Глава 1203
- Якась дивновата пані, - театральним шепотом, щоб вже точно всі зацікавлені почули, поділився своїм враженням з Цзи Ян Бічен Юін. І продовжувався нормальним голосом: - Міс, дозволь поцікавитися, за яким правом ти ось так смієш звертатися до Наньгуна?
Дивно, але Мо Юньцин не ображала від такого ставлення. Навпаки, на її губах висвердлювала високомірна насмішка:
- Старший братик Наньгун — мій майбутній чоловік. І ти стверджуєш, що я не маю права розмовляти з ним?
Су Ло, синя тиші порушила саркастичне хмикання:
- Ну що, женішара, і давно тобі весільне ярмо на шию накинули?
- Поважаєш, подібне можливо? - У тон їй відповів Його Високість.
- Навряд чи вона стала б брехати про подібне, - нерозумно потиснула плечима дівчина. - Зрештою, це впливає на репутацію її сім'ї.
- Можливо, ти думаєш, що я тобі бреше? - Наньгун Люні раптово відчув напад головного болю. Скільки ще він повинен довести цій нестерпній дівці, що йому крім неї ніхто і ніколи не був потрібен?..
- Мабуть, ні, - трохи поміркувавши пробурмотів Су Ло. - А ось за твого багатоважного папеня я б не рчалася. Його Величність, дай йому небо багато років - бажано десь від нас подалі, наскільки я встигла його дізнатися, той ще любитель зав'язувати тобі неприємності.
- ....
- Та годі, бути того не може! - Вклинився в їхню нараду Біет Юін.
- Ви ж не думаєте, що старий-імператор здатний на таку недалекоглядну глупоту, вірно? - Нахмурилася Цзи Ян.
Організовувати весілля від імені третього Старшого брата, але не поцікавившись думкою останнього - більш сміливого та самогубствам, мабуть, ще ніхто з нас сьогодні не робив.
Поки всі задумалися, на Су Ло впала якась похмура веселість. Вона глибоко подумливо постукала зігнутим вказівним пальцем по грудях Його Височності, послухала розчавлений звук, задоволено кивала - мовляв, дозрілий, « багновий»:
- Ні, ну а як міг турботливий татко дозволити простояти такому примірнику? Як там, у вас товар, в нас купець...
Промову перервав ясний кришталик суглобів - Нанґун Льоунь стиснув кулаки з такою силою, що побіліли костяки пальців.
Четверо друзів збилися в кучку, спокійно обговоривши ситуацію і наводячи приклад справи. В їх імпровізований кружок все намагалася пролізти Мо Юньцин, однак її ввічливо (пока), але без жодних слів виставили геть.
- Що ви там шепочете? - Відразу спалахнула вона від обурення. - Тут немає нічого обговорювати, старший брат Нангун — мій майбутній чоловік. Цю справу вирішено, і ніхто не може змінити її.
Су Ло кинула короткий погляд на багатострадну шию дівчини. У її очах промайнуло жаль, але цього разу для різноманітності не з приводу його безардонного вологня в чужу карету зі подальшою порожнього хребта. Тепер вона жаліла, що не добивала цю вертляву і приклеєну "проблему" ще на під'їзді.
- Мо Юньцин, ти така цікава, - посміхнувся Нангун Люні, ніж викликав у дитини невимовний подив.
Екс-Четверта пані хотіла вже було обуритися - це що ще за виявлення уваги до кривошої дитини? - але швидко зрозуміла, наскільки підступним був план її коханого: третя Міс Мо від радості, що на неї звернули увагу, не стрималася і підстрибнула на місці -- і відразу ж застояла-зайкала від болю. На очі навернулися злі сльози:
- Прокляття! Я обов'язково знайду цю огидну жінку! І розрву її саму і її соболіну шубку на дрібні шматочки!
- За що ж так з цією невідомою? - На губах Нанґун Льов'я прогнала ледь помітну усмішку, коли він покосився на символ невинності Су Ло.
- За те, що вона врвалася у мою карету і вивихнула мені шию!
Мо Юньцин не встигла запам'ятати обличчя, або ріст, чи хоча б якийсь розпізнавальний знак у зовнішності негідника. Але така розкошівність може дозволити собі лише дуже багату й заможну мадам, бо це дорогоцінне хутро не можна забути. І вона її обов'язково розшукає і покарає!
