Глава 827
Глубокий слід, наче від плеті, відразу налився кров’ю і приховував неприємне видовище залишків м’язів та білошкірої кістки.
- Ти як? - Сумно вигукнула Су Ло. Цзи Янь ледве стримувала її тремтіння.
- Це було... Швидко. Я навіть не встиг повернутися!
Невдалеко вже почувся шум кроків, до вуха злегка шокованих прит кровожерного деревця подруг долетіли ривки розмови.
- Другий Брат, ми майже на місці. Я знайшла його минулого разу, коли школа заслала нас сюди, досвіду набиратися. - Самодовольно віщував дзвінок жіночий голосок.
- Ну, молодчина, — байдуже відповідав їй чоловічий.
- Другий брат, як думаєш, це і в прямому може бути варацією дерева акації?
- Не факт.
- Якщо це дійсно виявиться тим, що ми шукаємо, - продовжувала говорити вголос дівчина, — як було б чудово. Тоді старший брат зможе підвищити свій рівень Аптекаря до просунутого!
- Угу.
- Весь континент обшукані, не знайдеш такого експерта, як старший брат, хто досяг би подібних висот у такому молодому віці!
- Гросмейстер Рон Юн став Аптекарем Елітного рівня в двадцять, - холодно посадив її захоплення чоловік. Однак повз вухах слухачів не прослизнув натяк на щирість, яка розпалює заздрість.
- Гм! У Гроссмейстера Рон Юна очевидно проблеми зі зором. Або промені слави настільки застигли йому очі... Уявіть собі такого талановитого Аптекаря, як старший брат, недостойний ролі його учня!. Зате дівчина на початку була, мабуть, в саме раз - виразність у тоні дівчини можна було дістати руками. – На безрибі — і каракатиця риба.
- Якби я програв Яояу, то ще гаразд, я б просто це прийняв. Але програти будь-яку незнайому дівчину - ні, я не змирюся.
- Так, так! Їй просто пощастило, як вона могла зайняти місце старшої сестри Яояу? Одна думка про це виводить мене з рівноваги!
Голоси все наближалися і наблизилися ...
Цзи Янь мовчазно втупилася на Су Ло. Але та, театрально відкинувши одну ногу і притиснувши руку до лоба, сумно закрив очі — але постійно спостерігаючи крізь вії за єдиною глядачкою, патечно (але не дуже голосно) вигукнула:
- Ти що, хочеш сказати, ніби та сама дівчина є розумною, талановитою і правдоподібно чудова, про яку так несправедливо говорять ці двоє — це я?... - І, почекавши міцного кивка, продовжувала в звичайному тоні: Так, це я. Вітаю, тобі неймовірно пощастило - ти була удостоєна подорожувати по цьому страшному місці з улюбленою богами в обличчі мене. Якщо хочеш, то можеш доторкнутись до святині лише обережно і недовго — я лоскоту боюся.
Дівчина не забула скористатися цією можливістю і весісто плескнула Су Ло по плечу:
- Так, від скромності не помрешь.
Су Ло хотіла сказати, що окрім цієї хвороби є ціла черга бажаючих скоротити роки її життя, коли люди з Чертога Луйон виникли через зарослі. Цей невеличкий загін, сім’я Луйон добре підготувалася до цього походу — в якому ні плюнь, у експерта бойових мистецтв явно не перший ранга впадеш) високий по росту і самонищення юнак. Червона, вишита золотими мантіями, гарні риси обличчя не спотворені надмірним виразом людяності та холодних очей. Від його присутності температура навколишнього середовища падала на кілька градусів, а свіжі зелені листки знеславлювалися.
Поруч з ним граційно вишувала дівчина в білому п'ятнадцяти-шестнадццаті на вигляд (дівчинка, звичайно, не плаття). Овальні личко, біла ніжна шкіра, величезні ясні очі — незважаючи на справжній ангельський вигляд, одного погляду на неї було ясно: мала незаслужено розпещена і навіть у своєму ніжному віці надмірно жорстока.
Су Ло переглянулася з Цзи Янь, обидві мовчазно прийшли до невтішного висновку: з цим натовпом розібратися буде досить важко.
- Ви хто такі, і що тут робите? - Вона вигукнула дівчинку, коли нарешті побачила Су Ло.
Цзи Янь схрестила на грудях руки і фиркала:
- Ло Деі, які люди шанували нас своєю присутністю.
