нехай і з нальотом таємничості, але було очевидно, що противники їй зовсім не вірять.
Ври кому-небудь іншому!
Якщо пан Ло Ін не тут, то хіба ви можете зберігати такий спокій? Та ти б уже давно від страху розумом зворушилася!
Крім того, ти так спокійно заявляєш, що пана Ло Іна немає, спеціально провокуючи нас на атаку, щоб потім у пана Лока був привід розбити всіх. Як же отруйне серце жінки!
Сьомий старійшина з холодною хмизкою сказав:
Ти ще занадто зелена, щоб брехати. Цей старий з'їв більше солі, ніж ти рису, і пройшов по більшій кількості мостів, аніж ти доріг. Не думай, що твоя брехня зможе обдурити цього старого.
Брови Су Ло ледве помітно здригнулися від холоду, але потім вона знову легко посміхнулася:
- Якщо ти не віриш, я нічого не можу з цим вдіяти.
Сьомий старійшина вважав Ло Ін десь поблизу, а Яо Цзя вважала Су Лок блефує. Вони не могли договоритися.
Але це призвело до того, що вони відмовилися від ідеї напасти на Су Ло.
Чим ближче до Спадкоємства, тим обережнішим мусить бути.
Навіть якщо і нападати, нехай це зробить хтось інший.
У той самий час погляди Сімох старійшин та Яо Цзя дивились на полонених у вогняній річці.
Оскільки Су Ло змогла звільнити в’язнів, вони теж можуть це зробити і тоді керувати цими ув’язненими людьми, щоб ті вбивали духовних вартових. Коли вартові переб'ють, вони залишаться лише зачиненими і заберуть окуляри!
Просто блискуча ідея!
І ось натовп рівнувся вперед, готуючись звільнити в’язнів.
Но.
Гей, чому вони не звільнені?
Люди кружляли довкола вогняної річки, пробуючи знову і знов, але ніяк не могла витягнути полонених.
Як же Су Ло звільнила їх?
Для цього їй довелося використовувати зелену рідину з Скіпетра Божествного Нефриту. Сьомий старійшина та інші в’язні намагалися перерубати залізні ланцюги, які сквалювали руки й ноги.
Не можна сказати, що ефекту не було зовсім, але він був дуже незначним, ніби вони намагалися розрізати крижану брилу тупим стороною ножа - це просто занадто повільно...
Якщо у таких лідерів, як Седімий старійшина і Яо Цзя, справи йшли туго, то що говорити про інших.
У цей момент по землі рознесся гул безліч кроків.
Усі присутні були досвідченими, і ледве почувши цей звук, відразу запалилися очима!
Певно, це милі малі духовні сторожі не можуть бути помилки для них!
По суті, загін з майже сотні духовних вартових будувався рядами і був впевненим, що наближався до них.
Сьомий старійшина, Яо Цзя та інші відразу ж опинилися перед дилемою: чи продовжувати звільняти полонених або вбивати духовних вартов?
Поки вони вагалися, Су Ло вже віддала наказ.
Згідно з цими словами, потрібно працювати і відпочивати.
Ті сто полонених, що тільки - но сиділи і писали, вже трохи відновили свої сили. І тоді Су Ло змовила їм:
— Як ви хочете вижити, то легко. Убийте 50 духовних вартових і вважайте, що ваш строк ув’язнення закінчився.
Слова Су Ло звучали рішуче і рішучо, наче удари молота.
Вбити 50 духовних вартових? І тоді можна вийти з в'язниці? Повернутися до своєї раси?
Очі цієї групи обірваних в’язнів раптово спалахнули яскравим світлом!
Їхня жага, похована на сотні років глибоко в глибині їхніх сердець, розбудилась!
Не дозволивши сьомому старійшині та Яо Цзі опам’ятатися, сотня в’язнів швидко погналась на поблизький загін!
— Вперед!
- Вбити!
Ці люди різних рас і світів мали свої неповторні прийоми. У такий момент хто буде притримуватися козирі? Кожен з них пустив свої найсильніші коронні удари!