Розділ 2748
Коли Су Ло спробувала розпитати далі, маленький Бай Цзе вже злякався її напору. Він втягнув свою маленьку голову у плечі, і як би Су Ло не тикала його, він відмовлявся вилізти.
Що ж, якщо він поки не може відповісти, Су Ло не стала його змушувати.
Малий Бай Цзе мав багато переваг.
Поки інші намагалися знайти нові правила, маленький Бай Цзе вже пояснив Су Ло все нюанси та зловживав владою і переніс її у світ вогняної стихії.
- А де Наньгун? — Переступила тему Су Ло.
Якщо не торкатися теми її матері, маленький Бай Цзе був дуже балакучий.
- Куди ти його відправив? — Серйозно запитала Су Ло.
- Цього... Я правда не знаю... — Маленький Бай Цзе знову закрив обличчя лапами. Зрештою, він просто віртуальна проекція. Він був зайнятий тим, щоб влаштувати Су Ло в кращому місці, звідки у нього сили стежити за іншими?
Су Лос зітхнув, але вона мусила змиритись. У будь-якому випадку, вони все ще на третьому рівні, так що обов'язково зустрінуться.
- Отже, що ми будемо робити далі? Знову вбивати духовного вартового? — запитала Су Ло у Маленького Бай Цзе, який встановив ці правила. Їй здавалося, що створення в'язниці має якийсь більш глибокий сенс.
У вухах стояло булькання магми, оглушливий рев і могутні полонені.
— А ти як думаєш? — запитав маленький Бай Цзе у Су Ло.
Су Ло потерла підборіддя:
— Якби я була на твоєму місці, то мала б використати свою іноземну силу, щоб вбивати духовних вартових і отримувати окуляри. Але вибрати когось корисного серед такої кількості в'язнів буде нелегко.
Маленький Бай Цзе захотів, колотаючи лапками по землі, сміючись до сліз:
— Босс мала рацію, ти точно не дурна! Ха-ха-хо! Йди вибирай! Швидше йди вибирай!
Босс? Тобто її мама?
Роздумуючи про це, Су Ло йшла вздовж вогняної річки.
Її запаси зеленої рідини були на вихіді, щоб відновити потрібен час, а Нангуна — ні. Їй потрібно було припасувати рідину для самозахисту.
Отже, щоб бити духовних вартових, найліпше скористатися допомогою цих в’язнів.
Але як легко вирізати з величезної маси в’язнів тих, хто придатний для використання і не ударить у спину?
Погляд Су Ло блукав по їх чолах, ретельно спостерігаючи, порівнюючи, обмірковуючи...
Раптом дії Су Ло сповільнилися.
Почекайте, що вона виявила?
Вона помітила, що на лобах у цих магічних звірів були дивні візерунки. Придивившись, Су Ло розпізнала групи латинських літер.
H...
He...
Li...
Be...
B...
C...
N...
O...
F...
Ne...
Що це?
Люди цього іншого світу напевно не знали, але Су Ло... Су Ло раптом відчула суміш сміху і сліз!
Її мати дійсно... Це ж Таблиця Менделєєва, чорт візьми!
На їх чолах були виграні хімічні елементи.
Такий очевидний спосіб розпізнавання могла використовувати тільки вона!
Проте Су Ло була досить здивована: звідки її мати-імператиця могла знати, що вона прийде з сучасного світу? Чи все, що стосувалось її сучасного життя мало приховане значення? Чи було заздалегідь прочитано матір?
Су Ло остаточно заплуталася.
Але тепер ці питання не мали відповідей, тому Су Ло могла лише тимчасово відкласти їх.
Її завданням було вибрати з велетенської вогненної річки людей, які мали на лобі хімічні елементи.
Маленький Бай Цзе бачить, що Су Ло так швидко все зрозуміла.
Він і маленький божественний Дракон, дві крихти, почали швидкий пошук.
- Ось цей!
- І цей!
- І ще цей!
Глава 2479
Один з них був колишнім контрактом матері Су Ло, другий — « звірем » самої Су Л. Обидва малята любили однаково гратись і веселитися.
