Розділ 2167
Чудово! Це вирішальний момент! Тільки успіх, жодного провалу!
- Так! Су Ло вже з ніг до голови облита кров’ю, вона зараз просто криваве місиво! Цього разу їй точно не вижити, вона приречена!
- Чудово! Старайтеся! І тоді вас чекає щедра нагорода! — Лен Сяо безудерно ххотал.
Невдовзі Лен Сяо дістався центральної частини лісу. Він побачив Су Ло приблизно за 100 метрів перед собою. Він стояв на найвищій точці в центрі всього Леса Кривавого Тумана, звідки відкривалася найкращий огляд, який дозволяв йому чітко бачити все, що відбувається попереду.
У цей момент Лен Сяо побачив, що Су Ло вже заманили в саме серце лісу, у його центральну точку. Весь її шлях був переповнений кров'ю, земля була висічена кривавими плямами, Аловими калюжами і бризками, щедро розкидані всюди. Вздовж стежок, по якій вона пройшла, ці сухі жовті стародавні дерева з неймовірною жадобою вбирали кров із землі. Їх колись мертві, висохлі стовбури і гілки, наситившись кров’ю, немов оживали на очах, повільно звиваючись, ворушили своїми пагони та листками.
Якщо б це було лише одне дерево, це ще можна було би зтерпіти. Але їх було безліч і незліченна кількість! І в цей самий момент всі ці дерева, зімкнувшись у щільне, непроникне кільце, кинулися до Су Ло, оточуючи її з усіх боків!
— Добре! Добре! Просто чудово! « Лен Сяо дивився на це видовище, не відриваючи очей, а вдивляючись у застиглі очі.
Він бачив, як Су Ло відчайдушно противиться, але все було марно. Ці дерева були гігантськими, а оживи - вони отримали неймовірну і жахливу силу. Перед ними крихітна фігурка Су Ло здавалася нікчемною пилкою. Хіба могла вона щось протиставити такій могутності?
Лен Сяо бачив незліченні гілки, переплітаючись, наче жива сітка, обкутують Су Ло — шовкопряда в коконі. Су Ло своїм холодним мечем відчайдушно рубала їх, але варто було їй відсікти одну гілку, як на її місці відразу ж з'являлися десять нових. Вони щільним, густим клубком здавали Су Ло, тягли, рвали... Яке ж це жалюгідне, сумне видовище!
Крім того, щоб зберегти свіжість крові, ці стародавні дерева не стануть душити Су Ло відразу. Ні, вони будуть ось так підвішувати її кожного дня висмоктуючи лише частину її крові до тих пір, поки все тіло Су Ло не захитається і не перетвориться на висохлу мумію. І тільки тоді вона повільно, по-справжньому помре.
Лэн Сяо саме так розчавився з одним чоловіком, який наважився стати на шляху: того нещасним живою ісушували, висмоктавши всю кров до останньої краплі. У той час його жертва протрималась протягом 30 днів, перш ніж умерла жахливою смертю, повною відчаю та божевілля.
Су Ло цього разу, мабуть, теж протримається близько 30 днів.
Ха-ха-хо! — У цей момент Лен Сяо був на вершині блаженства, закинув голову і розтрощив оглушливий божеволець, який обернувся до неба.
Но...
Його сміх раптово обірвався! Його обличчя відразу застигло, немов перевернутись у кам’яну маску!
Тому що в цю мить гострий кинджал встав прямо у груди Лен Сяо! У той момент, коли Лен Сяо був абсолютно беззахисний, не очікуючи нападу, клинок увійшов по рукотворних руках!
Очі Лен Сяо розширилися до межі, ставши ідеальними круглими від жаху і подиву. Він недовірливо втупився на чоловіка, що стояв від нього на відстані не більше одного чи...
— Су Ло?
Як це могла бути вона?
Лен Сяо відчув, як його мозок на мить відмовив, в голові з'явилася абсолютна порожнеча. Невже це галюцинація? Цей чоловік міг бути ким завгодно, навіть одним з його власних підлеглих — але це точно не могла бути Су Ло! Як, чорт візьми, це могла бути вона?
Але коли він відчував біль серця, то чітко сказав йому, що все це відбувається насправді, його справді вдарили ножем, і це зовсім не плід уяви.
— Как... це... Ты... — Горло Лен Сяо ледве шевнювалось, і кожне слово давалося йому з непереборними зусиллями.
Він виявив, що йому зараз важко вимовити навіть одне-єдине слово. Кров на його грудях була іссіня-чорної, і ця чорна кров невблаганно роз'їдала його тіло. Цей отрута був йому дуже добре знайомий: раніше, в Башні Випробовування Су Ло використала саме таку отруту, щоб змусити його відступити!
