Глава 1329
Невті вона ось-ось помре? Ні, це неможливо! Адже у неї залишилося так багато незакінчених справ! Вона так і не встигла побачити свою розпусну маму, щоб дізнатися хоч щось конкретне про ще більш блудного татуся. Не стримала своєї клятви про жахливу кару на весь рід Фейко-мухи. Не провела все життя з Нангун Луунем... Він, напевно, розстроиться. А оскільки він впорядкований, доведеться з ним розважатися ще й доброї половини континенту.
З очей Су Ло не могли стримати сліз, тонкі руки безконтрольно обвисли. Світ занурився у морок, і тільки демонічний хохот Жнця смерті роздавав над її вухом. І сміявся він, судячи з усього, над самою екс-Четвертою Міс.
І коли дівчина була на останньому видиханні, неподалік ніби з повітря сочилася людська фігура. Якби екс-Четверта Міс хоча б на секунду прийшла в себе, з її уст вирвалося б невербляче « Наньгун Левюні!» - новоприбулий виглядав точою у вигляді коханої людини, але водночас відчувався якимось іншим. Тим самим Тираншеством, тільки апгрейдованим і висидженим у десятки разів.
Чоловік, одягнений у чорну мантію, швидко наближався до своєї ремінь, що обернувся перед його очима, і встав навпроти божевільного старого чоловіка.
Загроза проникла в атмосферу перед очима, аура приходька була загрозою навіть для її прогресивної особистості.
Двоє чоловіків застигли в повітрі, вивчаючи і оцінюючи опонента. Навколо стояла мертва тиша - чи через напруженість моменту, то від того, що схиблений старшокашка зовсім недавно перебив навколо все живе на милі довкола (недодушна екс-Четверта Міс не в рахунок). На обличчі Ненґун Левуня вилилося Королівське презирство вкупі з крижаною люттю, і він був повністю впевнений у своїх силах. І Предок Мо не міг оцінити значний зріст хлопців: лише кілька днів тому він і в підметки не ріс, але такий швидкий поступ зробило з жовторотого юника небезпечного противника. Він навіть занервував, зовсім злегка. Тож, не задумуючись довше, він послав у Його Високість потужніший згусток енергії - здорово зрозумівши, що таких талановитих вискочок потрібно душити ще в колиски.
На жаль, з цією справою він кілька запізнився (так на 18 років), і тепер вже сам Ненґун Люунь був не згоден із його вердиктом і помирати не збирався. Друзяко в долоні, закликаючи чорні печатки, та й не проковтнулася і розгорнув чорну діру перед собою.
- Перший хід, Чорний Вихор - спокійно оголосив він, очевидно, бажаючи похвалитися передражною — чи мало, раптом той і назвей-то таких не знає, і весь ступінь його майстерності оцінити не зуміє?
Хоч би як там було, та діра працювала так само добре: скриня, зашуміла, і вся атака передка Мо була повна.
Старікан, безумовно, був вражений, навіть сам мимовільно зробив крок-іншого в бік чорної воронки - настільки сильно притягання. Але швидко прийшов у себе і, виблискуючи палаючими очима, послав на 30 відсотків потужніше за попередній. Ковток енергії зі свистом вдерся у незакриту діру, якимось чином пройшов крізь неї і кинувся до незахищеної грудей Наньгун Люня. Юнака і не подумав ухилитися, тільки просунув трохи вперед свою ауру: атака Предка Мо натрапила на безперебійну стіну та з гучним плеском розсипалася на міріади йскра.
І поки старий не здогадувався, що удар так і не досяг мети, його Тіраншество перейшов у наступ: з його ладаном слітали одна за іншою складні печатки, тягаючись пряміком до Предку Мо. Раніше рівень розвитку дозволяв Наньгун Люню створювати лише один давній друк, але тепер здавалося, що його резерв нічим не обмежений і фактично нескінченний. Звичайно, що не входило у плани його суперника.
