Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Полювання демонічного короля на свою дружину: бунтуючої "ні-нащо-неадекватної" міс

Розділ 1201-1202

Прочитано 0% главы

Глава 1201

Завіска карети піднялася, представляючи світові прекрасну личко Мо Юньцин. Білосніжна сяюча шкіра, чарівна-стримуваний носик, блискучі очі - краса третьої Міс зовсім не поступалася привабливістю її брат. Але шия мадемуазель, вигорнута у формі літери зю, трохи заполонила загальний інтерес.

Су Ло довелося прикусити щоку і поспішаючи відвести очі, тільки б не розсміятися у вигляді прекрасної "лебожки". Цзи Ян легонько штовхнула її в бік, збентежено прошепотіла:

- Мо Юньцин — відома красуня, що не поступається Лі Яояу. Але що з її шиями? Якось все це дивно...

- Можливо, вона її пошкодила, поки спала? - в тон їй вимовила екс-Четверта Міс, з усіх сил намагаючись зберегти морду цеглою.

- Звучить не дуже переконливо.

Мо Юньцин, наскільки було відомо Цзи Ян, тепер була на шостому ранзі. Як вона могла заспокоїтися настільки сміховинну травму? І вже не пов'язане це безподобство з останнім зникненням її подружки - геть як очі блукають від ледь прихованих змішування.

- Ло Ло, невже коли ти телепортувалася, то...

- Циц! – відразу ж зажадала Су Ло занадто догадливою Цзи Ян рот, та так ретиво, що бідолаха вже почала синити від браку кисню. Довелося їй змилуватися і відпустити мичу подругу, суворо процідивши крізь зуби: - Ти нічого не знаєш, ясно?

- Куди вже ясніше, - фирснула дівчина, уже самостійно прикриваючи власний рот, щоб не видати себе і Су Ловируються назовні хіхіканням. Очевидно, її здогади плавають досить близько до істини: Су Ло якимось незбагненним чином згорнула нещасної Мо Юньцин шию. Ну, або якось допомогла її потворній травмі. У будь-якому випадку, здавати "віновницю" її веселощів вона і не думала.

Турботливе вошання двох подруг не залишилося без уваги Наньгун Люня. Однак він і до того усвідомлював, наскільки його маленька Ло - Ла майстерня вляпатися в історії, так що був ні краплі не здивований. Тільки погладив свою кохану на встромленій бідолашній голівці, та прицикнув на Цзи Ян, щоб та вела себе тихіше.

- Нечасто можна побачити вас на півночі, - прокашлявшись після незручної паузи, продовжив Мо Юньфэн. - Наша зустріч – це доля, не інакше. Дозвольте запросити вас до Центрального Дворця, на горнятко чаю (край у нас суворий) і дружню розмову.

Очі Його Височності загрозливі звузилися, губи розтягувалися в напівусмішку-полуоскал. Цей поганий погляд у Мо Юньфена був настільки вражений, що йому вдалося якось зберегти зовнішній спокій.

- А чи не забагато честі? - Бмикнув Бієнн Юін, своїм смішком змусив хлопця остаточно полагодити самовладання.

У цей момент, дрохтя і поскрипаючи з карети зі горем виповзла Мо Юньцин. Хмуро зиркула сповідь (а по-іншому їй було дивитися в нинішньому положенні) на президента гільдії найманців:

- О, Бієнн Юин, це і правда ви?

- Ми знайомі? - Він недбало кинув хлопця, який мав лише скороминущий погляд.

- Чи ми знайомі? - Обурено скрикнула мадемуазель. Була ближче до шиї, що була витримана, щоб заглянути в безсоромі очі: - Біен Юїн, і тобі вистачає сумління робити вигляд, ніби ти мене не впізнав? Або це хтось інший штовхнув мене в яму з брудом? Між іншим, у мене через тебе було розтягнення зв'язок шиї!

Юнак на мить знущався, але потім занепав духом і твердо заявив:

- Між іншим, у цьому зовсім немає моєї вини. Тебе ніхто не просив стояти біля тієї чортової ями, поки ми билися з Мо Юньфэном. І схилив тебе не я, а порив вітру. Як у тебе язик повертається звинувачувати мене в тому, чого я не робив?

Ця інформація стала останньою краплею. Су Лоне не витримала і розгулювалася: виявляється, багатострадна шия міс Мо Юньцин несе відповідальність за злість господині виявлятись не у тому місці. Очевидно, що її хребет і до зустрічі з філеєм екс-Четвертої Міс пошкодився не раз, а отже, менше її вина. І вага.

- А ти з чого раптом так веселишся? – відразу ж перемкнулася з Біечен Юіна на хихікаючу Су Ло третя Міс Мо. - Ти хто така? Хто дозволив тобі насміхатися з мене?

Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:

Глава 1202

Екс-Четверта Міс від такого навернення трохи поспішала і навіть припинила сміятися. Підняла голову, з прищуром втупилася на маленьку хамку. Насмішко вкинула брову, мовляв, і що ти мені тепер скажеш?