Біен Юін і Цзи Ян втупилися страшними очима на мовчазну Су Ло. Соболісна шубка? Ні, вони й раніше підозрювали щось погане, але тепер, коли нова « жіночка» Нанґуна відверто підтвердила їхні найсміливіші припущення...
- Ей, хлопці, ви якось дивно себе поводите, - підмітила Мо Юньцин. - Невже ви бачили цю огидну жінку?
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Глава 1204
- Дозвольте уточнити, а як саме вона повернула Вам шию? - Висунула Су Ло свій цікавий ніс через плече Його Величності. - Ну, не обсідала тебе як коня!
Дівчина була впевнена, що з урахуванням швидкості її пересування ніхто із сторонніх не міг помітити її присутності в кареті третій Міс Мо, а отже, її злочин недоказуємо. І можна було трішки повеселитися за рахунок кривошейки. Зрештою, та сама винна. Як кажуть, на чужого нареченого не розеляй... Загалом, нічого не розеляй.
Мо Юньцин пару митей вдивлялася у безневинне личко екс-Четвертої Міс, перш ніж категорично ткнути в неї пальцем і заголосити на всю округу:
- Невже це ти? Та сама жінка в соболіній шубейці?
Дівчинка просто тхнула пальцем у небо, її метою було якось дискредитувати ім'я тієї, що так впевнено стояла підлі її нареченого. Навіщо їй було знати, що вона своєю « навігою» потрапила прямо в ціль?..
- Ви думаєте, все так і було? - Неспокійно запитала Су Ло.
- Це точно ти! Ти хотіла мене вбити! Я точно знаю!
- Третій Юний Майстер Мо, як Ви думаєте, чи можливо подібне? - Залишивши дівчину скласти отруту, екс-Четверта Міс обернулася до МО Юньфену, і дійшла від нього рівно тих слів, на які й розраховувала:
- Звичайно, ні. Ви б просто не встигли наробити справ у екіпажі моєї дорогоцінної сестрички, а потім повернутися сюди. Зовсім неможливо.
Цей юнак знав би, що для Су Ло поняття « Не можливо» взагалі не існує... Але вона не квапилася його переконати. Вона боялася, що від гніву та заздрості у нього самого шия не буде нічого незрозумілого.
- Ось так, Ви це чули? Я невинна, мої руки чисті, - сказала вона лютою Мо Юньцин.
Бієчен Юін з Цзи Ян втупилися разом у землю, намагаючись не заржавіти. Здається, що їхні акторські здібності сильно поступилися таким чином у їхньої подруги. А ось Наньгун Левуні тримався дуже гідно, ні поглядом, ані рухом не видаючи свою обізнаність.
- Вперта дівчинка, - зітхнув він, чіпляючи до себе неспротивчаючу Су Ло. - Навіщо взагалі намагатися комусь щось довести? Ніби це залежить від вас. Не набридло ще воювати з цілим світом?
- Надоело, - довірлена шепнула дівчина, пригнувшись до його плеча.
- Просто ігноруй. Вони не варті твоїх виправдань.
Ці двоє спілкувались так, ніби нікого не було — тільки він і їхня п’яна любов одне до одного. Звичайно, що зовсім не цінувала новопризначену „невіста":
- Посміла охмурувати мого братика Наньгуна? Да я тебя... - В руці дівчата клинув хлист.
Наньгун Левюнґ нахмурився і хотів вийти вперед, щоб легкозрозуміло розяснити набридливій малиязці, куди саме вона може засунути свою улюблену баталійку, але Су Ло м'яко притримала його за рукав:
- Не варто палити по горобчиках з гармати. Я сама разберусь.
Коли на її обличчі вискочила біла пухнаста кулька, він уже наблизився до неї. Плітний ремінь відразу став затискеним між двома псевдонімами, не досягнувши мети.
- Маленька Дев'ятихвоста Лісиця! - Мо Юньцин зламала свою зброю. І перш ніж вона встигла подумати, звідки у цієї мірки легендарний улюбленець, на її плітці зомкнулися гострі клинки маленького білосніжного дракончика!