Розділ 1249
Поки золота виноградна лоза падала за другим камушком, Су Ло дістала з загашок інший кристал — приблизно такого ж розміру. Камінь був пустельним місцем: дівчина вже довгий час « викачала » з нього всю духовну силу, та ось викинути все було недосуг. І ось, як виявилося, не даремно. Слідом за камушком у її руці була пляшечка з чорним лікувальним приладдям (вірше, сама рідина була прозорою, « чорній» в назві свідчило швидше про ефект ліків). Ця судина екс-Четвертої Міс вручив Учителя з настійним проханням не використовувати знахаря по дрібницях. Жижа в пляшках була нічим іншим, як сильним отрутою, що « руйнує розум людини ». Особливо його впливав той, хто перебував на критичній стадії культивації. Доселі у неї не було причини використовувати відраву - в Лабіринт Лезіденції її безпекою повністю і цілковито опрацювався Наньгун Люню. Але, здається, зараз був найпривабливіший момент, щоб пустити цей засіб в хід.
Отже, Су Ло шляхом нехітрих маніпуляцій заповнила кристал снадоблем і передала « бубочку» золотій лозі:
- Поклади цю штуку на місце фолетового кристала.
Акація поняття не мала, що замислила її господарюшка, н виконала все безребетно. І ось, фальшивий камінець виявився перед старим, а справжній кристал повільно і обережно поповз до Су Ло. З кожною новою « ходкою» руху золотої лози ставали все більш вивіреними і елегантнішими - екс-Четверта Міс мимолетом подумала, що з цього рослини вийде прекрасний кишеньковик. Невдовзі шість самоцвітів були замінені отруйними підробками, ретельно засмащеними під фіолетовий кристал. Залишився лише один...
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
І коли галузка Древа алчно потягнулася за останнім скарбом, духовна енергія навколо Зрада Мо спалахнула і почала зникати.
Сух Ло застила кам'яним бовваном, мало не плачучи: ну ж було цьому старому розактивуватись так не вчасно! Тепер їй вже не було до кристалу фолета — жиру, щоб жити. Вона негайно наказала золотому лозі відступати, і коли тонка гілка пулей вірвалася у її рукав, старий смикнувся, не відкривши очей схопив останній камінчик і прийнявся жадібно поглинати його енергію.
Кристал спустошував, а енергія навколо Зрада з невблаганною швидкістю зростала. Екс-Четверта Міс з'їдалася за колоною, намагаючись максимально уповільнити дихання і серцебиття - авото, пронесе, і старенький не помітить її присутності. « Я стовп. Кам'яний, нерухомий. У мене немає ні краплі життя." - подумки приговарювала вона саму себе.
Вона б і рада була втекти звідси негайно, але старий чоловік розпустив свою силу так само як павук липку павутинку: будь-яке коливання як духовної енергії або найменшого руху могло видати її з усіма потрохами. І тоді пиши пропало: навіть сотня таких ось Су Ло було не впоратися з одним Предком Мо.
Але, на щастя, чоловік був зовсім не до неї. Він якраз опинився у розпалі культивації і одного кристала з фіолетом йому було недостатньо. Кістки рука потяглася за наступним, і Су Ло з завмиранням серця як в уповільненій зйомки дивилася, як Предок бере наступний камінь, стискає його все сильніше, та ...
Розділ 1250
Він залпом проковтнув псевдо-енергію. Су Ло була дуже стурбована, як старенький чоловік не втішався підміною. Але краса чорного знамб’я полягала також у тому, що спочатку він майже зовсім не відрізнявся від духовної сили всередині кристалу — завдяки чому експерт міг заманити його до смертельної пастки.
Зрадник знеохочувався, бо в камені було мало енергії. Поковнувши перший, він відразу потягнувся до наступного. Екс-Четверта Міс подумки видихнула з полегшенням. Треба ж, які скарби можуть знайтися в закромах Гроссмейстера Рон Юна. Страшна людина.
На цей раз дівчина навіть наважилася виснути ніс через своє сховище, щоб власними очима побачити, як старий ривками вистачає фіолетовий кристал і ще один - все сильніше отруюючи свій розум чорним снагою. Він був настільки захоплений проривом на наступний ранг, що навіть не встигав подумати, чому його тіло все не може насититися духовною енергією.
Але довго насолоджуватися картиною безнадійного самознищення легендарного предка сім'ї Мо Су Ло було недосуг: потрібно було вносити ноги та інші частини тіла, поки старий чоловік не відкрив очі і не зрозумів, що його щойно напикали якимись підробленими. Дівчина сфокусувалася, шепнула собі під ніс "клік-бум!" і з тихим бавовною розчинилася в повітрі.
Старик Мо краєм свідомості відчув якесь шевіння простору віддалено, але був надто зайнятий розбушеною енергією, щоб хоч якось відреагувати. Все його тіло, наче полум'я, кров у венах кипіла і загорнулася, перед очима виблискували темні плями. І ця чорнота поширювалася, як вірус: здавалося, ось на його розум розплилося крихітна плямка, ніби хтось за необережністю сминув з пера крапельку чорнил; але плямба розпливалася, ширилася і в якийсь момент роздвожилася... Потім знову і знову... Його свідомість буквально тоне в темряві, пам'ять заволокло чорною поворочкою, черта проникала до рота, у ніс, затоплювала легені...
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Десятий ранг і наступні, нараховуючись вищими рівнями, розділилися на ще три сходи: командирську, священну та найвищу. Мо - прародителька була командиркою, і саме сьогодні вона прорвалась на рівень святості. Загалом Континент можна було порахувати по пальцях, а точніше п’ять знавців священного сходинку. Тепер же старий зуміє вивести Центральний Дворець на зовсім інший рівень! Точніше, зміг би, якби не поковтнув замість фіолетових кристалів чорне знадобье. Але він був занадто захоплений, надто зосереджений на своєму прориві, щоб помітити цю підставу. Тепер, мало того, що він втратив всі цінні камені, так ще й його мозок в скорому часі повинен був перетворитися на манну кашу. З комочками.
Замок Мо з силою закупив язик, і від болю в голові трохи прояснилося. Зрештою він зміг відкрити очі, і за наступну секунду нехотячи про це пожалкував: кристали перед ним були підробкою! Тримаючи руками, чоловік підняв вище один з каменів, щоб краще роздивитися його вміст: на гострому скибку блиснула прозора в'язка крапля...