Глава 1253
Мо Цзисюй і перший старійшина скептично переглянулися: яка зручний, однак здатність - вибити когось, і нічого не пам'ятати.
- Старший Брат, що ж з тобою пристало? - Від жаху губами прошепотів старійшина.
- А що зі мною сталося? - Як бовдур, луговий перепитав старий, і здубавлено застонав: біль стиснула сталевими тисками його черепашку, в очах запляли чорні плями, темрява хвилями прибою накрила його свідомість. Все тіло розкрилася холодним липким потім, як через вату доносились обривки чиїхо-небудь криків: « Старший Брате! Тобі погано?
Але хоч би як ці двоє волали до свого любого родича, предок їх більше не чув. Всі його сили, духовна енергія і концентрація були кинуті на спроби відігнати чорноту, але все марно. Погляд старого остеленів і він, як був, солдатом впав на підлогу.
Той, хто підійшов до батька Мо Цзисюй, намагався зупинити Старого предка, але той не реагував на його маніпуляції, тільки все сильніше стискуючи щелепи, як від нестерпної болю.
- Перший старійшина, що ж це відбувається? - Ледь не плачу, простоал Господарю Дворца.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
- Перший старійшина! - З похмурих дум його вивів напів-істеричний крик Мо Цзисюя. Чоловік прокинувся, відганяючи депресію і похмуро реагуючи:
- Старший Брат, гадаю, був отруєний.
- Отруєний? З огляду на його рівень культивації, яка отрута могла б допомогти? - Не думав Господарю Дворца.
Звичайні отрути, само собою, не змогли б йому хоч скільки-небудь зашкодити. А що, коли зловмисник використовує протираву, яка затьмарює розум? - Припустив старійшина, сам на добрі сімдесят відсотків впевнений у своїй неважливій правоті. Озирнувшись на напівзруйноване приміщення, люди побачили його. Пам’ять прокинулась п’ятихвилинною довгою сценою, коли вони з Мо Цзисюєм ввірвалися у залу і засмагли обезумного предка, який блюдив злодія, що викрав його дорогоцінні камені. Тоді вони вирішили, що старий просто збожеволів і ніс нісенітницю, проте ... - А це ж не фіолетові кристали. І там всередині щось є...
Господар Палац присів на коточки, брезгливо, двома пальцями, як отруйну змію, підняв останки кристалів:
- Пустинки, блакитний рівень, духовні сили з них давно вже поглинули. Но... Не розумію, що тут сталося?
- Фіолетові кристали Старшого Брата хтось підмінив... - Не довіряючи власним умозаключенням, пробурмотів старійшина.
- Але ж палацовий зал захищений з усіх боків, ніхто не може сюди зайти або вийти просто так, за власним бажанням. Плюс охорони, яка муха не пропустить. Так само й сам старший брат, будучи на вершині святості, не міг так просто дозволити себе провести! Скільки людей в цілому світі можуть мити у нього з під носа ці чортові кристали?
- Ти хочеш сказати, що... - Мо Цзисю нахмурився: на думку приходило тільки два імені.
- Ні, наскільки мені відомо, той вихідний чоловік з Града Чистилища пішов в усамітнення, як і Старший Брат. І не в його характері поводитись настільки низько і негідно.
Розділ 1254
- Так і другий теж не опустився б до банальної крадіжки... Ні, це хтось інший, - задумливо продовжив старійшина.
- Хтось точить зуб проти Центрального Дворця? І він напевно не зупиниться, поки не розгромить всю нашу сім'ю ... - від відчаю у Мо Цзисюя розболілася голова, всі думали навколо одного-єдиного питання: « Хто посмів? »
- Не знаю, відповів на невисловлене обурення Перший старійшина. - Як не скажеш, жоден з можливих підозрюваних не став би так робити. Не в їх стилі.
Чому він знав, що в межах досяжності отримуєся юний дар без зайвих моральних принципів? Ніхто і припустити не міг, що Су Ло з її "жальким" восьмим рангом могла влаштувати таке невизначене світло.
