Розділ 1281
- А звали це провиденье випадком не Володарем Града Чистилища? - Знову перервала розповідь нетерпелива Су Ло.
- Вчитель шукав когось у столиці, але марно. Тож він вирішив забрати мене під свою опіку, - на обличчі хлопця засяяла трохи збентежена усмішка — очевидно, він до сьогодні відчував надзвичайно ніжні почуття перемішу з цінуванням людини, по суті, що врятував його життя.
Дівчина не могла уявити жаху п’ятирічного хлопчика, якого весь світ хотів знищити. Навіть рідний батько не міг би захистити його. І тільки Володар Ґрада Чистилища зміг роздивитися в ньому першу чергу перелякану дитину, яка не позбавлена можливості - щоб потім протягнути йому руку допомоги і стати по суті ближче та більш значущим біологічного батька.
- Кажеш, твій вчитель когось шукав? - Протягла екс-Четверта Міс, пригадуючи чутки про заплутані відносини між Володарем і її власною маменькою.
- Угум, - розсіяно пробурмотів Нангун Люнь, непомітно покриваючи м'якими поцілунками її маківці. - На жаль, пошуки Господа продовжуються вже багато років, але так і не вдалося.
- А кого саме він шукав? - З завмиранням серця поцікавилася дівчина, глибоко в душі вже здогадуючись про наслідки.
- Дочко богині Ян Хуа, залишене нею в цьому світі.
Тихий голос принца пролунав для Су Ло розкатом грому. Вона навіть задраїла голову до неба, намагаючись перевірити, чи розшахнулися у неї нерви або, можливо, і впрямий погода псується?.
- Що... Що ти щойно сказав?
- Він шукав дочку богині Ян Хуа, - як ні в чому не бувало повторив Наньгун Люуню, ретельно ховаючи змішанки у глибині очей.
- А ти знаєш, хто я така? - Не повірила вона в його невинність. Цей жук напевно знав, він завжди знає все і про всіх! Тільки ось з Фейко-мухою осечка вийшла.
- І хто ж ви, судно? — Він продовжував полювати на свого хлопця, якому було дуже приємно доводити свою кохану до кипіння. Любитися грізним поглядом з прищуром, забавним співом, нахмуреними бровками...
- Гр, я тебе зараз укушу! Впевнена, ти чудово знав, що я і є той чоловік, якого розшукує твій вчитель!
- Кусай, не соромся, - щедро запропонував принц, звунувши під самий ніс розлюченої дівчини свою кисть. Але в останню мить, коли гострі зубки майже зомкнулися на його пальці, він захопився і сміявся, тримаючи той самий сон: Малюка Ло, ти дала мені сплутку у життя — відкрила шлях до Град Чистилища. Я у тебе в неоплатному боргу.
Насправді, якщо б тоді Володар виявив-таки Су Ло, природно, Нанґун Люня як учень він би і не подумав розглядати.
- Ой, люблю всі ці розмови про неоплатний борг. Адже, якщо вже він неоплатний, то і платити за нього не потрібно, вірно? - Поразка прогундозила екс-Четверта Мисс. - Не варто подяки, мені тоді було всього два роки і я не знала, яку можливість відчуваю через твою егоїстичний мордахи. Якби я була його ученицею, то жила б зараз приспіви без жодних бід і рівних - з моїми талантами я б вже давно стала суперсилим експертом бойового мистецтва.
- Дурне дівчисько, чи знаєш ти, що сказав мій Учитель, коли забирав мене з палацу? - Начито проігнорував її вовкості чоловік.
- І що ж тобі розповів цей славетний старець? - Скинула дівчину зі свого обличчя обнаглянуту руку і вже сама, забувши, дернула свою жіночку за прядь волосся.
"Достойний старець"? Наньгун Леуні уявив, що хотів би бачити обличчя свого Пана (моложаного чоловіка « в саму соку »), навколо якого клопоталися штабелями, якби він почув подібне ставлення. Але, переконати свою дорогоцінну крихітку Його Високість не квапився.
- Цей старий чоловік... Кхе-кхе ... Він сказав, що хоч не зміг знайти свою дочку, то таки подбає про зятя. "Краще виховати самому, ніж шукати когось на стороні" - якось так, - чоловік цепко вхопив Су Ло за підборіддя, щоб та не змогла відвести погляд, і звабливо зашептав: - Отже, маленька Ло, як тобі муженьку, якого виростив твій батько? Сподіваюся, ти всім задоволена?
Дівчина яскраво закочувала очі і легоньо шлепнула, підперезаного « ланкою» по вічній привабливості до її обличчя. Ну дає цей Володар Града Чистилища - це ж треба додуматися, збирати двох років дівчини майбутнього чоловіка! Та ще й вирощувати його власноручно, щоб не вийшло чорта що. Дуже далеко з його боку. Екій ексцентричний чоловік.
