Глава 825
Чому ця Су Ло підвищила швидкість за такий короткий час? З усіх сил Цзи Янь змогла легко обігнати дівчину. Але тепер, навіть коли її ноги заробили на стовідсотковій потужності, вона все ще могла тільки повзти позаду Су Ло, не в змозі скоротити відстань більше ніж на метр. Незважаючи ні на що, вона ніяк не могла її нагнати!
А найголовніше, як їй вдалося настільки покращити свої навички за кілька годин? До того ж, весь цей час Цзи Янь була під нею і щось не пригадає, щоб дівчинка інтенсивно тренувалася.
Існувало лише одне пояснення того, що відбувається.
Су Ло спочатку приховувала свої здібності. Піддалася, поганка!
Так, напевно. На перший погляд, рівень її нової подруги не перевищував п'яту сходинку. Але що приховувалося за її невинною мордашкою насправді?
Дівчина похитала головою. У місті Чистилища її талант був провідним серед її покоління, але вона в житті своїй не бачила таких загадкових особистостей.
Довелося їй змиритися зі своєю смертю вічно доганою і ковтаючи пил з-під чужих підошви. Зате наелась.
Чи довго, чи коротко вони втекли, але нарешті прибули в південно-східну частину Великої Долини.
З неглибоким « Буффф » паперовий журавель шлепнувся на землю, відразу зайнявся полум'ям і в секунду розсипався пемплом.
- Це був останній, - сумно моліла Цзи Янь і підняла очі на Су Ло: — Тепер я повністю покладаюся на тебе. Ти повинна вивести мене звідси.
Спочатку вона приберегла цю пташку, щоб вибратися з Темного Лісу, так що тепер дівчинка була у неї в боргу.
- Ти точно впевнена, що хочеш зробити мене ведучою в нашому маленькому поході? - Невтомно хіхнула екс-Четверта Мисс. На жаль, слабкості цих двох дівчат були ідентичними і носили назву "топографічний кретинізм". Так, з неї той ще гід... З її талантами в цій сфері їй тільки прихвостий Дворца Нефритового Озера по полями водити, та в болотцях топити.
Цзи Янь підозріло втупилася на товарку, на що та лише зубасто злилася і перебільшено-бодро вигукнула:
- Не хвилюйся, я обов'язково виведу мій народ з цієї пустелі... Тобто, Долини. Але, так, на всяк випадок запитаю: ти не сильно поспішаєш? 40 у запасі є? - очі Цзи Янь готові були викататися з орбіт, а щелепа примивати собою траву, так що Су Лострі довелося їхати з теми — очевидно, її аналогії тут не оцінили. - Я жартую. Ходімо, треба знайти насіння Червоної Акації.
На крайній випадок у неї завжди є брат-Ледишка, він не дасть їй загнутися в цьому лісі. Ну, напевно не дасть ... Як він там, весь цей час по кронах дерев скачущий, не кормлений, по голівці не глажний?..
Про це можна подумати пізніше. А зараз, час діяти.
Су Ло витягнула зі свого простору дрібного бійку і прошепотіла йому пару речень на вухо. Після того як він зміг відчути фрагмент карти Укримного Некрополя Богів, вона більше не сумнівалася в його талантах шукати дорогих речей. Сподівались, що ці два насіння також стосуються до них.
Коли дитина поховалась у своїй пам’яті, то побачила інформацію про цю рослину. Насправді, завдяки особливому драконячому читу спадкової пам’яті в його голові були заховані практично енциклопедичні знання майже про все на світі — принаймні про те, що могло б бути цікавим для раси людини. Ці знання автоматично передавалися з покоління в покоління, і, не будь дрібна бійка таким ледачим і политай він хоча б вислизнути переписані йому спогади, він був би набагато розумнішим. Але навіщо напружуватись і вчитися, коли замість цього можна смачно покуштувати да солодко поспати?...
- Ву, вуу! - Промив малюк, вірно заглядаючи в очі своєї господині.
Та потріпала його по голові і наставливо вимовила:
Не забувай, ти - маленька коштовність всієї раси божественних драконів. Якщо ти тільки й навчишся, що вийк на місяць — як мені дивитися у вічі твоєму шановному батькові? Адже він, мабуть, очікує від свого єдиного сина чогось більшого.