- Мабуть, занадто вже розшукувати зловмисника не варто, - зітхнув старійшина, здорово зрозумівши, що коли цей таємничий хтось зміг облапошити і фактично вбити їх Леґендарного предка, то з іншими експертами Центрального Дворця він зможе здійснити одну натисканням пальців. Але щоб не видати свого боягузтва, він швидко додав: - Тепер головне — допомогти Старому предку позбутися бруду в його розумах.
- Легко сказати... - Буркнув Мо Цзисюй і почав загинати пальці: - Дерево Божественного Духа зникло. Всі плоди на ньому, відповідно, також. Еліксири, які зберігалися в скарбничці, були викрадені так само як і всі запаси лікарських рослин. Не залишилося ні листочка, ні травинки, ані булини...
З кожним його словом перший старійшина ставав все похмурішим, а чоловік усе продовжував підведення невтішних висновків:
І ми викопували останній плід Божого духа на Су Ло, щоб очистити її кров від токсинів. А значить, у нас зовсім не залишилося ліків. Що тепер робити?
Проте, проти сподівань перший старійшина не спішив зануритися в пучини відчаю слідом за Господарем Дворца, а навпаки різко вигукнув:
- Су Ло! Звичайно! Су Ло! - і, не вдосаючи нічого пояснити аж підскочивши від вираження такого ентузіазму Мо Цзисю, чоловік вискочив з залу.
Господар Дворца проводив родича ошеледженим поглядом, а через секунду його накрило усвідомлення: як він міг забути? Адже саме тут, в їх резиденції під дахом одного з їхніх будиночок, у своєму теплому ліжку затирав живою посудину чарівною кровожерливою покрівлею, здатною навіть мертвим оживити! І він ще сміявся скаржитися на предмет обнищування Центрального Дворця? Ха! Та з цією дівчиною їм ніякі інші скарби не потрібні! Хай вони мчиком поставлять Старшого Зрада на ноги! Потрібно лише почекати, поки перший старійшина заволодіє дівчиною сюди. І неважливо, згодна вона на подібній розкладі, або ж має щось проти.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
***
На своєму подвір’ї Су Ло знайшла Наньгун Левуня, яка стала звичною в останні дні позі лотоса: хлопець постійно культивував, не бажаючи витрачати цінний час навіть на такі життєво необхідні дрібниці, як сон. Коли дівчина нечутно зступила на поріг їхнього тимчасового житла, Його Високість відразу ж відкрив очі і зустрів кохану веселою посмішкою:
- Пташка повернулася в гнояче ягня? - Бюркнув чоловік, спіймавши маленьку крадіжку у свої обійми.
- Куди б я подівся? - скептично хминула екс-Четверта Міс, і, балячись, легонько відтягла щоку хлопця: - Здається, ти став виглядати краще. Твій організм мало-помалу відновлюється?
- Вашіми зусиллями, - відповів Його Високість і не перейняв можливості дзвінко смокнути дівчину в кінчик носа. - Ці плоди Божественного Духа і впрямо дуже придатні для культивації. Вже зараз я на пікі дев'ятого рангу.
Отже, ще трохи - і ти повернешся до свого первинного стану? - Су Ло лагідно прибрала прядь волосся з його лоба, поправила загнущий комір. І все-таки вони не даремно заглянули в це потворне місце! Як говориться, з паршивої вівці (не до ночі буде пом’якшена Лі Яояу) — хоч хутра клок.
- Ага. Але це ще не все, культивація під ефектом плоду дала досить неочікувані результати. Але нехай це залишиться таємницею, навіть при стінах бувають вуха.
- Ло Ло, ти повернулася! - З радістю вигукнув Бієнн Юін і вихрем згробок у охапку названу сестрёнку.
Вони з Цзи Ян безцільно блукали по подвір’ї, поки не почули голосу — і хлопець відразу поскакав у будинок. Цзи Ян намагалася пригальмувати переміщеного друга, але було простіше зупинити таран нальоту, ніж президент гільдії найманців, що вцілів екс-Четверту Міс - яка повернулася живою і неушкодженою з надзвичайно небезпечної пригоди. Здається, що його запал не охолодив навіть крижаний погляд Наньгун Люня, який як раз мислить і прихопити зараз, алі почекати?.