Всі ці роздуми пронеслися десь на краю свідомості, особливо не затримуючись в голові Су Ло. Куди більше вона хотіла знати інше питання:
- Ти впевнений, що він мій батько? Думаю, старий просто присвоїв собі даний титул і самоправно втягнув на себе обов'язки по благобудові мого майбутнього особистого життя, - вона все ж не стримав їдкий коментар.
Якщо вірити характеристикі, отриманій від старого Імператора Західної Цзінь, її прекрасна, але дуже ветрена маман зовсім не вважала Владеля Града Чистилища як потенційного партнера і батька своїх дітей.
Розділ 1282
- Однозначна відповідь на це питання тобі може дати тільки твоя мати, - безтурботно відповів Нангун Люнь і, раптово побліднувши, закаштувався.
Су Ло вжому вивернулась з його обіймів, стурбовано дивилась у його обличчя:
- Що сталося? Це через ті поранення?
Хлопець знову вибухнув придушеним кашлем, крадькома прикриваючи рукавом рот, щоб дівчина не побачила крапельки крові, які зацвітають маком на шовковій тканині.
- Нічого смертельного, травма не особливо серйозна, - на його губах грала та ж квітуча усмішка, буквально трансліруюча "я в порядку". На жаль, екс-червону Міс прикинутими гримасами було не переконати.
- Звичайно, витримувати напад цього чокнутого старого — і називати отримані поранення « несправжніми», - фирскала вона і, не чекаючи чергових виявів непотрібного та недоречного вирізьблення (а отримилися іншим і не буває), взялася рішуче почепити з чоловіка одяг: - Дай подивлюся.
Це було так, ніби вміння вибило все повітря з її легенів: на білосніжній грудях чорною плювбою пронісся відбиток долоні. Вона не знеохочувалась і доторкнулася до гематеми. І хоча Наньгун Люнґун продовжував посміхатися як і раніше, на його лобі проступили крапельки поту. Почавши дитяче садистське бажання потикати в найболючіше місце, здається йому і без того було до біса боляче.
- І це ти називаєш "нічого смертельного"! - З'янулася дівчина, але відразу ж охолола себе: не час і не місце розпікати принца за його легковажність та напльовування власного здоров’я. Ось поправиться - тоді вона йому і задасть трипку за всі його помилки, теперішні та майбутні. Зараз були проблеми і насупленіші: - Ми повинні залишитися тут, щоб ти зміг загоїти цей жах?
Чоловік задумливо запустив п'ятірню в волосся, уважно озирнувся околиці і похитав головою:
- Мабуть, це не найкраща ідея. Непогано б знайти безпечний притулок, поки божевільний старий не відшукав нас.
Убещище? Як же смішно було б перейти у центральний Дворець і перечекати там небезпеку! Поки собаки просовують ліс, лисиці ховаються у курнику. Але ні, це було занадто ризиковано.
- Ні, у Центральний Дворецький Дворець, гадаю, повертатися не варто, - пробурмотала вона в відповідь на власні думки.
- Тоді пропоную пошукати тимчасового пристановища в Імператорському палаці, - доніс свою пропозицію Його Високість.
Імператорський Палац Північного Мо? А що, варіант не гірший за всіх інших! - Відповідно до закивала дівчина.
- Ось тільки дістатися до нього доведеться весь день і всю ніч, і я не впевнений, що ця подорож буде помилковою мирним та спокійним.
- Тоді чого ми чекаємо? - Су Ло бадьоренько вскочила, розминаний злегка затенькі кінцівки. Завдяки перепочинку вона почувалася майже повною силою, а отже знову могла користуватись телепортом. Старик Мо не дрімав, і засиджуватися на одному місці було неможливо. Так що, підхопивши розлегшого принца, дівчина тут же зникла. Що б вони робили без такої чудової суперсили?.
Після кількох сотень кілометрів і вичерпавши майже весь запас духовної енергії, молоді зрештою опинилися в прибережному місті Ло Ян. Це непримітне місто лежало в центрі Північного Мо і було густо заселене культиваторами всі можливі помилки. Тут живе гарячий, запальний народ, а служителі поліції не часто з’являлися на світ; отже рівень злочинності був дуже високий. Але прості громадяни вже давно звикли до такого ходу справ, пристосувалися якось і зовсім не нарікали.
Су Ло і Наньгун Льоуні, не будучи мудрим таємним, попрямували до готелю пряміком і винайняли там номер з табличкою « Небо». У будь-якому випадку, якщо божевільна старашка наткнеться на їх слід, то з легкістю відшукає втікачів. Так що не було гладким рахунком ніякої різниці, чи вони будуть фарбуватися, боюся кожної тіні або в відкриту оселяться у вибраних апартаментах.
Останок ночі вони провели пліч-о-пліч, кожен зайнятий своєю справою. Наньгун Левюнґ неквапно загострив внутрішні пошкодження, тоді як Су Ло стала удосконалюватись технологія телепортації. Принц Цзінь, як зумів, спробував пояснити їй суть законів елемента вітру. І хоча дівчина не зрозуміла і половини, все ретельно запам'ятовувала і тепер раз за разом прокручували в голові отриману інформацію.