Глава 1912
Третій старійшина уважно вивчала Су Ло; її обличчя було нечитаним - то похмурим, чи ясно, а очі приховували занадто багато таємниць.
Перший старійшина з усмішкою дивився на Су Ло. Було нескладно припустити, що хтось, кому подобається майстер міста, міг дістати пілюль імператорського класу, але ніхто не очікував, щоб вона роздаватиме їх як цукерки.
Але можна було з упевненістю сказати, що ця дівчина має щось розповісти.
Він зітхнув і спокійно посміхнувся:
— Добре, пані Су. Я з радістю покажу вам місто Чистилища. Тут ви житимете в майбутньому.
Перший старійшина ставився до Су Ло як до парного гостя.
Його ставлення здивувало багатьох людей. Третій старійшина навіть злегка стиснув кулак від гніву. Це вже занадто!
Але Су Ло проігнорувала її і пішла за старійшиною.
Після попередніх зібрань вона усвідомила, що не може миритися з трьома старійшинами, хоч би як їй було важко говорити тихіше і придушувати свої почуття. У такій ситуації найліпше виявити неповагу.
Всі були злегка приголомшені... Їх думки плуталися, поки вони дивилися наступну групу.
Коли група сховалася з поля зору, люди, які охороняли ворота, почали перешіптуватись.
- Ви чули? Перший старійшина вирішив особисто відвідати гостей!
— Хто вона? І ви бачили реакцію третьої старійшини?
- Ви помітили, що перший старійшина, схоже, прихильний до Су Ло, через яку третя виглядає не найкращим чином?
— А як вам пігулка імператорського класу? Ця дівчина віддала пігулку імператорському класу, якій достатньо, щоб змусити будь-кого відчувати заздрість!
- Чому я не Хуан І?
Багато з них дуже шкодували.
Су Ло вже давно знала, що місто Чистилища було величезним але коли перший старійшина підняв її в повітря і вона глянула на нього з висоти, її подив тільки зросло. Міські стіни видавалися настільки широкими, що неможливо було розгледіти їхній кінець.
— Це головне місто, але воно виглядає трохи тісним, — сказав перший старійшина. — Тут можна виконувати завдання, обмінюватися окулярими і складати угоди.
Отримавши ввідну інформацію від першого старійшини, Су Ло озиралася навколо. Тесно? У радіусі десяти миль було безліч магазинів, і люди були зайняті своїми справами.
"У місті Чистилища так багато людей", - подумала вона.
Він був дуже схожий на звичайне місто, але Су Ло знала, що будь-хто, хто ступить на його вулиці може викликати бурю кровопролиття, якщо потрапить у зовнішній світ.
« Це зовнішнє місто, де живуть звичайні люди », — з усмішкою сказав старійшина, продовжуючи політ з Су Ло протягом ще півгодини.
За цей час вона подолала багато гірських вершин і разом зі старійшиною опинилася в внутрішньому місті.
Внутрішнє місто було не гладкою поверхнею, а іншими горами, які чергувалися з хмарами. Освітлений сонячним промінням осяяв туманні вершини, і це створювало райський куточок.
« Це внутрішнє місто », — з усмішкою пояснив старійшина Су Ло. — Біла башта попереду називається Башнею Чистилища, і ніхто в чистилищі не знає про неї. Цзи Ян розповість вам про неї пізніше.
Потім старійшина повів Су Ло на прогулянку, вказуючи на одну з гірських вершин:
- Це пік Блакитного Хмари, де я живу. Пані Су, ви поки що житимете тут.
Глава 1913
Су Ло сильно розлютила третю старійшину. Перший старійшина щиро турбувався про безпеку жінки, але він не міг зрозуміти, що міський майстер сказав йому про третього старійшину. Через це він відчував деяке замішання.
Су Ло було добре однією, але з появою Бієнн Юіна та інших вона відчули відповідальність за їхню безпеку. Тому життя першого старійшини стало для неї зручнішим, бо їй не доводилось турбуватися про кіз, які могли б збудувати на неї третій старійшина.
— До речі, чи є ще місто за гори, де можна жити? — Вона запитала Су Ло, дивлячись на вкриті туманом гори, які здавалися таємничими і небезпечними.
Перший старійшина з усмішкою похитав головою:
— У цих горах живе безліч звірів, навіть наймогутніших. Навіть такому старому, як я, буде важко щось з ними зробити. Ось чому існує різниця між внутрішніми і зовнішніми містами.
Коли старійшина помітив сором Су Ло, з усмішкою сказав:
— Але це справді найкраще місце для того, щоб заробити окуляри в майбутньому. У порівнянні з Замком янгола тут можна полювати на магічних звірів, і окуляри будуть накопичуватися швидше.
Він вирішив, що ще рано розповідати Су Ло про Елітном тренірового табору, і відклав цю розмову на потім, щоб спочатку оцінити сили дівчини.
Невдовзі вони прибули на вершину Блакитного Хмари, де була резиденція старійшини. Пік Голубого Хмара був крутим і попрямував до неба, а стародавні дерева, яким вже тисячі років, зеленіли й видавалися повним життям. Ліс і гори були наповнені густим духом.
Су Ло з насолодою вдихнула свіже повітря, відчуваючи солодкий аромат крапель роси на листках.
— Яке ж чудове місце! Вона сказала: « Я раділа, що я не можу зупинитись.
Перший старійшина доручив своєму слузі допомогти йому розібратися з деякими справами, а сам повернувся до своєї резиденції на вершині гори — його становище першого старійшини не дозволяло йому займатися такими дріб’язковими справами.
Побачивши слугу, Су Ло зітхнув. Вона відчула, що він справді заслуговує бути слугою першого старійшини. У нього була красива зовнішність з витонченими рисами обличчя, а від його дихання виходило спокій і задоволення. Одного його погляду було достатньо, щоб люди почувалися в безпеці.
Але що дійсно змусило Су Ло зітхати, так це його сила. Він був командиром у ранзі, і його маленький зріст не применшував його могутності — він був сильніший за кілька супутників Су Ло. Від цього їй стало соромно, і вона захотіла втекти, закривши обличчя.
Під тиском слуги Цзи Ян та інші відчули цілковите розчарування, але водночас їх охопила сильна мотивація. Можливо, саме тому перший старійшина послав цього слугу.
Слуга на ім’я Цін Фен був дуже приємною людиною. Він провів Су Ло та інших на подвір’ї пагорба. З посмішкою на обличчі Цін Фен промовив ясним голосом:
— У майбутньому це буде ваша резиденція. Якщо у вас виникнуть якісь проблеми або незадоволення, будь ласка, дайте мені знати.
Будівля на схилі пагорба охоплювала величезну територію з чудовими павільйонами. Група Су Ло оглянула околиці і відчула своє задоволення. Вони вже давно втомилися, тому кожен з них знайшов кімнату для відпочинку.
Коли на сході зійшло червоне сонце, а ранкове світло почало пробиватися крізь туман на тихій гірському віллі, у двері Су Ло пролунав сильний стук.
Вона позіхнула і, вставши, відкрила двері. Перед нею стояли дві дівчини, які виглядали дуже знайомими.