Глава 641.
Вона з недовірою підняла свій погляд на Нанґун Люня, в очах стояли сльози.
Усі присутні перебували в повній замішанні: це ж що таке деться? Адже все було так добре, що багато хто вже запаслися рисом і смикалися кричати « Грімко», а тут такий облом! І ця сумна моська Феі Нефритового Озера — як щеня, що підлізла для ласки, а схоплений клацання по носу! Уся чоловіча половина людей відразу відчула непереборне бажання обіймати, потішити дівчину - хай хоч усі скарби світу кинуть до її ніг!
А ось Нанґун Левюнь жалібним видом Лі Яяо не проник і, окинувши її байдужим поглядом, розгорнувся та пішов крізь розлючений натовп.
-Третій Старший брат! - Фея Нефритового Озера, як і всі легені, була в захваті.
Чоловік зупинився, посміявся — заголоділа, третій старший брат, а також третій найстарший! - Але навіть не обернувся.
А Лі Яояу, втративши будь-який сором і збентеження, кинулася до принца Цзіню і, обхопивши його ззаду руками, притискалася м'якою щокою до його спини.
-Третій старший брат, благаю, не кидай Яояу! - Вона вигукнула, зовсім не елегантно хлюпнувши носом.
Чи Фея Нефритового Озера, така холодна і пристойна людина завжди може вилити свої почуття? Безрозсудність!
Наньгун Люун теж був вражений такою нетривалістю подружки дитинства - схоже, дівчинка пішла ва-банк.
-Лі Яояу, - тихо рикнув хлопець, намагаючись відчепити судомно стиснені палиці дівчини від його роби. Вистачить з нього цього шоу, та й з нею теж. Один раз заплямуєш свою репутацію — навіки не відмиєш, а він і пам'ятав ті дитячі роки, в які вони були так близькі.
-Ні, не пущу. Третій старший брат, будь ласка, не треба... - Зрадні Фейкіни сльози градом повзалися з чудового ока, грозячи насквозити одяг принца Цінсія. Тоді його напевно продуть, він загоїться і помре — яка вишукана помста! У старому стилі: "Те, доставайся ж ти нікому!"
- Жальче видовище... - Здавалося, тихо з гуси натовпу роздався.
-Да вона закохана в нього, як кота, але ось Його Високість, судячи по всьому ...
-Безчутний чурбан! Де він ще знайде такий скарб? Він дійсно не хоче цю богиню? Так нехай віддасть мені, вже я-то знаю, що з нею робити!
- Ні, але він все ж правий. Наш принц Цзінь, чай, не дурень - адже ця дівчинка є природною безсоромницькою, при світлі дня, на очах цілої натовпу... Ні, вона напевно не гідна Його Висновки.
-Весно, яка благородна крига може собі дозволити вішатися на мужика посеред площі? Сором. Чи ця Фея Нефритового Озера, так як про неї складають традиції — чиста й бездоганна? Здається, чутки, як зазвичай, кілька прикрасили реальність...
І ось, відгуки мешканців були поділені: одні щиро шкодували і підтримували Фею Нефритового Озера; інші прихильно кликали Наньгун Левуню та скептичні пирхали своїм опонентам — Його Високість апріорі не може помилятися й точка.
Проте серед натовпу сірих обивачів була і невелика розумна група людей, які критично оцінили ситуацію та дійшли висновку, що непроста Його Високість так холодно зреагувала на свою подругу дитинства — напевно, у цієї бездоганної мадам рильця в гарматі.
А Фейко-муха як і раніше продовжувала притиснутися і злюняти-соплити спину Нангуна Люня. Очевидно, вона вже була дуже пустує.
-Третій старший брат, не йди. Не йди... - Прошепотіла вона його мокра робі.
Наньгун Льоуня стояв, як хід проковтнувший, його напружений погляд був спрямований крізь натовп, до вікна окремої кімнати на другому поверсі напіврозбитого борделя.
Су Ло з несподіванки підсмажилися ноги, добро — неподалік стояв стілець, інакше так на підлогу і луснулася б. Нахмурила брови, фиркала... Цей маніяк-дівець, що за гра він веде?
Наньгун Левюнґ, розуміючи, що маленька дівчинка не думає виходити назовні, помітно загнав. У абсолютній тиші чітко пролунав його гіркий подих.
Глава 642.