- Ты... Ты... Дівчинка, очевидно, хотіла пригадати те, що вона говорила і в дійсності здавалася їй знайомою.
- Я, я. Що, пам'ять дівчини, алі склероз підкрався непомітно і в такому юному віці?
Розділ 828
Дівчині на мить злякалась, а потім ображена вип'ючи нижню губу, осудливо тиснула пальцем у бік насмішниці:
- Цзи Янь! Це ти!
- Ух ти, пам'ять прорізалась! Дивовижне поруч, - « вихиталася» дівчина. - Що ж, ти прийшла сюди боротися зі мною за територію?
Ло Деі відкрила була рот, щоб відповісти що-небудь обов'язково їдка, але якось стихнулася, зітхнулась і юркала до свого брата. Десять років тому, коли дівчатам було лише п'ять, батько взяв її з собою в місто Чистилище. І настали найбільш темні часи в її житті, що переді мною і подальшою також.
Звичайно, Ло Деї дуже добре лепту в дитинстві вижила саме ця тварина. Дівчинка не була доброю, але тільки спогадами про жорстокі методи Цзи Янь волосся вставали на загривці дибки.
- Хто вона? - Коли Ло Хаошена побачив свою зухвалу і самовпевнену сестріку в такому замішанні, він не міг нахмуритися. А коли він почув, що дівчинка поспішно зашепотіла йому на вухо — і зовсім мало стримався, щоб не вирубатися.
Ця Цзи Янь... Тільки її походження викликало неконтрольований страх і благоговіння. З такими у відкритому конфлікті краще не вступати... Але ви можете спробувати розв’язати проблему дипломатичними.
- Міс Цзи Янь, справа в тому, що це дерево червоної акації вперше було знайдено нашим проклятим Луйон. А народна мудрість каже: « Хто перший встав, — то те й бинь се ». Сподіваюся, ви не будете в обрахуванні - едакий ввічливий і безпечний для життя варіант: "Отойди, дітчинко, та не заважай дорослим дядькам".
Звичайно ж, корний вихідець з Чистилища, кім була Цзи Янь, не могла залишити омство, нехай і позосталий у контексті без відповіді:
- Що Ви, чому мені ображатися? Тим більше, що йти я нікуди не збираюся - і головне, все з премілою посмішкою. Щоб показати, що ви "благополучність" у ваших намірах.
Чув чути відчутливий скрип зубів. Ло Хаошена ледве стримував напад люті: в коі-то вічно він опустився до того, щоб звертатися з ввічливістю і повагою - а йому ще хтось посмів не відповісти взаємністю!
- І що ж збирається робити в такому випадку міс Цзи Янь?
- Як що? Успадкувати мудрість Вашої ж приказки, щось там про ранні підйоми і взуття. Я знайшла це дерево червоної акації ще два роки тому і просто терпляче очікувала, поки плоди поспитають. І ось, я тут, а ви, хлопці, пристали, - розвіяла руками дівчина.
- Ты... - З обличчя Ло Хаочень вмиг злетів весь наліт доброзичливості.
- Дурниці! - Вмовила Ло Деі. - Це дерево перше виявила я. Не ты!
- А чим доведеш? - флегматично кинула Цзи Янь і тнула пальцем у криваво-червоний відбиток черепа на дереві: - Поглянь сюди, це дерево давно було помічене знаком Чистилища. А де ж знак вашого чорта Луйон? Чи, може, змило дощем?
Ло - Хаошені кинув запитання щодо своєї сестри, але вона лише почервоно відвела очі. У той день, коли вона знайшла це чортове дерево, вона намагалася - правда намагалась вирізати на ньому знак їх сім'ї, але просто не змогла з ним впоратися... Тільки вона наблизилася до стовбура, як в мить ока виявилася виштовхнута на добрий десяток метрів. Між іншим, саме через таку агресивність деревця вона і припустила, що це може бути варіація акації, і тут же поскакала за братом, щоб той їй допоміг.
Ло Хаошень насупився. Звичайно, він не вірив Цзи Янь ні на копійку: якби дерево виявив місто чистилище раніше, то, звичайно, давним-давно була б виставлена охорона і його сестричку на милю б до нього не підпустили. Отже, дівчинка бреше.
Тільки ця впевненість не давала йому нічого спільного з тим, що їхня сім'я зовсім не залишила ніякого сумного « лізього Луйон».