Глава 1279
Але не встигло лезо доторкнутися м'якою шкіри, як її руку перехопив відкривши очі і явно дуже незадоволений побаченим Наньгун Люні:
- І давно у тебе суїцидні нахили проколюлися?
- Ти прокинувся? - Дівчина викинула кинджал і на радостях навіть забула відповісти на шпильку чимось не менш виразним. І як можна було злитися на цього слабого? Сам блідий, як сніг, окуляри воспалені, руки тремтять - а все одно силяється посміхнутися, намагається показати, що все гаразд, лише б вона не турбувалась.
- Дурне дівчисько.
- Від дурного чую. Налякав мене до напівсмерті.
- Гаразд, гаразд, визнаю, був не правий. Твій мужній обладнався, смиренно прошу про прощення, пані, - заясничав Його Високість, як якби все залишалося, ніж раніше, і ніяких серйозних поранень і в помінні не було.
- Ти б краще мовою трепав менше, а зайнявся швидше своїми травмами! - Су Ло не хотіла дозволити втягнути себе у слово заблукання, принаймні до тих пір, поки не буде впевнена, що з ним дійсно все гаразд.
- І ти ні про що не хочеш мене запитати? - Збудувавши на траві зручніше і граючі прихопивши прядь волосся коханої, невинно запитав чоловік.
Єдине, що мене турбує - чому ми не добили старого, якщо вже ти зміг його поранити, - подумавши мить, видала екс-Четверта Міс. - Немає людини — немає проблем. А з цим персонажем проблеми гарантовані, та ще які.
- І все? Невважно тебе зовсім не цікавило питання, чому мій рівень культивації так раптово підскочив?
Су Ло нехота кивнула:
- Мабуть, цей момент теж непогано б прояснити. З моїм першим запитанням.
Чоловік усміхнувся і замовк, ніби думав. Помітивши погляд на чорну небу, вона доторкнулася до дівчини — знайшла ряду для себе, привабливку, обхопив руками коліна і виривав очей від принца.
- У моєму тілі прихована неймовірна сила, - зважився все ж Нанґун Люнь, піднімаючись і притягуючи неспротивну до грудей. Умостил підборіддя на її макушці і задумливо продовжив: - Ця сила настільки велика, що його пробудження не проходить без наслідків навіть для власника.
- Що ще за наслідки?
- Так просто і не скажеш, однозначної відповіді немає. Наприклад, коли я вперше використав свій дар, моє слабке тіло не витримало нахлину сили - в кінці місяця, у ніч повного Місяця...
Домовляти він не став, але Су Ло і так все зрозуміла. Проходи, знаємо. Півнівка його організм слабне, а ноги стирчать нестерпний біль. Лише будучи на рівні Гросмейстера в аптекарському мистецтві, вона може спробувати вилікувати його хворобу.
Так значить, ось звідки взявся цей розлад? Страшно уявити собі, які життєві труднощі могли б змусити Його Тіраншество застосовувати свою силу глибоко в його серці. Він народився у королівській сім'ї, і вона вважала, що з самого його народження пігулки здули. Але, мабуть, не все спокійно в цьому королівстві кривих дзеркал.
Су Ло відкрила рота, але так і не поставила питання, що крутиться мовою. Чужа душа — потімки, і не варто лізти туди без запрошення.
Однак Нанґун Люньн і сам були готові поговорити. Чи не хотів, щоб між ним і його коханою залишалися якісь недовручки, чи в принципі давно прагнув поділитися цією сумною, але досить-таки тривіальній історії. Як завжди, все оберталося навколо любові, намагаючись до влади і палацових інтриг. У той час мати Наньгун Левуня стала привілейованою наложницею імператора, батько якого щиро закохався в красуню. Навіть видав наказ, який дав їй титул дорогоцінної Накладниці — це не тільки прозорий вияв прихильності інших. І саме через особливий зв'язок імператора його дорогоцінна Наложниця незабаром втратила голови.
Глава 1280
В очах Імператора Цзінь ця жінка затьмарила собою весь решту гарем. Її влада над його серцем не дозволяла йому навіть поглянути на когось іншого. Вони насолоджувалися товариством один одного, зовсім позабути про свої статуси — коли ці двоє залишалися наодинці, всі декорації палацу зпадали і більше не було Його Величності та наложниці, а тільки чоловік і жінка, і любов між ними.
