Глава 1181
Але ще до того, як він встиг зробити крок в сторону сцени, сталося щось дивне. Золота броня, що розчищала гіганта лусками висипалася на підлогу, відкривши дуже неприємну картину: підпалена шкіра посідалася і зморщувалась, все тіло буквально на очах губило вологість, перетворюючись у стародавню мумію.
- Стояти! - гаркнула в всю горлянку Су Ло, вхопившись у руку Його Виосновищі. - Тобі не можна туди йти!
- Тут я, не навіщо так кричати, — демонструючий прохід Нангун Люнь. Багатозначно посміхнувся: Що таке? Не хочеш залишати мене навіть на мить?
- Ніби ти сам не бачив! - Зашипеліла на нього дівчина, їй зараз було очевидно не до словесних екрессів. - Життя набридло?
- Коли ти вже почнеш мені довіряти?
- Питання зачинене. Ти нікуди не йдеш.
- Ло Ло... - Сумно зітхнув Його Високість. Потрепав кохану по голові, терпеливо як маленькій прийнявся пояснювати: - Це ж Криваво-аловий Норичник. Ось він, рядиком зовсім, тільки руку простягни. І твоя хвороба буде зцілена. Давай, будь гарною дівчинкою... - намагався відчепити по одному її пальці, міцно встромлені у його рукав.
- А ти впевнений, що всередині цієї ящики саме Норічник Нінпо? Що, якщо це пастка? – гнула своє екс-Четверта Мисс.
Частина тіла, розміщена нижче спини і відповідальна за передчуття різних небезпек, підказала, що зі сценою очевидно щось не так. Точніше, з часом на оной. Чи ви бачите, як здорові бугаї за лічені секунди перетворилися на струмок?
- Гадка дівчинка, - захопило звідки-небудь з стелі, — я, як Господар Лабіринта, урочисто присягаюся, що в цій шкарлунці знаходиться не що інше, ніж Кривавий Норичник Нінпо. І він може вилікувати тебе.
Після голосу з’явився і сам старий чоловік — для різноманітності не в вигляді гігантської голови, а весь повний та у нормальних габаритах. Облачений в чорній мантії, що розгалужується по землі (епічно, тому що жодного вітру не спостерігалося зовсім) і посміхається у все своє безсоромне обличчя з хитрістю споглядання на Су Ло.
- Ти нікуди не підеш, - твердо заявила дівчина, лише довірившись у правильність власних рішень. - Щось мені підказує, що всі попередні дев'ять випробувань разом взяті були не так небезпечні, як зараз.
Наньгун Левуні і сам відчував високий рівень небезпеки, що виходила від сцени. Але в будь - якому разі Норичнику потрібно було знайти час. Та ще й Господар підлив масла у вогонь:
- У мене є лише один стебел. Запас спеціально в якості нагороди для вас обох. Але якщо ви не хочете... Що ж, доведеться його знищити.
Це було так легко і байдуже, як якби старий чоловік збирався позбутися підгнилу моркву, а не рідкісної лікарської рослини. Маніпулятор, як є манипулятир!
- Зачекай секундочку, - кинув Його Високість у відповідь.
- Що ж, ти дійсно збираєшся туди піти? - Старийан здивовано встромив брови. - Не боїшся перетворитися в мумію?
- Не спробую — не дізнаюся, потиснув чоловік плечима і з спокійною посмішкою надивився лижі в бік сцени.
- А ну стояти де стоїш! - Баба Яґа в особі Су Ло була категорично проти, і не соромилася висловлювати своє ставлення до всяких планів самогубства, якщо знадобиться - криком.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1182
- Ло Ло-Ле, я блищить обернуся, чесне слово, на обличчі принца сяяла спокійна усмішка, в очах — незбагненна впевненість у власних силах. Су Ло не була вражена тим, що діти також впевнені у своїй абсолютній безсмертності і тому можуть померти пачками.
- Ні вже, краще я назавжди залишуся таким от задихліком. Будеш мене на руках носити до кінця днів моїх. Так що не смій йти на вірну смерть!
Дівчина звикла довіряти своїй інтуїції, а вона буквально-таки вопиняла про небезпеку. Про небезпеку втратити Наньгун Люуня, назавжди.
- Час уже на виході, Тік-так, - знущатися над дітьми, повідомив Господаря Лабіринта і рух фокусника витягнув із рукава вже запеченої пахучу паличку (як тільки мантії тлювати не почала?).
- Просто почекай мене тут, я все зроблю, - кинувши роздратований погляд на старигана, продовжував умовляти кохану Його Високість. - Довірся мені, добре?
- Ага, щас! - Пирхнула дівчина і міцно вчепилася у широкий рукав його мантії, так що плитки пальців побіліли.
Наньгун Левюнґ глянув на стурбовану мордашку Малі Ло, перевів погляд на повільно, але вірно догоряючі палички... Рішення було прийнято, і каяття не підлічило. Притиснув до грудей улюблену, закопався носом у волосся — аромат, такий рідний і приємний, від нього слабшають ноги й затьмарюються думки. Хочеться лише одного: стояти так, тримати міцно і ніколи не відпускати.
- Не йди... - Ніби вторуючи його власним бажанням, видихнула дівчина.
- Ло Лє, дбай про себе, ніжно шепнув на вухо і раптово надів на потрібні точки в хребті Су Ло.
- Ну ти і ... - Вмий вона запалити одним тільки поглядом, від Нангун Люня не залишилося б і кількох попелу.
- Із задоволенням вислухайте всі твої епітети в свою адресу, як тільки повернуся з Норичником, - ігриво підминув червоній від злості улюбленої та впевнено потопав до сцени.
Ще перед їхнім від’їздом, у нього з Ґросмейстером Рон Юном відбулася нелегка розмова на очах. З їхньої розмови принц вичленував два основні пункти. Перший - не так страшно дев'ять випробувань лісної Резденції, як спроба дістати Криваво-малий Норичник Нінпо: легендарна рослина мала здатність повернути до нормального життя навіть напівмертву труп, але й ціна була відповідною. Наньгун Левюнґ навіть думав, що доведеться заплатити власним життям. І все одно без найменшого коливання відправився в цю повну небезпеку подорож. Тому що другим пунктом у діалоговому вікні Гросмейстера є проста і незаперечна істина: без ліків Су Ло не пробуде й місяця. Звичайно, про такі « оптимістичні » прогнози ні він, ані Рон Юн не стали говорити дитині. Багатство в незнанні.
Екс-Четверта Міс не відривала затраченого погляду зі спини чоловіка. Все, що вона могла зараз робити - це шкодувати, з штовхом, із почуттям, яке могло б бути неправим. Якби вона була трохи сильніше. Якби не спровокувала Фею Ян Ся. Якби не розругалася в пухах і прах з Наньгун Луунем у найнепідхідніший момент...
Кожне « коли б» сіль в’їжалась у серце, щипалося очі і змушували стискати кулаки. А принц Цзінь ступав спокійно, з високо піднятою головою, крок за кроком піднімаючись по сходах все вище на свій особистий ешафот. Його показна неспішність могла б показати впевненість і безстрашність, але в даній ситуації про піжонство мови не йшло: йому доводилося долати невидимий бар'єр, наче щось відштовхнуло, не пускав його до мети. Лише десять сходинок, але підйом здавався нескінченним.