Розділ 439.
Печера була прихована від сторонніх очей ліанами Глінцинії та тернистим підлескі. Якщо не наглядати, шанси побачити її випадково намагалися до нуля.
Су Ло підняла галузку і просунулася у вузький прохід. Дівчина запалила смолоскипи і обережно рушала вперед, піднімаючи його високо над головою.
Як би вона хотіла, щоб дрібний бійка нарешті прокинувся! Вона настільки звикла до його присутності і підтримки, що зараз відчувала себе некомфортно та абсолютно безпорадно.
Су Ло несподівано вийшла на широку рівнину, пройшовши близько 30 метрів. По суті, тут було близько двадцяти квадратних метрів порожній, голий землі і більше нічого. Однак тут було досить сухо і не орало нічого незвичного.
Що ж, на укриття від дощу і вітру цілком зійде. Власне, дівчина не очікувала знайти кімнату фешенебельного готелю, а за відсутності кращих варіантів ця кам'яна кімнатка і зовсім здавалася великою удачію. Треба лише зробити деякі зручності.
Су Ло поринула у своєму просторі і витягнула з обного ліжко та повний набір постільних приналежень, включаючи подушки й білизна, невимовно зрадівши власною запасністю. Вона сама могла б і на землі чудово влаштуватися — все ж таки, життя в минулому світі привчила її до умов «похідних », але Наньгун Левуні був поранений та потребував догляду. І якщо у неї є можливість впорядкувати його більш-менш з комфортом, то чому б цього не зробити?
Трохи діставшись і придавши цій кам'яній коробці щось на зразок житлового виду, Су Ло задоволено кивнула головою і вирушила шукати Наньгун Люня.
Коли дівчина вийшла назовні, то не знайшла принца на попередньому місці. Але, тільки вона зібралася його гукнути, цей болезний повільно виплив з-за дерева, хитро посміхаючись.
-Ти знову, замість того щоб відпочити, десь блукав? – суворо зрушила брови Су Ло і відразу простягнула руки, щоб підтримати хлопця. Як і раніше, його тіло раптово обм’якшилося й він вже звикли повисти на дівчині.
Так, повільним ненадійним кроком вони в обнімку попливли до печери.
Су Ло тривожилося: їй здається, чи він дійсно зблід ще більше, ніж раніше?
Вона зайшла всередину і все ж запитала:
- І де ж ти був, горе моє лукаве?
Наньгун Люунь кинув на неї нещасний погляд, але в результаті все ж просто посміхнувся:
- Шукав лікарські трави.
Його зусилля були марними, і пошуки успіху виявилися даремними.
Нарешті, вони увійшли в імпровізовану кімнату.
Погляд Наньгун Лююня відразу ж впав на постелене ложе і, прояснюючи щасливою посмішкою, він весело вигукнув:
-Так ось ти яка, шлюбна кімната молодят!
- Су Ло штовхнула його на м'яке ліжко і суворо наказала: - Роздягайся.
- А поки все начебто йде по потрібному сценарію... - Який собі чоловік, але його безтурботність як рукою знявся, коли дівчина рішуче потягнулась до його одягу: - Ти...ти чого вдумала?
Су Ло навіть на мить відчула себе натуральним маніяком, який затиснув у темному перевулку невинну діву дівчину і з таким розпачем натискав краї своєї мантії Наньгун Люньєнь. Амплуа було для неї незвичним - все ж, зазвичай ця роль була винятковою прерогатовою того-хто-ввічнолізет-цілуватися, - навіть захотілося підіграти, скоривши страшну бандитську ріжку. Але втома за останні дні брала своє — дівчина не мала сили на ігри Нанґун Люня, так що Су Ло несвідомо прошивала:
-Хватит вображати тут чорт знає що! Ти збираєшся лікуватися, чи ні?
-Лечиться? - Чоловік з підозрою втупився на дівчину сповідь.
- Су Ло дістала з простору чашу Небесної Води: Сядь ти вже, і не рухайся.
Наньгун Левюнґ зрештою оселився і слухняно дозволив Су Ло допомогти йому розв’язувати пояс.
У дівчини знову зрада защипувала в носі. Вона проковтнула в горлі комок і сказала:
Прополосившись морською водою, рана почала гнити. Найліпше усунути гнилу плоть, інакше з лікуванням виникнуть серйозні проблеми.
Чоловік посміхнувся і навіть не запитав, чи він сказав:
- Це буде дуже боляче.
-Так.
- Що ж, якщо маленька Ло погодиться на одну умову моєї Величності, я, так і бути, подумаю над цим.
Розділ 440.
