Глава 2168
Череп мудрості, через якого він і почав переслідувати Су Ло, адже сам витягнув для неї в лотереї! Кукла-Двійник, яка дозволила Су Ло уникнути вірної загибелі і обернути ситуацію проти нього самого, - її він теж допоміг Су Лок отримати!
У цей момент Лен Сяо дійсно не знав, що й сказати. Він дивився на Су Ло складно, сповнених суперечливих почуттів поглядом... Ця дівчина... Невже вона і справді не була реінкарнацією самої богині удачі? Як же її везіння могло досягти такого неймовірного, просто зареєстрованого рівня? Чи всі, хто насмілювався їй протистояти, мали таку ж жалюгідну долю?
- Я не змирюся! А-а-А!
Після останньої, сповненої відчаю та люті рів з неба тіло Лен Сяо раптово обм’яло і перевернулося назад. З глухим, важким стуком воно вдарилось об землю.
Сю Ло повільно зітхала, дивлячись на безжиттєве тіло Лен Сео.
У цей момент поплічники Лен Сяо, все до єдиного, обшарашенно втупилися на Су Ло... Але вони просто дивилися, оціпенів від жаху і ніхто не вирішив кинутися на неї.
Су Ло окинула їх холодним, байдужим поглядом:
— Моя ворожнеча була з Лен Сяо. Тепер він мертвий. Ви все ще хочете помститися за свого колишнього боса?
Побачивши, що вони всі скидають її гнівними поглядами, але жоден не насмілюється зробити і крок вперед, Су Ло з легкою, майже недбалою усмішкою сказала:
— Якщо я змогла вбити вашого боса, то природно, зможу убити і вас. Якщо хтось хоче померти - прошу, підходьте.
Вони як і раніше невблаганно, з лютою ненавистю п'яніли на Су Ло, але ніхто так і не зважився першим кинутись в атаку.
Усмішка в очах Су Ло не згасла:
— До речі, хіба для вас зараз найважливіша справа - не вибрати собі нового боса?
Покинувши цю фразу, Су Ло повернулася і спокійно пішла геть. Вона рухалася неквапливо, її кроки були розширені, не занадто швидкими і не надто повільними, але навіть зі спини від неї виходила аура такої непорушної сили та впевненості, що це вселяло благоговіння.
Цей натовп прибічників Лен Сяо розгубився... Якби Лен Сяо був живий, вони б накинулися на Су Ло разом, щоб вбити її. Але тепер, коли Лен Сяо мертвий, кожен з них почав будувати власні плани, переслідувати свої егоїстичні інтереси. Тому їм було важко спостерігати, як Су Ло виходить.
Насправді, якби вони всі разом кинулися на неї, Су Ло дійсно не змогла б з ними впоратися. Але Су Ло давно розгадала їх психологію і, вміло використовуючи їхній егоїзм та поділність, абсолютно відкрито, не похитнувшись, пішла неушкодженою. Ушла чисто, елегантно, з упевненістю і навіть деяким шахраям.
Коли Су Ло вийшла з Леса Кривавого Тумана, вона швидко пішла на зустріч із Простушкою.
Раніше Простушка пішла, взгнувши на плече тушу літущої Свині. Вона з усіх ніг дісталася до виходу із Леза Заката, але, прочекавши там досить довго і так не чекавши Су Ло, засідала на камінь та впала в задумливість. Вона чекала, чекав і її поступово зморив сон... Незабаром вона вже голосно хропела, як великий ситий борів.
Коли Су Ло підійшла, вона побачила Простушку на землі і не змогла стримати гіркого сміху. Ця Простушка і справді була неймовірно безтурботною та товстоколірною, ні про що не турбувалася. За таких обставин спати міцніше свині — це було просто дивовижно, тут вже й сказати нічого.
Су Ло Леґонько потрясла Простушку, щоб розбудити її. Простушка потертила заспані очі, побачила Су Ло і відразу просяяла. Вона схопила Су Ло за руку і схвильовано ствердила:
- Я швидше тебе! Я хочу смаженого поросятко!
« Добре, добре », — каже Су Ло. Тому вона була в гарному настрої і з задоволенням затиснута для Простушки цього молочного поросятко. Потім вона дозволила Простунцю прибрати його у своє маленьке сховище-простірство, щоб та могла діставати по шматку, коли їй захочеться.