У цей момент він як ніколи відчув спорідненість з Лі Яояу, адже і він, і вона були такими... Жалюгідними! У рожевих мріях і гірких очікувань, вони хапалися за будь-яку скалку в надії, що об'єкт їх любові принесе відповідь на їхні почуття - звичайно, не з тією ж пристрасністю, але хоча б трохи лайки, хоч один ніжний погляд, крапля взаємності.
Нерозумно. Наївно і безглуздо. Жалюгідне, закохані ідіоти...
Поки хлопець перебував у своїх депресивних думках про ефемерацію почуттів і марності буття, серед натовпу мілинало сніжну білу пляму. Ця пляма, зупиняючись прямо навпроти Нанґун Люня, сердито топнуло ніжкою і молвіло людям голосом:
- Ну і довго ти збираєшся тут прогулятися в обіймах цієї шалопендри? - Су Ло, склавши руки на грудях, в даний момент представляла з себе цю помися Сніжку Королеви і Бабки-Єжки. Загалом, поява виявилася феєричним.
Наньгун Левуні негайно скинув з себе кінцівки Фейко-мухи, тому дівчина не втримувалася на ногах і ганчірка хитнулася на землю. Чоловіки наповнилися безмежним щастям:
-Ло Ло! - Він потягнувся до дівчини, але був зупинено різким:
- Дивись, який швидкий! Від одного кралі до іншого перебігає, тільки рукою махати! Ні, це національна індійська зба. І взагалі, від тебе несе! — Су Ло брезгливо смощала носик, який терпів запах своєї вірної ворогині.
У наступну мить принц Цзінь епічно розірвав прямо на собі одяг і ... У нього був такий самий вік — він носив другий, цілком ідентичний першому! Су Ло з досадою скрипнула зубами: цей засранець продумав все від самого початку!
Усі присутні були схрестені на новому персонажі цієї захопливої п’єси: хто така ця жінка? І вона дійсно наважилася наказати Його Вищості? Більше того, Його Високість без жодних вагань підкорився її вимозі! Та ще й так грубо і жорстоко вчинив з Феєю Нефритового Озера...
-Це ж Четверта Міс помісія Су!
-Су Ло? Це справді Су Ло?
-Точно вона, в той день на дуелі життя і смерті я, сміха ради, поставив на неї ... І не повірите, виграв, чорт візьми, хе-хе!
Фея Нефритового Озера, яка досі лютує на дорозі, вихопила ніс вдвічі активнішим: вона для нього все - і гордість свою в бруді людно потоптала, і від гідності зреклися, а що отримала взамін?..
А все через неї, з-за цієї проклятої Су Ло!
Дівчина, утерев рукавом стекла соплю, люто зиркнула на Четверту Міс Су, сподіваючись одним поглядом підірвати її на мільйони окремих частинок!
До Лі Яояу відразу підскочила покоївка, допомагаючи встати.
-Третій Старший Брат, як ти можеш так зі мною робити... як ти можеш... - від відчаю дівчина ледве стояла на ногах, всім вагою обблокований на крихкий верстат служниці. Вона виглядала, як ніжна квітка лотоса, потріпаний і зламаний буйним північним вітром.
Така безпорадність знову спонукала представників чоловічої статі внутрішнього лицаря до всіх присутніх. Цей лицар вимагав будь - якою ціною захищати прекрасну даму — Фею Нефритового Озера, а тоді помститися огидному драконові Су Ло.
Наньгун Левуню було щиро начхати на всі ці косі погляди і перешіптування, все його думки в даний момент були зосереджені на його маленькій лялечці Ло. Проте коли дівчина почала трохи поїдатися, він також доброзичливо звернув увагу на інших своїх зеїв.
Однією рукою він міцно притиснув її до грудей Су Ло, закриваючи її від алчучих відплати, і, обернувшись до Лі Яояу, Іронічно підвів брову та фиркнув:
-Місс Лі, про що це Ви говорите?
З обличчя Феі Нефритового Озера враз злетіли всі фарби, навіть почервонілий від істерики носик придбав мертво-блезний відтінок. "Місс Лі"... Вони були зовсім чужими. Неначе незнайомці, чиї доріжки на мить перетнулися, щоб знову розійтися в різні сторони...
-Третій старший брат ... - У дівчини небезпечно підгиналися ноги, мабуть, якби не покоївка, яка вже почерпнула від натуги, елегантний зад Феї Нефритового Озера знову опинився б на колодці.