« Глибокий вдих, повільний видих. Спокійно, тільки спокій - якщо я скажу йому все, що думаю про його примхи та закидонів, то лише дам йому ще один привід розбиватися на мене. Вдох-виыдих" - як мантру про себе повторювала дівчина. Але як же він наглець! Це ж його тіло спещено ранами, це йому потрібно лікування - а він ще сміє ставити якісь умови!
-Для початку, скажи, що за умова, а там подивимося, - флегматично відречилася Су Ло.
Наньгун Левюні ніжно провів рукою по різьблені ліжка:
-Сьогодні ти спатимеш з моєю Величністю.
Дівчина сіла на край ліжка і, вперто склавши руки на грудях, насупилася:
- А якщо я відмовлюся?
-Тоді я відмовлюся від лікування! - Вимагав вкращий обнаглець.
-Це ж твоє тіло, хіба ти не повинен піклуватися про нього хоч трохи?
-Вповнилось достатньо того, що за моє тіло переживає ти, - придивившись, як кіт на сонці, простягнув принц.
Су Ло навіть на мить втратила дар мови, але після відновлення цієї важливої функції її організм майже заричав:
- Тобто, ти вирішив всю відповідальність покласти на мене?
Наньгун Льоуні серйозно кивнув і скорчив морду вмираючого їжака:
- Я найболючіша людина в цьому світі, хіба може бути щось важливіше за хворого?
Су Ло була змушена визнати свою поразку, бо з такою дитиною вона просто не мала ні сил, ані бажання боротися далі. Ех, була б камера, закарбувати і показати всім фанатам благородного, зарозумілого та всесильного Його Височності принца Цінзія його самого в амплуа ображених п'ятилітки.
-Совую тобі побавити запал, - холодно кинула Су Ло. - Інакше залишишся тут один і на допомогу мою можеш не розраховувати.
-Моя малятко Ло ні за що не зробить! - Самозадоволено вкинув брову Нангун Левунь.
- Та що ти? Перевіримо? - І з цими словами, дівчина прибрала чашу із Водою і демонстративно вийшла.
Наньгун Левуню не залишалося нічого іншого, як лише подивитися на спину.
Насправді, Су Ло зовсім не збиралася кидати цього малюка-переростка, вона навіть не образилася особливо - встигла вже трохи звикнути до його дива — вона просто згадала про необхідність приготувати пілюлюль для зупинки кровотечі, перш ніж вона почне розсікати гниттєву плоть Наньгуна.
На щастя, всі необхідні трави-маруровки ми знайшлися біля підніжжя гори. Су ЛО довелося лише одне коло обійти і потрібні інгредієнти для пилюки вже були в ньому. А слідом і її дух увійшов всередину для виготовлення ліків, тоді як фізичне тіло Су Ло (брр, а також до роздвоєння особистості дойти не довго) відіслало на пошуки їжі.
На жаль, з їжею все затрималося. Хоч би як довго вона блукала, їй не вдалося побачити жодного магічного створіння. А який же був чудовий план, зловити якогось ссавця і зажарити його тушу на вогнищі до золотистої корочки - мм, об'їдення.
Але, на жаль, весь її « вулів» складався з десятків диких фруктів, які були цілком смачні і, головне, їстівні, але ось угамувати голод двох чоловік ніяк не могли. Звичайно, роздосада не викидала їх назад — яку марнотратство! - А запасно закинула їх у свій простір. Але яка незаміжня річ — внутрішній простір!
Але питання про їжу все ще стояло гостро. Су Ло прийшов на розум обшарпаний морським берегом — раптом риба може зловити, якщо вже ні дієтою, ані м’ясом їй розжитися не вдалося.
На щастя, на березі валялося декілька досить великих устриць. Обтираючи їхні лусочки і обпалюючи їх на гарячих вугіллях, голодна Су Ло навіть голова злегка закрутилася від перспективи, яка відкривалась.
Дівчина ретельно підібрала молюсків і поклала їх у відро, заповнивши наполовину.
Наньгун Люуні поранений, а хворий має супчик. З приготуванням курячого бульйону виникли непереборні труднощі, так що доведеться Його Егоїстичному Висотству задовольнятися вухом.
І ось дівчина стала озаріло, бо зовсім недавно вона відчувала потяг до себе неначе сто років тому! - Вона запасла трохи у свій простір, коли ловила Аметичну Колючу рибу. Неконтрольований підрахунок виявив, що в ній є кілька сотень риб.
Що ж, здається настав час повторити подвиг Бієнн Юіна! А то його лаври до сих пір Су Ло спокою не давали.