Мен-Мен з розумним виглядом покидала, лизнув долоню Су Ло і на секунду втягнувши носом повітря, потрапив у глибину джунглів.
- За ним, - коротко кинула дівчина, вириваючи Цзи Янь з задуманості, і побігла слідом за бійкою.
- Це, я що хотіла запитати... Твій дракон... - Тільки й встигла пробурмотати Цзи Янь, але Су Ло вже і слід простив. - Адже... - Треба було швидко вливати енергію у свої ноги і наганяти подругу.
Глава 826
У цьому темному (у всіх сенсах) і густому лісі, де кожне дерево було унікальним, але з біса схожим на попереднє, заблукати було легше. Отже Цзи Янь довелося докласти великих зусиль, щоб бачити хоча б спину Су Ло
Дрібний бійок і зовсім не дбав про те, чи поспівають вони за ним, або ж він безнадійно відстали дівчата — просто втік з своєї мети. Якби екс-Четверта Міс не уклала з ним священні контракт, завдяки якому вона могла відчувати свого вихованця навіть на відстані - не факт, що вона зовсім змогла б його знайти.
Коли ж цей безумний бігун на далекі дистанції знайшовся, Су Ло виявила досить дивне дерево, на гілки якого, власне, стояв бійка, намагаючись дотягнутись до алого фрукта.
Рослина була ростом із середньої людини; кора, довгі плоскі листя, самі по собі чимось подібне до гілок верби, плоди були пофарбовані в різні відтінки червоного. На цьому дереві було розщеплено п’ять великих фруктів, розміром з кулак дитини. Су Ло заворожено на овощ:
- Це... Можливо, це і є легендарні зерна Червоної акції?
- Кривавий ...ад... Хуу, - Цзи Янь нарешті наздогнала подругу і тепер старанно намагалася перевести дух. - Що це таке? Насіння Червоної Акації? Начебто не схожі.
- Мені теж так здається, - пробурмотала Су Ло, борючись з бажанням потикати пухкий фрукт з буквально сяючою на сонці шкіркою.
- Справа в тому, що я вже бачила ці саме насіння. І вони були розміром з ніготь у кращому випадку. А ці такі величезні... - Хоча панянка зверталася до екс-червоної міс, очі її не могли відірвати від цього загадкового дерева.
Су Ло подібним досвідом у своєму житті похвалитися не могла, вона бачила Семен Червоної Акації тільки на малюнках в книжках.
- Хм, можливо це якась варіння Дерва Акації? - Невпевнено пробурмотіла Цзи Янь, смикаючи подругу за рукав.
- дисперсія? Як думаєш, такі « сім'ї» будуть коштувати дорожче? - відразу ж зрозуміла з практичного боку ситуацію Су Ло.
Але їх меркантильні роздуми були перервані душолюже-жальним "вууу!"
- Маленький дурний дракон, що сталося? - Останнє, що вихопив її очі - як малюк потягнувся за червоним фруктом, щоб його зірвати...
- Ву, вуу... - « Він мене вкусив! »
Здавалося, Мен-мен от-ось розріється від образи. Су Ло глянула на розтягнуту лапку, і з досить глибокої ранки вливалася крапля крові. Але в його кігтях все ще лежав зловолокий фрукт.
- Боляче, так? Викинь яку, знайдемо щось інше - веліла його господині.
- Вуув, вуу, - він мене укусив! Закусил, і тепер не відпускає!"
У величезних очах засяяли сльози... Навіть Цзи Янь вже не змогли витримати. Вона, звичайно, не розуміла, через що саме так засмутився маленький дракон, але все одно відчула гостру потребу покінчити з будь-яким його напасником. Хай навіть це буде байково дорогою фрукт.
- Не бійся, не хвилюйся, старша сестричка поспішає на допомогу! - Дівчина швидко ступила вперед і простягнула руку до величезного Червоного Насіння Акації. Але не встигла вона доторкнутися до нього, як виноградні лози, і вони раптом здичалися на вітрах дерева й зіскочили на Цзи Янь — та ледве встигала відстрибнути на кілька метрів у сторону. На руці була широка смуга.