Після цього вони разом вирушили в дорогу. Су Ло могла тільки гірко посміхнутися. Через цю погоні і сутички з Лен Сяо в лісі пройшло вже більше половини відведеного часу. Якби її металевий літальний апарат не був зламаним, вони б ще могли встигнути. Але тепер, коли залишилася ще більша частина шляху, а рухатись доводилось лише пішки, їм з Простушкою вже ніяк не встигало вчасно.
І справді, коли Су Ло і Простушка добралися до місця випробування вже почалася годину тому. На той час вже не було жодного набору учасників, тому Су Ло і Простушка зупинили біля воріт.
— Назад, назад! Тут вам не місце! — Вартові біля воріт Верхньої гори перешкодили подорож Су Ло і Простушці.
Назад? Цього не можна було допустити. У Су Ло при собі був черепашник мудрості. Тоді, після смерті Лен Сяо, його поплічники були настільки обшарпані, що зовсім забули про це. Але якщо вона з Простушкою повернеться на Середню гору, їм там точно не буде спокійного життя.
Вартовий був дюжим чоловіком років понад 30. Обличчя його перетинав потворний шрам, що простягався від правого кутка очі до лівого підборіддя. Цей шрам надавав йому страхітливого вигляду, він вселяв страх і навіть не гнівався. І хоча він був лише крахом, його сила не була слабкою. На вигляд він був принаймні третьою зіркою — Простушка, мабуть, не змогла б його здолати.
Бачачи, що Су Ло і Простушка не рухаються з місця, цей Шрамолиций грозно ряв:
— Не загорожайте прохід! Забирайтеся звідси негайно!
Саме в цей момент неподалік з'явився загін, який величною процесією повертався назад. На чолі загону йшла дівчина. Побачивши її, Су Ло відчула, як її погляд мимовільно прикувався до неї. Ця дівчина була неймовірно гарною собою, куди красивіше, ніж та ж Лі Яояу у свій час. Її обличчя були ніби намальовані пензлем художника, шкіра - ніжною і гладкою, як нефрит, а поставка — граційним та величним, наче у справжньої феї без заплямованої пилюки землі.
За нею слідували п’ять або шість чоловіків. Всі вони були дуже привабливими: хтось мав уточні риси обличчя, хтось - могутній фігурою, дехто був мужньою красою і жаганістю характеру. Але єдине, що їх всіх об'єднувало - це те, як вони всі вступали навколо неї, наперебою намагаючись задовольнити, зачісуючи і боячись ненароком викликати незадоволення цієї "феї".
Су Ло, теж тільки що повернулася з диких земель, виглядала втомленою і запиленою, її обличчя було вкрите дорожнього пилу. А ця "фея" була одягнена в бездоганно чисті вбрання, які не зворушені жодною пилком. На фоні Су Ло виглядала як проста сільська дівчинка, зовсім непримітна.
Су Ло помітила серед цих чоловіків одного знайомого. Вона злегка опустила голову і непомітно встала поруч з Простушкою, намагаючись сховатися за її масивною фігурою від його погляду. Однак, тоді всі погляди були прикуті до «феї», так що ніхто і не помітив присутності Су Ло.
У цей момент Су Ло вже приблизно здогадалася, хто ця "фея". Вона пам'ятала, що Лінь Баньлі був шалено закоханий у беззаботну Фею, хоча й був лише одним з багатьох її поклонників. З огляду на цю ситуацію жінка, навколо якої були Лінь Бані і всі ці видатні чоловіки, ймовірно, була тією безробітною Феєю.
Беззаботна Фея... Вона була найбільшою ученицею в житті, яка мала трьох старійшин. Після того як Су Ло приєдналася до третього старійшини, вона і безробітна Фея автоматично стали ворогами й не мали жодних шансів на примирення. Су Ло зовсім не планувала так скоро зустрічатися з Беззаботною Феєю, тому вона і постаралася, щоб Простушка закрила її від сторонніх очей.
У цей момент натовп чоловіків, оточений Безтурботною Феєю, наче звита навколо Місяця, ніжно супроводжувала її до воріт. Безтурботна Фея неминуче помітила Простушку. Вона злегка нахмурилася і кинула погляд на Шрамоліцаго:
- Що відбувається? З якого часу на Верхню гору може приходити будь-яка шваль?
Простушка з блиском в очах загорнула головою по сторонах:
- Де? Де? Де собака?
Жаряний поросячок їй вже впорядкував, і вона якраз думала про те, щоб змінити харчування.
Ха-ха-Ха! « Чоловіки з свити Безботної Феї, почувши цю безглузду репліку простушки, стали розбиватися гучним хохотом.