Глава 1690
Раптом Дунфан Сюань відчув поганий передчуття, коли побачив граційне тіло Су Ло. Але він не міг сказати, що це було за передчуття.
- Будь трохи розумнішим, — Дунфан Сюань кинув погляд на Лі Аошена.
Той подивився слідом уходящої Су Ло, і в його очах проминула кровожерлива висмішка:
- Як ти казав, тепер територія вже поділена, що вона може зробити? Вона прийшла спізнилася. Тільки не кажи мені, що вона дійсно буде битися зі мною в відкриту?
Дунфан Сюань дивився на Лі Аошена, як на ідіота, його погляд був прихованим і глибоким, в його глибині важко було розгледіти сенс.
Він обшарашено похитав головою. Лі Аочен вжив стандарти людини з огидним характером, щоб ставитися до неї терпимо. А ось до Су Ло він поставився з критеріями мудреця. Якщо це не було дурістю, то чим же тоді? Судячи з того, як Дунфан Сюань розумів Су Ло, ця дівчина просто не була благородною людиною. Хоч би як вона збунтувалась, завжди це робила. Якби вона вміла красти, то не занедбала б крадіжок. Так що захопити територію Лі Аочена силою вона дійсно могла. Питання лише в тому, чи буде вона у настрої робити щось подібне.
— Краще не провокувати її, — порадив Лі Аочену Дунфан Сюань. Він не розумів, начебто у цього хлопця був хороший талант в культивації, але його здатність бачити людей наскрізь робила його схожим на сліпого.
- Може, мені все ще треба боятися її? - Лі Аочен холодно посміхнувся.
Дунфан Сюань мовчки подивився на нього. Якщо ти її не боїшся, то чому ти намагався захопити територію Цзи Ян, а після того, як побачив Су Ло, не сказав ні слова і відступив? Якщо ти не боявся її, коли вона захопила всі території, то чому дивився на мене з виразом благання про допомогу в очах? А найголовніше, якби ти не боявся її, чи міг би ти співпрацювати зі мною?
Дунфан Сюань кинув на Лі Аочена ще один погляд (так як ідіот) після чого похитав головою і пішов.
Су Ло вже повернулася на північ, в територію, яку захопили Цзи Ян і Бієнн Юїн.
- Як справи? - Біен Юін завжди був нетерпелив, він потягнувся до Су Ло і звернувся до неї, щоб дізнатися результат.
- Справді хочеш знати? - Та не поспішаючи поцікавилася.
- Якщо ти розкажеш все як є, я буду називати тебе « старшою сестрою», моєю рідною старшої сестричкою, добре? - Біен Юін потягнув Су Ло за рукав, наче збирався встати на коліна. Коли він прийшов сюди, йому з першого погляду приглянула ця територія. Але Су Ло, здається, не була занадто оптимістична щодо цієї території.
Су Ло подивилася на Бієнн Юіна, вказівним пальцем показує на землю:
- Тут немає ані одного кришталевого каменя фіолетового кольору!
- Ах! - Бієнн Юін, в розпачі.
Неможливо, правда? Дунфан Сюань так легко вирізав кілька фіолетових каменів, а тепер Су Ло сказала йому, що на території яку він захопив з великою працею немає жодного фіолетового каменя! Такий удар був занадто сильним, що спонукало Біен Юїн застиг на місці.
- Інакше, що ти думаєш? — куточок рота Су Ло підвівся в мовчанні. Не боячись шокувати його, вона відповіла: « Я скажу тобі правду. У цьому районі немає не тільки кришталевих каменів фіолетового кольору, але й синього. Що стосується кришталевих каменів блакитного кольору, то іноді тут можна буде знайти один або два, але вони будуть зариті в самому низу. Якщо ти не будеш обережним, то пропустиш. Але, судячи з ваших здібностей, ти його не знайдеш.
- Я не вірю! - Бієнн Юін вип'яв шию, навіть мертвий він не визнав би цього!
- Ти все ще пам'ятаєш справу Лі Аоцюна? - Су Ло схрестила руки перед собою і неквапливо окинула його поглядом.
