Глава 2114
— Тепер, коли вони збираються разом, їх буде набагато легше перемогти!
Проте Су Ло теж не стала нападати.
Пробравши коло, зібравши навколо себе всіх Дев’ятиоких Павукових Дівчата, вона швидко попрямувала до вузького проходу в скелі.
Ця сцена нагадувала вчительці початкових класів, яка очолювала групу галасливих немовлят на прогулянку.
Як бачимо, ця величезна маса дрібних монстрів кишачи навколо, у багатьох спостерігачів волосся стало дибким від огиди і прихованого страху.
Але Рун Цзюнь, навпаки, прийшов в крайнє збудження. Він азартно потер руки і звернувся до Су Ло:
- Капітане, чого ж ми чекаємо? Давайте швидше їх вбивати!
Тепер, коли ці дрібні створіння скупчилися в щільні купи, боротися з ними буде набагато швидше і простіше. Не те, що було раніше, коли вони замахались кулаком, як одразу стрибали геть. Хіба це не виходило з себе до крайнощів?
Усміхаючись, Су Ло сказала:
— Час ще не настав. Почекай трохи.
Рун Цзюнь, охоплений нетерпінням і хвилюванням, ледь не топнув ногою:
— Але часу майже не залишилося! Залишилися останні п'ять хвилин, капітане!
Він не міг зрозуміти, як капітан, будучи такою юною, умудряється зберігати таку приголомшливу непорушність і спокій, наче старий мудрець.
— Пять минут? І це більше ніж достатньо, — голос Су Ло звучав точно і впевнено, без тіні поспіху або тривоги.
Рун Цзюнь хотів заперечити, переконати її поквапитися, але не міг знайти відповідних слів. Тому він з тривогою спостерігав за натовпом маленьких Дівч’ячі оковіших Павликів, що зайшли у вузький прохід.
У цей момент люди зовні башти були вкрай здивовані і заінтриговані.
Вони не могли зрозуміти план Су Ло, але не розуміли, як їй вдалося змусити всіх цих дрібних монстрів вишикуватися в чергу і слухняно бігти за дивною Простушкою.
Можливо, все було в тій пляшечці з водою? Багато хто мовчки роздумував про це. Що це була за вода? Як вона могла мати такий чудовий, магічний ефект?
Тим часом Простушка вже добігла кінця тунелю. Зупинившись там, вона перемістила вихід, зав’язавши всіх маленьких Дев'ятиоких Павучків всередині. Потім вона голосно крикнула Су Ло:
- Малюк Ло, все готово!
Су Ло кинула останній погляд на таймер.
Три хвилини.
Саме вчасно.
Су Ло кивнула і швидким кроком підійшла до цього кінця тунелю, вставши біля входу.
Звідси вона бачила, що майже всі маленькі бліх подібні до блоху дев’ятиокі Ядовитий Павук уже набилися всередину. Ці тунелі забили їх, і вони стали суцільною темною тканиною.
— Начинай, — сказала Су Ло Простушка.
- Так! — Простушка в захопленні.
Вона присіла, міцно вкоренивши ноги у землі, і зосередила енергію ци у своєму даньку, накопичуючи всередині себе силу, подібну до грозової бурі!
Невдовзі перед її грудьми сформувалася сліпучо біла куля. Він випромінював жар і яскраве сяйво, настільки інтенсивне, що на нього було боляче дивитися.
— Сокруща гори, обкидаючи моря! — З цими словами Простушка з силою штовхнула білу кульку обома руками, направляючи її прямо в тунель.
Ця енергія, яку накопичена речовина виштовхнула з - під контролю потужний потік вузьким проходом.
Усередині тунелю, щільно набиті рядами, стояли маленькі Дев’ятиокі Ядовитиві Павочки. Вдарна хвиля енергії розкинула їх, наче горщики домовіно — один за одним вони падали назад і скидалися на сміх.
Передні паучки, падаючи назад, тягнули тих, хто був позаду них. Наприклад, шар за шаром вони погребли один одного під собою. Ті, хто опинився внизу, вже не могли піднятися.
Не тільки піднятися, вони навіть не могли поворухнутися.
Тунель був надто вузький, вихід з одного боку було заблоковано Простушкою, а вхід із іншого охоронявся Су Ло. Це була класична пастка — ловля черепахи у глеку.
У цей момент Су Ло повільно посміхнулася. Кутки її губ вигиналися вгору, і вона подумки звернулася до Падла Малого Червоному Лотосу:
— Готов? — У її голосі лунали нотки передвищування і азартна.
— Повністю готовий! У будь-який момент готовий до дії! — Колишній маленький червоний Лотос також був схвильований і рішуче махав своїм пухким кулачком вперед.