Мо Юньцин, побачивши її обличчя, застигла з непристойним відкритим ротом і очима-плесками. Слова відразу закінчилися, залишилося тільки справжнє захоплення: ця дівчина... Ідеальні риси, без жодної вади. Навіть самозакохана третя Міс Мо не стримала благоговіння, дивлячись на таку рідкісну красу. Лі Яояу вважали визнаною красунею, прекрасною і незрівнянною феєю. Але тільки сліпий чоловік не міг зрозуміти, наскільки зовнішність цієї юної леді перевищує таку принцесу Нефритового Дворця.

Однак захоплення швидко затонуло у всепоглинаючої заздрості, як Титанік в Атлантичному океані. Нижня щелепа повернулася на поклад, думки очистились і в голові звеніло люте « Як вона сміла стати кращою від мене? Непростірно!»

- Ти хто така, я питаю! - Вона повторила найгірше.

Су Ло трохи знеохочувалася кінчик носа: як так вийшло, що вони навіть незнайомі з цієї леблядії, а та вже явно щось проти неї має? Ні, екс-Четверта Міс самопопно допомогла прирахувати її до крилатих, але дівчинка ж не знає про це поки що. То чому так багато знущань?

- А чи не багато честі відповідати мені на таке неприємне питання? - Вона сумно пробурмотіла, мимовільно стримуючи манеру промови Біен Юіна. Чим, звичайно, ще більше вивела з себе і так озлоблену Мо Юньцин, в руці дівчини відразу ж клацнув незрозуміло звідки схилився:

- Хто ти? І чому стоїш підлежище старшого брата Наньгуна?

А ось це вже було цікаво. Так, значить, паршивка знайома з Нангун Люнем? Чи його дорогоцінне сердчице — це ще одна претендентка? Су Ло в думках зачепила: від цих стогнів він зідхає самі проблеми!

Осужающі зірвався на принца. Обличчя його як і раніше не виражало гладким рахунком нічого. Принаймні, до того моменту, поки він не побачив вижданий погляд коханої:

- Ло Ло, в чому справа?

- "У чому справа" - з невдоволеною гримасою передзвонила його дівчина. - Справа в тому, що дехто виявився огидним ловласом, а страждати як завжди мені!

- Тобто? - Нерозумно похлопав репицями позначений ловелас, не співвідносячи даний титул з власною персоною. Здається, що він не розумів того, у чому скаржилася його дитина Ло. - Дівчинка, в чому проблема? Ти можеш мені пояснити?

- Старший братик Нангун! - Вкралася в їхні діалоги Мо Юньцин. На обличчі дівчини не залишилося жодного сліду нарікання — тільки радість і скривджена ніжність.

Його Високість кинув погляд на джерело звуку, не знайшов для себе нічого цікавого і знову звернув всю свою увагу на Су Ло:

- Малюк, що таке? У тебе щось болить?

"Головна, від твоїх нескінченних сердець схожь!!" - хотіла гаркнути екс-Четверта Міс, але не встигла: Мо Юньцин, зрозумівши, що її щойно проігнорували, замість того щоб замолкувати і поповзти назад у свою карети, вирішила в будь-якому разі добитися уваги.

- Старший братик Нангун! - Тепер у її писанкувовому голосі скинули примхливі і навіть вимогливі нотки: - Старший братик, ти що, не пам'ятаєш твоєї Крошку Цін?

Су Ло відчула сильний приступ нудоти. Це ж потрібно стільки цукру вбухати у це протяжне « Крошка Ціїїн»! Яка лицемірка, щойно шаленіла, розмахуючи хлистом, а тепер раптом явіла сором'язливу « крихту». Дівчина переглянулася з Цзи Ян, закочувала очі і демонстративно відступила за спину Нанґун Льоюня: сам кашу заварив, сам пускай та розважається. А їй ще й досі страшної мрії про її раптову загибель, і за так не настати, та за гроші - Фейко-мухи з головою вистачало.

Проте Мо Юньцин, здається, не сприйняла дипломатії своєї оппонентки:

- Ти, стій, де стоїш! - рикнув вона, тикая батогом на Су Ло. І вже іншим тоном звертається до Нанґун Люню: - Старший братик, хто ця жінка? І чому їй дозволено стояти поруч з тобою, та ще й так близько?

Чоловік підтиснув губи, роздратовано цопив язиком і процідив:

- Якщо ти хотіла привернути увагу моєї Величності, то вітаю - ти добилася свого.

У даний момент його власні відчуття були співзвучні з такими у Су Ло: з'явилося бажання терміново поділитися з іншими вмістом шлунка. Ну що за прилипала на його голову?.

https://literna.net/uk/books/222-polyuvannya-demonichnoho-korolya-na-svoyu-druzhinu-buntuyuchoi-ni-nashcho-neadek

Предыдущая главаСледующая глава