Але щастя не могло тривати вічно. Тим більше, в умовах зміюка, чиєсь безглузде недосконале назване "імператорським двором". Коштовна Наложниця стала занозою в серцях, очах і дупах інших дам, обділених царським увагою, а також не догодила деяким міністрам однією своєю присутністю та все зростаючим впливом при дворі - дескалувати, Його Величність, замість того щоб надобрити про справи урядових людей, зволожуючи свою безглузду любов. Зрештою, невдоволені об’єднались і стали причиною смерті невинної жінки. І, ймовірно, це зійшло б з рук зловмисників, якби свідком їх розправи над негідною наложницею не став її власний син, малорічний Наньгун Левуні.
Хрупка дитяча психіка не витримала побаченого, і сила, що товклася десь у глибинах його душі, прокинулася. У той три дні п’ятирічний хлопчик втопив столицю Східного Лін в крові. Він знищив усіх причетних до змови та їхніх родин, не пощадив нікого. Син імператорської наложниці шокував цілий континент, очолюючи його з батьком.
- Тобі було лише п'ять? Ну нічого собі, - мимовільно перервала розповідь чоловіка Су Ло. - Ти крутий, не те що я в тому віці.
П'ятилітня екс-Четверта Міс ще не думала про кар'єру найманого вбивці. У ті світлі дні її максимумом було тикати паличкою у смачні мурашкині попки під сидінням великого дерева.
- І що ж, тебе зовсім не лякає той факт, що маленький хлопчик вигубив під корінь три могутні сім'ї? - З обережністю поцікавився Нанґун Люунь, трохи нервово, але постійно лагідно перебираючи в пальцях пряди її волосся.
- Ще чого, вони самі заслужили свою долю - впевнено фирснула дівчина. - До того ж, той маленький ти навряд чи здавав звіт своїм діям. Ні, я не можу судити тебе. Та й не хочу.
Тепер стало зрозуміло, що Він є Тіраншею у столиці. Люди, знаючи, хто він такий і що може зробити в будь-який час, просто боялися. І недарма. Мабуть, вона б і сама побоювалася зайвий раз дихати в його сторону. Мислення перших днів їхнього знайомства, як виявляється, було чудовим ризиком для голови, підшукуючи та періодично сппинаючи неугомонного принца. Слідом накотила легкий смуток і жаль до того, крихітного хлопчачугану. Мало того, що рідну матусі жорстоко вбили і незрозуміла сила до місяця звалилася, так ще й все навколо відразу назвали його кровожерливим дияволом. Тож не дивно, що з часом його цілком зіпсував цукор. Довелося відповідати.
Але Су Ло чомусь не відчувала страху. Уявіть, що ви знищили парочку стародавніх родів — а не чужої матері — і діти зовсім не люблять батьків. Поки він контролює свої спалахи агресії по відношенню до неї, все в порядку. А ось у погасті характерів вона йому зовсім не поступається.
- Як тобі вдалося вижити у всьому цьому гадюку? - Не могла не запитати дівчину. Маленький Наньгун втілив страх у серця людей. А все страшне і незрозуміле (коім і був п'ятирічним хлопчиком) завжди намагалися та намагаються знищити ще в "зародженті".
Наньгун Лууні замовк трохи, міцніше притиснувши до себе екс-Четверту Міс. Його думки блукали в далекому минулому, у тій частині спогадів, яку він думав, він давно похоронив і ніколи не захоче знову викопувати. Він боявся померти від болю. Задихнутися всього того жаху тих днів, коли він був змушений боротися за своє існування. Але біля своєї коханої, під її чуйним та співчутливим поглядом він раптом відчув, що спогади так і залишилися просто спогадами - вони не ожили, не вирвалися назовні обгорілих демонами. Лише частина його історії, одна з перевернутих сторінок. І усвідомлення цього факту наче звільнила його від тяжкої ноші - настільки звичною, що її відсутність стала помітною тільки тоді, коли йому нарешті вдалося скинути цю річ.
Покріпше обняв прив'язану до нього дівчину, з насолодою надихнув непередаваний запах її волосся, і продовжив свою розповідь про ті дні. Звичайно, у той час було багато людей, які хотіли позбутися небезпечного й непередбачуваного хлопця. Його вважали злим, адським посланцем знищити Східний Лин. Імператор був розгублений. Як він міг дозволити вбити свого сина, дитину улюбленої жінки?.
Але, на щастя, до столиці вдарило саме провидень.