Маленький Бай Цзе не очікував, що маленький Божевільний Дракон буде шукати так швидко, у ньому відразу ж прокинувся дух конкуренції, і він почав командувати Скіпетром Божественного Нефрита, змушуючи його носитися над вогненною річкою.
Маленький Бай Цзе не міг покидати Скіпетр Божественного Нефрита, тому що скепл був місцем його проживання. Тому, коли він рухався, скіпетр мав рухатися разом з ним.
Як тільки з'являвся Скипетр Божественного Нефрита, хто міг з ним конкурувати?
Ті полонені внизу, що спочатку ревели і безновалися, миттєво мінялися в обличчі, показуючи жах. Вони один за одним задирали голови, дивлячись на ширяючого в повітрі Скіпетр Божественного Нефрита, і тремтіли всім тілом.
Скіпетр Божественного Нефрита був символом статусу Бай Цзе, а маленький Бій Цзе свідомо випускав свою аура тиску, так що придушити цих в’язнів було простіше.
Усі ці в’язні чинили багато зла, були повні гріхів і заслуговували смерті.
У свій час, коли Бай Цзе і красуня Янь Хуа, мати Су Ло, подорожували по всьому світу, спостерігаючи, як ці істоти чинять зло, вони ловили їх та затоплювали всередині Бай Цезі.
Бай Цзе спочатку був Звірем, що несе небо; всередині його тіла було неймовірно велике простір, так що місця для змісту цих в'язнів було більш ніж достатньо.
Але після смерті Бай Цзе фізичні тіла цих полонених також перетворилися на порох, але їхні душі все ще залишалися в ув'язненні без можливості жити і померти.
Ті ж, кому мати Су Ло виграла хімічні елементи, хоч і чинили зло, але підлежали звільнення після закінчення терміну.
Незабаром Су Ло та її супутники забрали 100 осіб, позначених елементами періодичної таблиці.
Сто чоловік вишикувалися в дві шеренги, рівно стоячи перед Су Ло.
Маленький Бай Цзе сказав:
— Ці сто чоловік зараз повністю у твоїй владі. Ти можеш вибрати - звільнити їх.
- А якщо не звільняти? — запитала Су Ло.
- Тоді, якщо ти отримаєш спадщину, світ Бай Цзе розпадеться і вони... І вони також перетворяться на порох разом з ним, — байдуже відповів маленький Бай Цзе.
- А якщо я їх звільню?
— Тоді вони зможуть повернутися до своїх племен і клани у формі душі, відродитися з попелу й пам’ятатимуть про твою доброту як свій великий добродій.
Су Ло миттєво все зрозуміла.
Це був шлях, який проклала для неї мати.
Богиня Янь Хуа відіграла роль зла, але вона дозволила Су Ло стати добрим спасителем для того, щоб той зміг встановити зв’язки з іншими світом.
Яка глибока закладка на майбутнє... Важко уявити, як далеко вона все спланувала.
Су Ло дивилася на цю сотню істот.
Вони були одягнені в лахміття, їх тіла були виснажені, а шкіра бліда до синяви через те, що вони не бачили сонячного світла сотні років.
Через хуби їх очі видавалися величезними. Тепер ці пари очей, наповнених прагненням життя, з стресом і тривогою дивилися на Су Ло. У глибині їхніх думок я читала лише благання.
Жага до життя справді може усвідомити, лише балансуючи на межі смерті.
Су Ло поклала руки за спину і повільно обійшла ці два шеренги, роблячи неквапливий огляд.
Вона добре розуміла, що ці люди були залишені матір’ю для розширення її впливу і дозволити їхнім душам загинути було б занадто марно.
Проте Су Ло, яка глибоко розуміла мистецтво управління людьми, знала: навіть якщо вона має такий намір, її не можна показувати.
Обличчя Су Ло було серйозним і спокійним. Її холодний погляд обвів присутніх:
- Ви хочете жити?
Чи вони хочуть жити?
Як вони можуть не хотіти жити?
Всі сто в'язнів затряслися від хвилювання і оглушливо крикнули:
— ХОТИМ!
Сотні років заточення було стерте з них гордість.