Лен Сяо з величезним трудом опустив голову і побачив, що під його ногами розтікається лужа жовтувато-коричневої рідини, а нижче коліна від його ніг залишилися лише дві жахливі, обглянуті білі кістки, які якимось чудом все ще підтримували його тіло.
— Мої ноги... - Очі Лен Сяо зволожилися.
Він хотів закричати! Я дуже хотіла вилити свій зойк! Мені хотілося влізти у біль і безсилля! Але він відчував лише всепоглинаючу слабкість у всьому тілі, спина його одержувала, а сам був повністю розгублений і ступні... Він відчував, що ось-ось помре... По-справжньому помре... а не так, як у Башні Спокусів де після телепортації можна було продовжувати жити.
Су Ло з посмішкою дивилася на нього, кутки її очей і бровей смішно морщилися від задоволення:
— Ну як? Це справжнє відчуття, так? Такого в Башні Випробувань точно не відчуваєте, вірно?
— Ты... Чому... — Лен Сяо хотів заскочити й вбити Су Ло, але з жахом виявив, що не мав сили навіть для того, щоб поворухнути пальцем.
- Чому я тут? — Су Ло хіхикнув і легко застрибнула на великий вовальний камінь, на якому щойно сидів Лен Сяо. Її очі поглибились усяким веселощам. - Насправді, я чекала саме тут.
Су Ло вказала на стародавнє дерево, що лежало всього за 10 метрів від цього великого каменя і з найменшим видом пояснила:
— Я раніше була он там, нагорі. Взагалі-то, з твоєю силою ти просто не міг мене не помітити.
Тільки ось, на жаль для тебе Лен Сяо, ти був такий обурений, так тремтів від очікування, спостерігаючи за жалюгідною ситуацією « Су Ло», що мучилася... А ми знаємо, що люди у стані сильного збудження рівень інтелекту різко падає. Ось ти і не звернув жодної уваги на те, що відбувається навколо.
— Той чоловік... це була та дурна, безмозглая баба? — Лен Сяо вперв у Су Ло вбивствний погляд, його очі палали прагнення крові. Якби поглядом можна було вбивати, Су Ло вже давно б зігнила дух і впала замертво.
— Ні, ні. Су Ло покачала вказівним пальцем і з усмішкою відповіла: « Простушка - це моя боязнь ». Я б ніколи не стала обманом відправляти своїх людей на вірну смерть.
- Тоді хто це був? — гревил Лен Сяо!
Якби не полум'я, всеохоплююче цікавість, яке з останніх сил підтримувало в ньому життя, він би вже давно зламався. Адже він відчував, як його тіло роз'їдає отрута, що добрався вже до бедер. Він божеволів від болю і безсилості!
Су Ло розвіла руками і потиснула плечима:
- Це той самий приз, який ти допоміг мені витягнути. Невже ти вже забув?
— Приз? Який ще приз? - Затуманений болем мозок Лен Сяо все ж намагався швидко відновити в пам'яті події. Він допоміг Су Ло витягнути черепашці мудрості... А що потім? Що ще там було?
— Кукла Ясного Дня? — Лен Сяо насупився. Що це взагалі таке? Хіба це не якась непотрібна штука?
— "Кукла Ясного Дня" - це просто для відведення очей, щоб обманути таких, як ти. Насправді, її справжнє ім'я - "Кукла-Двойник" -- усмішка Су Ло була хитрою і лукавою, як в маленької лисиці. Вона погладила підборіддя і з задоволенням додала: - а Кукла-Двойник, як слід з назви, використовується для створення подвійних підмінів. Ось я і змусила її прийняти мій вигляд, щоб заманити тебе в цю пастку.
Тільки після цих пояснень Су Ло до Лен Сяо нарешті дійшло. Виявляється, він думав, що все прорахував, усе передбачив, а насправді це Су Ло переграла його, обвела навколо пальця!
— Кукла-двоник... Кукла-двойник!
— Ха-ха-хо! — Лен Сяо закинув голову і видав протяжний, повний відчаю крик, який перейшов у сміх, від якого по щоках котилися сльози...
Це були сльози гіркої смутку і нищівної поразки.
Цього разу він майже вистежив Су Ло! Він же міг змусити своїх людей оточити її, вбити на місці, вирвати зло з коренем! Він міг нарешті помститися, змити сором поразки! Але він хотів, щоб Су Ло померла в нестерпних муках, тому і втік до цього брутального та жорстокого способу. Він і уявити собі не міг! Ніколи б не подумав, що все обернеться таким неймовірним і нищівним для нього чином!
- Я програв... Ха-ха-хо... Я програв... — Сльозы безупинно текли по обличчю Лен Сяо, теклі и текли... А сміх його був страшніший і потворніше будь-якого плачу.