Розділ 639.
-О небо, які чарівної жінки... - Вирвався невивільний стогін з уст чоловічої половини населення.
-Це ж вірні служниці Феї Нефритового Озера! - Викрикнув у натовпі хтось змітливий.
- Навіть її прислуга сліпучо-президентна, що вже говорити про саму Феу Нефритового Озера! Я весь дріжджу в нетерпенії!
« Дивовижна», яка була « непідрадженою» та багато-багато інших епітетів безостановного гулом звучали серед натовпу. Тільки Лі Яояо так високої думки про себе, її самооцінка злетіла б до небес... Однак серед неповноцінних дівчат вона так і не страждала.
Після милиць-служниць у небі з'явилася в хмарі ширяючих пелюстків квітів висячана літаюча колісниця, запряжене переливаючими усіма квітами веселки феніксом. Усередині неї виднілася тоненька жіноча фігурка, хмарована в білій одежині. Незважаючи на те, що її обличчя не було видно, ніхто з присутніх не залишалося жодного сумніву...
- Яка краса...
-Неземна, дивовижна, чудова. - І пішла по черговому колу, що заїла платівку.
- Австралія, незрівнянна, унікальна... - Всі падали і зсипалися захоплені порівняння, як з рогів достатку.
- Яка жінка, нічого дивного, що навіть кам'яне серце Його Височності принца Цзінь тремтіло.
-І хто там порівнював ту безглузду пічу з родини Су до цієї величної пави?
-А хто їх порівнював? Ні, кому це взагалі в голову могло прийти?
Натовп хвилювався, і натовп шаленів.
Красковий фенікс тихо спланував і м'яко приземлився. Фея Нефритового Озера неквапно зійшла з літаючої колісниці, і це було дивовижною будовою. Чудові риси обличчя без жодної вади, чорні глибокі очі, обрамлені густими пухнастими ватажками, ідеальна-гладня шкіра ... Саме досконалість. А чудова краса мирної орхідеї, спокійної і холодної краси...
Як тільки її крихітна ніжка впала на грішну землю, всі навколо, як за командою, засмерли, закривши подих. Усі присутні були вражені нереалізацією. Здавалося, що з’явлення цієї казкової Феї затінило своєю яскравістю саме сонце.
Назрівши з Фее Нефритового Озера, він лагідно ступив. Він був одягнений в м'який чорний шовковий халат з вишитим золотими і срібними нитками оскленим драконом. Робота була настільки тонкою, що можна було легко простежити хід лусочок на його масивному тілі. Чорно-чорний волосся чоловіка були недбало перев'язані червоним шовковим шнурком, кісточки на поясі того ж відтінку злегка тремтіли на вітру.
З демонічними-чоровими посмішкою на устах, він легко стрибнув з Чешучатою Драконо-лошаді і наблизився до дівчини.
-Третій Старший брат, ти прийшов мене привітати? - Нестямно проїжджала Лі Яойо.
-Його Високість принц Цзінь! Це ж Його Високість принц Цзінь! - Тут же розступилися здивовані охи-ахи з натовпу позіхання.
Звичайно, легендарного принца Цзіна знали далеко не всі, але його особистість не було важко визначити завдяки принаймні легенді та відомому Драконо-Лошаді.
І ось, Він і Вона застигли один перед одним. Обидва бездоганно-презирні, хвацькі-притягальні, полонені-пасні ...
Натовп застиг духом.
Розділ 640.
-Його Високість принц Цзінь і Фея Нефритового Озера — цю угоду було укладено самими небесами, не інакше, - розносилися боязкі перешіптування.
-Несманно. Тільки погляньте на цих двох, яка славна пара!
-А ви помітили, з яким ніжним трепетом Його Високість їй посміхається?
-Ети двоє — одного поля ягоди, адже Фея Нефритового Озера, чиста, холодна леді, перед принцем Цінзем з криголама перетворюється на текучу ріку!
- Ідеальна пара, просто ідеальна!
У той же час, в окремій кімнатці борделя.
Лу Ло з зосередженим виглядом пильно стежила за виразом обличчя своєї Міс. Але Су Ло як і раніше залишалася спокійною, що остаточно виводило з себе вірну служницю:
-Місс, невже вам абсолютно все одно і Ви ну ні крапельки не сердитесь? Адже, Його Високість принц Цзінь, він ... - Дівчина так і не договорилась, тільки розлютилася руками.
Насправді, незграбний вигляд давався четвертою Міс Суй як непросто. Від картини цих двох голубків руки, захованих у широкій рукаві, самі собою стискалися в кулаки, а на грудях розливається огида-тягуча тягаря. Що це? Ревнощі? Злость? Досада на саму себе, що довірилася?
Неуцтво того, що цей засранець чинить, не допомогло відновити душевний баланс. Але якщо вилупок вирішив пограти на два фронти і водночас наполягає, що зможе зберегти її хороше ставлення до нього та деякі важливі частини тіла - то хлопчина глибоко помиляється.
Відверто кажучи, Фея Нефритового Озера не очікувала, що після усіх тих трагічних подій Наньгун Льоюні вийде їй назустріч. Маленький пічуг, який тремтів у грудях, не міг стримати обличчя і посмішки.
-Третій старший брат ... - тихенько повторила дівчина, зардевшись від хвилювання і щастя.
Але, у відповідь на її радість Нанґун Луюнь лише злегка насупився:
-Згадала, значить? - їдко вимовив він.
Хоча дівчина трохи знеохочувалась грубою відповіддю, радість від зустрічі заглушила всі тривожні дзвіночки. Вона вже не тримає усмішки і сором’язливо потягнулася до руки принца Цізіна.
- Нічого собі... Смело. І відверто, така двозначність може спонукати інших до непристойних думок, похитав головою певного сивоволосого старого чоловіка.
- Про які неприйнятні думки може йти мова, коли Фея Нефритового Озера з дня на день має стати принцесою Цзінь?
- Ви це бачили? - Якась дівиця з жахом видихає. - Його Високість тільки що подивився сюди, і він ... Він мені посміхнувся!
- Дурниці, це він мені посміхався! - Пиркнув друга.
Очі очі, іскри, буря... Через широкі рукавові вишукані сукні небезпечно виглянули гострі ніготки. Здається, милі жінки задумали влаштувати битву і в чесному бою остаточно з'ясувати кому ж саме була призначена усмішка принца Цінзія.
Правда, тоді постало питання: чому б не озиратися й посміхатись перед якоюсь лівою дівицею, а найгарячішою з усіх жіночих родів була Фея Нефритового Озера?
І тільки Су Ло, тихенько виглянула з-за фіранки, з припливом жару до щока усвідомила, що погляд Нанґун Люня був спрямований саме на неї.
Кут рота дівчини роздратовано смикнувся, тонкі брови зійшлись на переносниці - і що за виставу тут влаштував цей маньяк-деєць? Якщо вже він знав, що вона засела тут у залі, то до чого ці публічні ніжності з Фейко-мухою?
Лі Яояу також перебувала в деяких нерозуміннях.
-Третій старший брат ... - лугом повторила вона, намагаючись вкласти у свій голос максимальну дозу звабливого обява.
Наньгун Левуні злегка схилив голову і щось шепнув дівчині на вухо, тому та збентежено посміхнулася. Але в наступній мить чоловік різко відштовхнувся до нього кінцівку і настільки зирив, що поспішала Фея Нефритового Озера несвідомо відступила на кілька кроків назад.