Глава 1330
Хлопець сідав на ворога, не даючи тому ні секунди диху, завалив все нові і нові печатками - але старий після секундного замішання також був задіяний в гру. Бой йшов не на життя, а на смерть.
Тим часом Су Ло розплющила очі. Легкі обпалювало киснем, все тіло наче одержувало, думки плуталися. З великими зусиллями і не з першого разу їй вдалося сісти. Полохливий погляд зупинявся на двох чоловіків, які пристрасно перемішуються печатками різного штовханику - і до її загарованої свідомості повільно та зі скрипом раптом дійшло: один із бійців - його Нангун Люнь! Справді Наньгун Люунь! Що таке відбувається? Він був настільки поранений, що пройшов всього день і одну ніч з тих пір, як він пішов на поправку. І навіть якщо припустити, що його тіло якимось чудом повністю зцілилося, його дух все ще залишається всього лише на десятому ранзі. Як він міг настільки безглуздо кинути виклик божевільному предку Мо?
Так, Нанґун Люнь якось сказав, що всередині його тіла знаходиться якась незбагненна сила. Невже він використовував цей « тяговий блок в рукаві», щоб збільшити свій власний ресурс? Але ніщо не дається просто так, напевно буде якась розплата.
« Це можна буде подумати пізніше», - вирішила для себе дівчина і з напруженою цікавістю продовжувала спостерігати за стегон. Хорошо, Зрад Мо забезпечив їй кращі місця в першому ряді!
Схопачка все набирала оберти, висячі від заклинань освітлювали все навколо яскравіше сонця. У якийсь момент у долоні Його Висхідності з'явилася крихітна пагода, яка приступила швидко рости. Всі її дев'ять поверхів роздулися, обступилися черепицями, потягнулись до небес - і підкоряючись лютому наказу Наньгун Льюня «Давай!» злетіла вгору за лічені секунди опинившись над головою Предка Мо. Не переставайте збільшуватися.
Аж ось на порозі своєї битви зі стародавніми печатками несподівано з’явився смертоносний ауру. "Прокляття!" - ругнувся він крізь зуби, коли його накрила чорна тінь пагоди. Будівля, зависши на мить над землею, відразу впала вниз, щоб надрукувати свою мету всередині.
Бідний-переможний Предок Мо, протягом останніх сотень років він по праву вважав себе непереможним. Яка ганьба для його сивини! Спочатку дівчина водить його за ніс, змушуючи поважного старого грати з нею в серочки, тепер жовторотий юник покусався на найдорожче — її свободу... Він би швидше помер, ніж дозволив себе запечатати!
Він зосередився на вказівному пальці, поставив перст до неба і з криком: « Зниження! » (Сміх) відіслав заряд енергії у наближення пагоду. Невідомо, з чого була зроблена ця « маленька дівчинка», але від усіх зусиль старого вона тільки похитнулася, дрощила і зі ранокним „бом!" сміялася на так і застиг у диявольській позі Предка.
- Так його! - З радістю вигукнула Су Ло: Здається, бій можна вважати повним.
Дівчина ледве піднялася на ноги, вихопила несвідому темну стадію божественного бійки (хоче було б вірити, що дитина відлучилася і знепритомніла) та побігла до свого рятівника.
***
Усередині пагоди предку Мо здавалося, ніби його вморозили у льодовик. Довкола не було ні спалаху світла, ані краплі тепла, що відібрало навколо мороку волосся мимовільно встали дибки. Та частина розуму, що до цих пір не була під загрозою божевілля, з жахом усвідомила: його запечатали.
Від люті та розчарування старий звил, проте, як би він не надрував своє горло - відказало тільки ехо. Тиша стояла настільки щільна, що здавалося, її можна було розрізати ножем. Крижане повітря пробивалося під шкіру, впивався голками у м'язи, тягнулося до його душі - щоб поглинути її по пашках, поки вона не зникне повністю, залишивши за собою одну лише порожнечу.