Згадавши про цю справу, Бієнн Юїн став ще млявішим. Як він міг забути про цю працю? Навіть тепер кожна деталь була такою чіткою, що він міг бачити все як наяву.
Глава 1691
У цей час Су Ло і легендарний король кришталевих каменів змагалися. У результаті Су Ло наче збирала речі, а потім кидала їх у кошик. На відміну від короля кришталеві камені, що сидить навпроти неї, який брав один і ретельно його вивчав. Суть проблеми полягала в тому, що після того, як Бієнн Юїн вирізав усі кришталеві камені, він виявив Су Ло вибрала ті, які були кращі за зелені!
В результаті він був упевнений, що Су Ло є небесні очі, які можуть бачити сутність всередині каменів-джерело. Тому, коли вона пояснювала йому ситуацію, він був розчарований і пригнічений. Її слова, безперечно, були правдивими.
- Невже просто... Немає ні краплі хорошого? - Біен Юін з тривогою подивився на Су Ло, збутком очікувань і надій, як ніби хотів побачити щось на її обличчі.
Але Су Ло впевнено похитала головою.
– Ох... - Біен юїн з гіркотою похитав головою: Як йому могло так не довезти? Якщо Су Ло була тут раніше, то ситуація зараз була б врази краще. Ніхто не міг зрівнятися з нею.
- А що ж тоді з ними... - Погляд Цзи Ян мітнувся до решти трьох напрямків.
- Ло Хаомін не дуже відрізняється від нас. Лі Аошена має принаймні десять магічних каменів фіолетового кольору, а у Дунфан Сюаня... - У очах Су Ло спалахнуло сяйво, і вона слабо усміхнулася: — велика риба.
- Тоді як щодо того, щоб ... - Очі Цзи Ян спалахнули. Слова Су Ло вже були чіткі: територія Дунфан Сюаня була скарбом, і судячи з її думок, вони точно зможуть забрати територію у нього й Лі Аошена!
Але Су Ло зупинила її, повільно похитавши головою.
Якби це було раніше, то, можливо, Су Ло все одно зробила б це, але цього разу, побачивши Дунфан Сюаня, вона відчула, що в його тілі відбулися дивні зміни. Це була невимовна дивина. Але при цьому вона відчувала непередбачувані відчуття тривожного дзвінка. З таким Дунфан Сюанем важко було жартувати.
- Дозвольте подумати, — негремно сказала Су Ло, непомітно переглянувши погляд на гігантський камінь-джерелочник на території Дунфан Сюаня. Незважаючи ні на що, цей камінь-джерело, який містить більше ста шматків фіолетових кришталиків, вона була сповнена рішучості отримати його!
У цей момент в голові Су Ло прозвучало слабке речення.
- Дурне дівчисько! - Маленький Камінь презирливо закотив очі на Су Ло.
- Чому? — Неспокійно відреагувала Су Ло.
- Таке просте завдання, а ти міркуєш над ним, наче це якесь математичне завдання! Якщо це не дурниця, то що ж тоді? - Маленький Камінь неохоче подивився на неї.
- Проста справа? Наприклад... — Су Л покірно запитала, чи не соромлюся.
- Букет Крижаного Духа, — маленький Камінь натякнув.
- О? - Су Ло висловила непорозуміння. Чи Букет Льодового Духа не був тим, що подарував їй Нангун Люнь? Дерево Акації все ще збирала їх по дорозі, і навіть зараз вони досі не з'явилися.
Маленький Камінь мовчки помассував простір між бровами і тихо зітхнув:
- Можливо, ти й досі не розумієш, що означає поява тут Букета Лежачого Духа?
Але думки Су Ло явно не встигали за його темпом. Вона широко розплющила очі:
- Цей букет... Це справді називається Букет Лядяного Духа? - Хіба ця назва не була випадковою? Су Ло висловила свою глибоку цікавість.
- Так, це дійсно збіг, що квітка насправді називається "Букет Лядяного Духа". Ця назва дала йому особисто твоя мати, — маленький Камінь відповів, при цьому всім зацмохуючи.
- Стоп! - Су Ло відразу ж заволоділася. Якби в цей момент перед нею стояв маленький Камінь, вона б точно схопила його за комір і голосно запитала.