Глава 2115
- Тоді вперед. Старайся укластися вчасно, — Су Ло знову глянула на таймер. Залишилося лише дві хвилини.
— Буде зроблено! — Маленький Червоний Лотос миттєво прийняв свою справжню форму - форму язичка оранжево-червоного полум'я.
Цей язичок полум'я мітнувся вперед з неймовірною швидкістю, наче легкий дим. Він вдерся у вузький тунель, носячись швидко, як кухля!
Маленький Червоний Лотос - перша іскра полум'я, народжений ще й до початку "младництва" — яку ж жахливу силу він мав би мати?
Він пронісся крізь тунель і скрізь, де він летів, спалахувало всепоглиначе полум'я. Маленькі, подібні до бліх, Дев'ятіокі Ядовиті Павучки миттєво покидалися в попіл...
До того часу, як маленький Червоний Лотос долетів від Су Ло до Простушки на іншому кінці тунелю, всі маленькі Дев'ятиокі Ядовитих Павук були повністю випаровані.
Тік-так, тікач.
Час невблаганно текло, і з кожною секундою люди за межами Вежі втратили надію побачити, що відбувається всередині вузького тунелю. Вони лише спостерігали, як Су Ло і ця дивна Просташка нерухомо стоять на своїх місцях, наче дві безмовні ляльки.
Це викликало в них занепокоєння:
— Вони ж замкнули їх там! Чому вони не вбивають?
— Дивіться, залишилася лише одна хвилина! Якщо вони не почнуть діяти зараз, буде вже занадто пізно!
- Можливо, є якийсь прихований план? Якась хитрість?
Рун Цзюнь, перебуваючи всередині Вежі, також поставив запитання Су Ло:
- Чому ми не вбиваємо їх?
Су Ло спокійно розвіла руками і з невинним виглядом сказала:
- Але ж їх уже вбили.
- Що? — Очі Рун Цзюня широко відчинилися подиву.
Убили? Коли?
Він швидко кинувся до входу в тунель і, заглянувши всередину, з подивом побачив, що може бачити Простушку на протилежному кінці. Але в самому тунелі... Тільки кучки сірого попелу, нічого не залишилося.
— О, боже! — Рун Цзюнь від хвилювання мало не підстрибнув на місці!
Коли вони встигли спалити? Рун Цзюнь стояв зовсім поруч з Су Ло і не помітив, як це сталося!
Поки Рун Цзюнь був у замішанні, а люди зовні ворожили про те що сталося, вся Башта Спопитань раптово видала різкий і пронизливий звук.
- Що це?
І в цей момент ранг Су Ло у списку почав стрімко підніматися!
"Вжух! Вжух! Вжух!!"
205...
204...
203...
202...
201...
Чорт!
Люди бачили, як ранги різко мінялися, але ніхто ніколи не бачив, щоб ранг у першій десятці встромлював вгору з такою запаморочливою швидкістю! Цей стрімкий підйом змусив серця битись швидше і трястися, наче скажені.
- 201-е місце! Вона зайняла 201-е місце!. Як можна бути настільки талановитою? Вона тільки що пройшла випробування Гори Окраїни!
— Тільки що з Гора Окраїни, хіба вона не повинна була почати сходження від самого рівня? А вона взяла і відразу ж вирвалася на перше місце...
— Тепер вона може йти здавати екзамени на Середню гору!
- А що, якщо вона з такою ж легкістю пройде і Середню гору, а потім відразу відправиться на Верхню?
— Ось це так! Я бачив багато крутих хлопців, але таких неймовірно, просто завбачливо класних - ніколи!
Багато людей злякалися!
Тому що такий історичний момент, свідками якого вони стали можливо більше ніколи не повториться за все їхнє життя.
У цей момент хтось раптом зрозумів:
— Эй, эй, ей! Ви що, не помітили? В останній момент Су Ло стояла там як бовван і нічого не робила! Як же вона закінчила своє завдання?
Так... Як це взагалі сталося?
Над головами багатьох людей повисли величезні знаки питання.
Але якщо Су Ло і її команда не розкажуть, то вони можуть ніколи в житті не дізнаються відповіді на цю загадку. Пізніше це стало однією з десяти Великих Загадок в історії Нижньої гори.
Друга з Десяти Великих Загадок - що це за вода у Простушки, яка змогла залучити маленьких Дев'ятиокових Ядовитих Павочок?
Протягом наступних випробувань багато хто намагався повторити трюк Су Ло та її команди, але незважаючи на всі зусилля, їм не вдалося заманити всіх дев'ятиоких Ядовитих Павочок у вузький тунель. Але це вже зовсім інша історія.